Діряве небо Криму, або Звідки падає каміння?
Одразу після окупації Криму, в березні 2014 року, наш противник почав розгортати там систему ППО. 1 грудня 2014 року росіяни оголосили про формування 31-ї дивізії ППО, до складу котрої увійшли 12-й і 18-й зенітно-ракетні полки (ППД – Севастополь і Феодосія відповідно), а також 3-й радіотехнічний полк (Севастополь). Усі ці військові частини вкрадені у Збройних сил України: 12-й полк –174 ЗРП, 18-й полк – 50 ЗРП, 3-й РТП – 40 РТБр ПС ЗСУ. Хто має час і натхнення, може прогулятися по базі “Миротворця” і пошукати колишніх українських військовослужбовців із цих в/ч, щоб про всяк випадок не було жалю. Бо як відомо, жаль до ворогів призводить до підвищеної смертності серед своїх.
У 2016-му 18-й ЗРП отримав два дивізіони С-400 – треба було прикривати Керченський міст. У 2018-му і 12-й ЗРП переозброїли традиційно “аналоговнетним” С-400 (два дивізіони, у позиційному районі поблизу Євпаторії та біля Джанкоя).
Трошки теорії. Очі ППО – РЛС радіотехнічних військ. У Криму це 3-й РТП. Стандартний набір радіотехнічного полку – РЛС середніх і великих висот “Небо-М”, “Противник-Г1М” і “Сопка-2», малих висот “Подлет-К1”, “Подлет-М” і “Каста-2Е2”. Але то в перспективі. Котрої, впевнений, наш ворог не побачить.
Насправді РТП має три комплекси засобів автоматизації 5Н60, 9 комплексів засобів автоматизації 86Ж6 (це все АСУ для передачі даних, критичне для військ ППО, бо цілі вкрай стрімкі і ситуація в небі захмарно швидкоплинна), 12 РЛС 1Л119 “Небо-СВУ”, 12 РЛС 64Л6 “Гамма”, 3 РЛС 59Н6 “Противник-ГЕ”, 3 РЛС метрового діапазону П-18, 12 РЛС 76Н6 “Тверь” і 15 радіовисотомірів ПРВ-16. Хоча траплялися відомості про надходження РЛС “Подлет” і “Каста”. Це господарство дозволяє бачити з Криму на 400 км цілі зразка “винищувач” на висотах до 30 км (РЛС “Противник-ГЕ” – до 80 км). Цілі на висотах до 500 м з ефективною відбивною поверхнею 0,02 м2 противник бачить на 90 км.
А ще поряд з Євпаторією, у селі Молочному, розташований тимчасово захоплений ворогом Національний центр управління та випробувань космічних засобів (раніше Євпаторійський центр далекого космічного зв’язку). Тут є 8 радіоастрономічних телескопів РТ-70 і 13 антен далекого космічного зв’язку. Усе це прикривають два ЗРК С-400.
На інфографіці – структура зенітно-ракетного дивізіону С-400. Виробник заявляє, що комплекс здатний виявляти цілі на дальностях до 400 км та вражати їх на висотах від 5 м (не існує жодних реальних підтверджень) до 30 км на дальностях до 120 км ракетами 9м96Е2, до 250 км – ракетами 48н6Е3, до 380 км – ракетами 40н6Е (через високу вартість випущені надмалою партією). Один дивізіон може мати від 48 до 192 заряджених і готових до використання ракет класу “земля-повітря”. У Криму розгорнуто 4 дивізіони – відповідно від 192 до 776 ракет.
З повітря все це господарство прикриває винищувальна авіація. На аеродромах Бельбек, Гвардійський, Кача, Саки базуються Су-30, здатні нести найбільш далекобійну у світі ракету “повітря-повітря” Р-37м, здатну вражати цілі на дистанціях 150–200 км. Літаки обладнані потужними багаторежимними бортовими РЛС з радіусом дії понад 200 км.
Усе це виглядає дуже солідно, нездоланно, супернадійно та “аналоговнетно” і означає, що ударна авіація ПС ЗС України буде атакована, тільки-но перетне рубіж Первомайськ – Кропивницький. Якщо ми бахнемо з безпечного рубежу кілометрів 200 по цілях у Криму крилатими ракетами повітряного базування Storm Shadow/SCALP-EG, котрі мають дальність польоту до 550 км та рухатимуться з високою дозвуковою швидкістю, то ППО противника матиме близько години на виявлення та відповідну реакцію.
Тепер час налити чаю, зробити смачного бутера, сісти зручненько та насолодитися моментом.
19 червня 2022 року двома ракетами “Harpoon” біля Зміїного знищили морський буксир ЧФ ворога “Василий Бех”, який постачав російський гарнізон острова і контингент, що виконував бойові завдання на захоплених 2014 року українських бурових платформах “Петро Годованець”, “Україна”, “Таврида” і “Сиваш”.
30 червня 2022 року стало відомо про звільнення острова Зміїний, тобто противник втратив спостережний майданчик поблизу українського узбережжя. Отримавши від союзників протикорабельні ракети, Сили оборони повернули контроль над північно-західною частиною Чорного моря.
