M1 Abrams у ЗСУ. Як американські танки себе покажуть на війні проти Росії
Кирило Данильченко / BBC Україна
Військовий оглядач Кирило Данильченко (“Ронін”) у своєму блозі розповідає про роль американських танків Abrams для української армії та потенціал більших поставок цих бойових машин у ЗСУ.
А також описує геополітичний контекст, що стоїть за цими танками для Сполучених Штатів на іншому можливому театрі бойових дій – на узбережжях Тихого океану. І аналізує, як це впливає на підтримку України.
Танковий батальйон “Абрамсів” у ЗСУ
31 танк M1A1 Abrams нещодавно прибув до України.
Цей танковий батальйон разом з його тиловою структурою обійшовся американським платникам податків у 400 млн доларів — це власне 31 танк, вісім рухомих майстерень та евакуаційних машин, “Хамві” техніків та боєприпаси.
Перед цим 200 українських військових пройшли напружене навчання у Німеччині.
Спочатку на полігоні Графенвор, чия територія складає 90 квадратних миль і цінна для навчання не лише вогневими директрисами та маршрутами водіння, а й симуляційним центром для важкої техніки.
А згодом на сусідньому Хоенфельсі українські танкісти і піхотинці провели бойове злагодження — батальйон працював як єдине ціле, підтримуючи піхотні підрозділи.
США насправді мають на зберіганні кілька тисяч таких машин. Тому підстави очікувати на нові поставки Abrams в Україну є.
Прикладом на українській війні можуть бути системи ППО Avenger – спочатку для ЗСУ передали вогневий взвод, потім був ще пакет з цими машинами, й ось уже близько 20 одиниць перебувають у процесі передачі українській армії.
(Avenger – це “Хамві” з встановленими на ньому контейнерами для ракет Stinger, які можуть використовуватися як для боротьби з гелікоптерами, так і проти “Шахедів”. – Ред.)
США вже мають досвід розгортання танкової бригади Abrams в інших країнах – так було в Іраку з подальшою передачею її місцевим силам для боротьби з “Ісламською державою”.
Щоправда, цей досвід не дуже позитивний — більша частина машин вийшла з ладу вже протягом року і здебільшого з небойових причин, хоча й під час штурму Мосула були бойові втрати.
Тому зараз навколо “українських Abrams” так багато розмов про логістику, організаційні труднощі і про те, що українцям нададуть більше запчастин та інших розхідних матеріалів для танків.
Звичайно, Україна – не Ірак за компетенціями догляду за танками, але і Росія – не ісламісти за обсягами протитанкових озброєнь.
Чи вплинуть ці танки на хід бойових дій в Україні?
Тут варто чітко зрозуміти ширшу ситуацію поза українським контекстом.
Танки Abrams та “хмари війни” на Тихому океані
Треба враховувати, що США та їхній оборонний комплекс зараз перебувають у не найкращій ситуації.
За багатьма оцінками зараз у Сполучених Штатах йде підготовка до потенційних конфліктів у Тихоокеанському регіоні, а також, можливо, з Іраном на Близькому Сході.
(Про це вже якийсь час пишуть міжнародні видання, зокрема, американський журнал Foreign Policy нещодавно випустив статтю дослідника Зурі Лінецьки з Eurasia Group Foundation під назвою “Америка готується до війни в Тихому океані з Китаєм, якої вона не хоче”. – Ред.)
Через Індо-Тихоокеанський регіон проходить кожен другий торговий корабель світу, і кожен третій – з тих, які транспортують вугілля, нафту чи скраплений газ.
П’ять міжнародних договорів США про взаємну оборону з семи активних стосуються цього регіону планети.
Красномовні тут і сценарії тихоокеанських військових навчань американців та їхніх союзників.
Наприклад, на недавніх навчаннях Talisman Sabre 2023 танковий полк армії Австралії перекидався транспортними кораблями США в індонезійське місто Сурабая.
Таку логістику відпрацьовували вперше з часів В’єтнамської війни.
Тож саме під Індо-Тихоокеанський регіон, швидше за все, готується нова партія танків Abrams найсвіжішої модифікації – M1A3.
Ці бойові машини доповнять парк бронетехніки згаданого 1-го армійського корпусу США, який діє на Тихому океані і має у своєму розпорядженні дві штатні бригади на бронетранспортерах Stryker та чотири бригадні групи з бронетехнікою.
У тихоокеанському регіоні вони підставлять плече Корпусу Морської піхоти США, які втратили свої танкові батальйони після Холодної війни.
Але зараз всі зрозуміли, що танки ще рано списувати з рахунків у сучасних війнах.
І це потрібно враховувати, щоб розуміти, кому і коли Сполучені Штати зможуть постачати “Абрамси” в найближчій перспективі.
Виробництво і поставки
За таких перспектив танковий завод у невеликому американському містечку Ліма в штаті Огайо завалений замовленнями на “Абрамси”.
Він виконує експортні контракти на понад сотню танків для Тайваню, 75 машин для Австралії і 250 “Абрамсів” новітньої модернізації для поляків.
Плюс модернізація танків для власних Армії і Національної гвардії США з версії M1A1 до нової М1А2С – цей процес розрахований на вісім років й модернізувати планують кілька танкових бригад.
Нарешті, ще серед задач Lima Army Tank Plant – освоєння найновішої версії модернізації, якої ще фактично немає “у природі”, але робітників вже треба перевчати на нове виробництво.
