Ефект «тимчасової відсутності бога»
Щойно спало на думку, що конторський іпсо-еверґрін «смерть путіна», крім очевидного ефекту «вічного воскресіння» (чи то пак – вічного безсмертя, а тому й постійної фрустрації тих, проти кого ця нехитра спецоперація спрямована), починає теж отримувати додатковий і, можливо, не такий уже й бажаний ефект усередині самої росії.
Це ефект «тимчасової відсутності бога». І в момент, коли путін отак завмирає чи зависає між світами раптом відбувається Махачкала. Бо мить такого завмирання головного символу і джерела влади робить владу на місцях теж завмерлою і, як наслідок, нерішучою. Що й показали події в Дагестані.
Зненацька закортіло перечитати «Бунт мас» Ортеги-і-Гассета і «Масу та владу» Канетті. Здається, ми входимо в епоху, коли ці книжки знову стають головними дороговказами. І «Одновимірна людина» Маркузе, звісно, теж.
А з ІПСО росіяни починають перегравати самих себе. Ще би вчасно давати по губах тим, хто в наш інформаційний простір ці ІПСО тягне без належного деконструювання і сприяє його поширенню та дії. Бо якщо бєлковскій просто у вашому мозку аналізує вкид ефесбешного соловʼя за допомогою українського журналіста N., у цей момент їм усім ідеться тільки про те, щоби, за перепрошенням, насрати вам у мозок і зіпсувати настрій. І більше жодної функції це не має. Десь так само, як «Ігри екстрасенсів».
