Залужний і війна
До мене часто пишуть у приватне, питають моє ставлення до генерала Залужного. Мабуть, зараз саме час висловитися.
Скажу так. Багатьом нечистоплотним політикам із нинішньої влади дуже хотілося б, аби українці справді мали пам’ять акваріумних рибок. Тобто аби вони забували за кілька хвилин події нещодавнього минулого. На щастя, це далеко не так. То правда, тим, хто кував перемогу Зеленського у 2019 р., вдалося спрямувати проти Петра Порошенка старовинну українську класову ненависть – нею смакував ще гетьман Іван Мазепа. Проте.
Люди все пам’ятають. Люди пам’ятають, як призначення генерала Залужного Головнокомандувачем викликало хвилю захвату у військових. Від старого командувача Хомчака, в минулому якого був лише Іловайськ, ніхто не чекав нічого позитивного. Але Залужному вірили. І це надихнуло багатьох українців.
Зараз уже відомо, як ще до вторгнення групи офіцерів із бойових бригад їздили на рекогносцировки місцевості як раз на напрямках майбутніх боїв. Ми знаємо, як перед самим вторгненням була піднята в небо вся українська авіація і передислоковані засоби ППО, – саме тому удар ворога прийшовся по пустих квадратах. Ми знаємо, що ворога змогли зустріти до підходу основних сил.
Ми знаємо також, що Захід не вірив у здатність України відбитися. Але ворога зупинити українці змогли. Як нам це вдалося? Часом не тому, що Залужний, за твердженням видання «The New Yorker», приховав свої плани оборони і від американських союзників, і від Зеленського?
Знаєте, мене самого дуже багато цікавить. Кров людська не водиця, надто багато українців загинуло, аби просто взяти і забути події недавнього минулого. Я ставив багато запитань про Іловайськ. Я й зараз хочу знати, хто саме привів туди добровольців, і чому їх вчасно не вивели з-під удару?
Мене ніяк не менше цікавить, де поділися шилочні дивізіони*, що мали прикрити Київське море, але не прикрили? Чому аеропорт Гостомеля захищали нацгвардійці-строчники? Я точно знаю про наміри ворога атакувати з півдня, мінімум за добу знали у Києві, – я хочу знати, чому напрямки з Криму захищало менше двох бригад, причому прямо на гострі головного удару ворога стояв лише батальйон морпіхів неповного складу? Мені реально цікаво, що робилося в Херсоні, і чому місто було втрачене аж настільки швидко? Ще більше мене цікавить – які заходи робилися для оборони Миколаєва ДО приїзду туди генерала Марченка?
Я хочу знати, чорт забирай, чому ворога, що увірвався до України, зупиняли в повній мирних мешканців житловій забудові великих міст і міських агломерацій? Хто в цьому винний? Чому людям не допомогли евакуюватися?
Я не те що знаю, я вже бачу, як у невдачах перших днів війни починають звинувачувати генерала Залужного. В моїх коментах нещодавно сталося нашестя “воєнекспертів”. Але. Тут Безугла заявила, що свою статтю для «Економіст» Залужний мав узгодити з Міністром оборони. Я розумію рівень такого джерела як Безугла, але. Які ще свої дії Залужний напередодні вторгнення мав обговорювати з міністром оборони, сіреч із Резніковим? Я хочу детального розпису сфер відповідальності головкома ЗСУ, міністра оборони, начальника Генштабу і політичного керівництва країни.
Я нагадаю, за “Українською правдою”, 23 лютого лише два керівники силових відомств категорично заперечували російське вторгнення – Резніков і Баканов. Де вони зараз обоє, пригадуєте? А де колишній помічник Баканова Олег Кулініч?
І так. Можна 100500 разів заявляти, ніби з-під Києва вороги втекли самі. Ну правда ж. Вороги висунулися в бік Києва вузькою смугою, ЗСУ атакували їхні шляхи сполучення з флангів, і тоді вороги «самі пішли». Історія знає масу прикладів таких «самі пішли» – зазвичай, їх перемогами кличуть. Проте. Була Харківщина. Була поразка ворога біля Кремінної. Була звільнена Херсонщина. Ці перемоги тісно пов’язані з іменем Валерія Залужного. Цього не викреслити.
Багатьом нечистоплотним політикам у діючій владі варто пам’ятати про таке.
_________________
* Так званий «шилочний дивізіон» протиповітряної оборони («Шилка» — це зенітна самохідна установка радянського виробництва ЗСУ 23−4), який стояв по лівому берегу водосховища (Київське море шириною до 20 кілометрів — з одного берега засоби ППО його не перекривали). В. Муженко
