Про стандарти НАТО в контексті американського «Списку реформ»
Ну і про стандарти НАТО в контексті американської пропозиції по невідкладних реформах. Чисто щоб ви розуміли, що стандарти не панацея.
Тут голова МЗС Німеччини Анналена Бербок заявила, що частина допомоги, яку передавала Україні Німеччина, була не боєготовою. Тобто не працювала, принаймні повноцінно. І саме тому є затримка з передачею Україні ракет Таурус, бо німцям треба зʼясувати, який в них стан цих ракет.
Дивіться яка справа.
Окей, Леопарди1 передавалися зі зберігання, десь там технік у третю зміну проїбав, щось не докрутив, не перевірив, машина не боєготова. Буває. Але ракети Таурус стоять на озброєнні бундесверу прямо зараз. Якщо техніка знаходиться на озброєнні, то вона не може бути не боєготовою. Ні, ну якась кількість може, але ГШ повинен точно розуміти, яка частина ракет у них на бойовому чергуванні, яка частина на складах, і в якому вони стані, яка на обслуговуванні, яка вийшла з ладу, і так далі. Не в моменті, але станом на минулий тиждень ПОВИНЕН знати. Але німці про свої ракети такого не знають. Так як номенклатура Таурусів достатньо велика, то зараз вони намагаються зрозуміти, скільки і яких ракет у них працюють, і яку кількість тих ракет вони можуть нам віддати. І їм для цього потрібен час. Чималий.
Тобто попри всі йобані стандарти Генеральний Штаб Бундесверу не їбе знати стан своєї ракетної зброї. Можливо, ніколи і не знав, поки ми не спитали.
Самий хитрий читач тут скаже, ну Антон, ну це не правда, просто Анналена маніпулює, аби не давати нам ракет. Це просто дипломатичний хід.
На жаль, не бреше.
По-перше, справа ж не тільки в Лео1. Є і інші випадки, про які я напишу вже після війни, і їх неможливо пояснити саботажем. Принаймні з саботажем стосовно суто нас. Бо така ситуація в бундесвері була і до нашої війни. Але ок, я про це знаю, в пабліку нема, підемо по пабліку.
Тоді по-друге. Ніякою дипломатією чи маніпуляцією не можна пояснити, наприклад, скандал з БТР ПУМА. Як з’ясувалося ще до війни, повністю заброньована німецька Пума не може бути транспортована ніяким транспортним літаком Німеччини. Частково броньована по класу А Пума може влізти тільки в А400М. Одна. Тобто три А400М можуть привести три Пуми, а ще один А400М потрібен, щоб доставити бронювання по класу С для трьох машин, яке доведеться встановити на місці. Кажуть, що встановлюється воно швидко, але це означає, що ніяка десантна операція з Пумами неможлива без захопленого величезного аеропорту з відповідним господарством з кранами та іншою фігнею. А якщо аеропорт розʼїбало, і кранів нема? Ну всьо, кінцева.
Це вам про зв’язок між ВПК та ГШ, якого вимагають досягнути в американських пропозиціях реформ.
БТР Пума – один із найдорожчих в світі в своєму класі. Німецький. А400М – європейський літак. Німеччина основний експлуатант (може й єдиний). Як так сталося, що німецький ВПК, який робив БТР по завданню німецького МО за планами німецького ГШ, створив машину, яка не влазить в європейській літак в основному варіанті, я хз. Німеччина не воює. Спішити нема куди. І тим не менш.
Вже після початку нашою війни з Пумами стався новий скандал. Під час тренувань стало зрозуміло, що всі з 18 Пум, які задіяли для тестувань, не боєготові. Десь горить проводка, десь клінить башта, десь відмовляє електроніка. Якщо б не наша війна, ніхто б про те не знав. Ми просили не Пуми, ми просили Мардери, але виявилося, що якщо віддати старі Мардери, то воювати нема чим. Тільки коли почали перевіряти, стало зрозуміло, що воно не працює.
Німеччина член НАТО з 1955 року. Стандарти там, кажуть, якісь є. Вони виконуються, ніхто не скаже, що німці не педантична нація. І тим не менш.
Перша ж перевірка показує, що попри всі стандарти бундесвер, армія країни НАТО, не боєготовий. Що з ракетами хз. З БТР хз. Це все інше ще не перевіряли. Марш до Москви, який зробив Пригожин із Ростову, бундесвер би виконати не зміг. Поварьонок зміг, а бундесвер би не зміг, і стандарти не врятували б. Розвантажувалися б навіть у захопленому Ростові тиждень, бо могло тупо не бути потрібних кранів.
Тут я не до того, що стандарти не потрібні. Потрібні.
Але їх складно як імплементувати, так і тримати. Просто складно, бо це важка праця. Зробити норм горизонтальний звʼязок між ВПК і МО, з ГШ це також НЕ ПРОСТО. Німеччина не змогла. Тупо, блядь, БТР не вліз у літак. Свій БТР у свій літак. А якщо б і вліз, виявилося б, що він не працює.
Логістика у країні, що воює, – це окрема проблема. Під час кампанії в Іраку США довелося зламати, наприклад, всю логістику постачання запчастин для Апачів (прікінь, в Іраку то пустеля, знос частин гвинтокрилу від піску виявився ненормативний, хто ж на таке міг очікувати, ну). Довелося тупо створити нову логістику і прямо з заводу відправляти на польові аеродроми. Не по стандартах НАТО, бо тупо не встигали.
Нам треба пройти важкий шлях. Якщо хтось вважає, що в КНИЗІ НАПИСАНО, і треба ПРОСТО зробити, як там сказано, то ні, не просто.
Складно. Довго. І дорого.
Ми все одно пройдемо цей шлях. В Польщі-то вийшло, і польська армія з бюджетом в два рази меншим за бундесвер щось може.
Але це буде складно.