Що ж до самих танків, то і Тайвань, і Австралія, і Польща отримують експортні версії Abrams, а це означає вилучення з них уранових бронепакетів.
З ними все секретно навіть у армії США – отримавши пробоїну, в якій видніється такий бронепакет, за правилами необхідно заварити дірку та викликати представника заводу для проведення ремонтних робіт.
Саме тому в Україну їдуть M1A1, які також не мають бронепакетів зі збідненого урану.
У американській армії є стара версія Abrams, що отримали таку ж модернізацію, як новіші M1A2 у плані прицілів, системи керування вогнем, тепловізорів, зв’язку та броньованих композитних пакетів, але не отримала при цьому уранової броні.
Таких у США пару батальйонних комплектів зі складу 4-ої піхотної дивізії.
Можливо тепер, коли у США планово йде переозброєння на нові версії, саме ці модернізації відправлятимуть в Україну.
Вочевидь тут також є спроба обійти експортні обмеження й екстрено відправити Україні допомогу, попри чергу найближчих союзників — Австралії, Польщі, Тайваню.
Це при тому, що США зв’язані з Тайванем договором про спільну оборону, тому “Абрамси” туди, як і для Австралії, та на переозброєння власних бригад на Тихому океані – це пріоритет для Вашингтону.
І попри це американці знаходять час і вікно виробництва ще й для українських поставок.
Ось як Україна “не важлива” для Сполучених Штатів.
Перспективи для Abrams і України
Що ж до ролі на українському полі бою, то батальйон танків з гарним каналом нічого бачення, цифровою рацією і здатністю пробивати урановим ломом будь-який російський танк в лоб цілком може переломити ситуацію на одній з ділянок фронту.
Разом з півсотнею “Леопардів-1”, відновленими “Леопардами-2” (які були підбиті у перші тижні наступу ЗСУ на півдні) новоприбулі “Абрамси” навіть до настання бездоріжжя здатні непогано натиснути у битві за Токмак, яка вже де-факто почалася на його далеких підступах.
Система управляння вогнем та оптика у “Абрамсів” на голову вища того, що є у типового російського танка.
Цифровий захищений зв’язок кращий, ніж копії західних рацій з китайськими комплектуючими у машин росіян.
Пробивна сила західних снарядів для Abrams також краще, особливо тепер, коли українцям передали уранові боєприпаси.
В американських танках прошита система FBCB2 – бойове командування бригадою і підрозділами нижчого рівня, а також автоматична система керування боєм. А у баштах “Абрамсів” всі аналогові системи змінені на цифрові.
Працює це так, що командир бачить свої підрозділи, дружні частини і частини підтримки на моніторі. Також у реальному часі на мапі з’являються індикатори супротивника, наприклад, за даними з далекомірів і дронів.
Ситуаційна обізнаність, прокладання маршруту, складання карток вогню і виходу на рубежі атаки – це дуже важлива модернізація й по суті наступне покоління бойових машин.
З іншого боку, нікуди не зникають проблеми з досить великою вагою “Абрамсів”, особливо у період бездоріжжя, з витратами палива та з тим, що мотористи і специ з ремонту танків готуються не за літо.
Але проблеми з логістикою реально вирішити через допомогу американських частин в Європейському командуванні Армії США, а також за участі поляків, які мають досвід обслуговування цих танків.
При цьому командування розуміє, що “Абрамси” росіяни можуть швидко спалити на полі бою, як це було з частиною “Леопартів” та “Челенджерів 2” на початку літнього наступу.
Як казав керівник ГУР Кирило Буданов, Україна буде намагатись використовувати їх тільки для добре спланованих операцій прориву.
“Їх (Абрамси, – Ред.) потрібно використовувати спеціально для дуже конкретних, добре продуманих операцій, тому що якщо їх кинути на передову, вони не проживуть на полі бою занадто довго. Їх потрібно використовувати в проривних операціях, але дуже добре підготовлених”, – казав керівник ГУР американському виданню The War Zone.
Але не менш важливе питання щодо танків Abrams – чи продовжаться їхні поставки та в яких об’ємах.
Поки у Сполучених Штатах не ухвалений бюджет, то зарано говорити про конкретику.
Однак потрібно розуміти, що політичні дебати в США – це одне, а довготривала стратегія стримування РФ – інше.
Навряд чи б американці обіцяли поставити Україні ще п’ять батарей ЗРК PATRIOT, але при цьому згортали танкову підтримку України.
Тому саме ці моменти принципові: як масово і швидко постачатиметься техніка (та як йтиме виділення бюджету на це), як зможе завод у Лімі розширити виробництво (відомо про плани до 33 машин на місяць).
Війна – це ешелони, логістика, “довгі тонни” вантажних кораблів і стабільне місячне виробництво техніки і боєприпасів.
А не разові передачі, від яких очікують переламу в ході бойових дій. Його не буде ні від передачі кількох десятків танків, ні від поставок кількох літаків.
Проте у будь-якому випадку, Abrams у ЗСУ – це безцінна допомога, яку неможливо отримати ще десь на ринку озброєнь.
Три десятки “Абрамсів” доводять кількість сучасних та модернізованих до актуальних версій західних танків, переданих ЗСУ, близькою до 300.
Це стратегічні поставки для Києва, які реально впливають на перебіг бойових дій, завдяки яким Україна входить у другу зиму великої війни, зберігаючи за собою ініціативу.
Фото на заставці: U.S.Army