Зранку 23 серпня 2023 року до мису Тарханкут поблизу села Оленівка, де розгорнуто радіолокаційний вузол ППО 3-го РТП противника (РЛК “Небо” і РЛС “Каста”), наблизилися два БпЛА. Локацію прикривали батареєю С-400 12-го ЗРП, котра і атакувала ці дрони. Одразу після їх збиття по позиціях противника завдали удару крилатими ракетами. Уражено РЛС виявлення маловисотних цілей “Подлет-К1”, пускову установку ЗРК С-400 та пускову установку берегового ракетного комплексу “Бастіон”, котрий мав позиційний район поблизу селища Маяк (обстрілював ракетами “Оникс” Одесу та Миколаїв, дальність стрільби – 180 км, час польоту ракети – 4 хвилини, велика проблема для перехоплення нашою ППО).
24 серпня 2023 року на мисі Тарханкут висадилася ДРГ ГУР. Розвідники знищили до 30 ворожих військовослужбовців, 4 швидкісні катери, атакували та вивели з ладу підрозділ противника, який спеціалізувався на радіоелектронній розвідці та контролі повітряного простору, зруйнували визначені бойовою задачею об’єкти, захопили необхідні ГУР докази ворожої діяльності. Рейд тривав з 5:00 до 12:00. У наших без втрат: тихо прийшли, тихо пішли.
11 вересня 2023 року група спецпризначенців ГУР на гумових човнах висадилася на бурових платформах і повернула їх під контроль України. Противника позбавили можливості вести радіотехнічну розвідку за допомогою РЛС типу “Нева” та гідроакустичних систем, завдяки яким окупанти контролювали надводний, повітряний і підводний простір у північно-західній частині Чорного моря між Кримом та Одесою.
13 вересня 2023 року в результаті комбінованої повітряно-морської атаки військово-морської бази противника “Севастополь” уражено великий десантний корабель проєкту 775 “Минск” і ракетний підводний човен проєкту 636.3 “Ростов-на-Дону”. Серйозних пошкоджень зазнав сухий док та інші виробничі потужності з обслуговування кораблів ЧФ судноремонтного заводу ім. Орджонікідзе. Ймовірно, зазнав ушкоджень ракетний фрегат “Адмирал Макаров”.
Дожовуючи бутер, оцініть проведену операцію. Десь у глибині наших штабів сидить Мегамозок, котрий придумав цю багатоходову комбінацію дивної оперативно-стратегічної краси. Сили оборони непомітно вичавили противника з акваторії в північно-західній частині Чорного моря, дали рік заспокоїтися та забутися, потім зненацька хірургічно точною атакою пробили діру в радіолокаційному полі противника в Криму, випилявши все, що завадило б польоту маловисотних ударних засобів Сил оборони. Наступного дня спецназ пошумів на Тарханкуті, прикувавши увагу глядачів до вже побитого напередодні об’єкта. Через пару тижнів наші остаточно засліпили ворога в потрібній частині Чорного моря (на вишках) і 13 вересня завдали удару по головній цілі – судноремонтному заводу в Севастополі. Бункерний “многоходовочник” проти нашого Мегамозку – дитячий садочок проти олімпійця. А яка синхронізація дій по цілях, часу та рубежах! Хоч зараз у підручник! А то робота сотень, якщо не тисяч бійців. Так можуть не в усіх арміях світу, зауважу.
Допиваючи чай, подумайте ось про що: в сухому доку судноремонтного заводу стоять побитий підводний човен і не менш зашкварений великий десантний корабель. Ні те, ні інше відновити не вдасться, адже сам завод полежав у штормовій тіні і ще тривалий час поправлятиме скальп. Витягти з сухого доку дві купи металобрухту теж не швидка справа, адже док уражений. Тож маємо виведений з ладу на тривалий час судноремонтний завод, ракетний підводний човен, котрий вже до кінця війни не стрілятиме по наших містах, поламаний корабель, котрий не зможе підстрахувати Кримський міст, якщо той раптом упаде.
… А наступного дня морські дрони ВМСУ атакували два патрульні кораблі противника, завдавши їм поки що не встановленої шкоди, та малий ракетний корабель “Самум” (пробоїна в правому борту, втрата ходу через вибух у машинному відділенні). І на тобі: їм усім на завод би, в ремонт – а там черга… Ну як навмисно?! На весь болотний флот два малі ракетні кораблі – унікальна конструкція, збудований на Зеленодольському заводі, на річці Волга, спробуй туди допливи зараз. Не полагодять, вважаю.
Окремо слід зняти капелюха перед спецпризначенцями ГУР, котрі легко перетинають море на гумових човнах. Просто як козаки на чайках під орудою Сагайдачного ходили до Феодосії. І дуже вдало. Можливо, Феодосія – наступна частина цього серіалу, там теж є судноремонтний завод. І Мегамозок про це точно знає…
Усім, кому “хоч каміння з неба”: купляйте каски. Вже почалося.
Фото на заставці: Полк із ЗРПК «Панцир-С» ЗВО передислокується з Астраханської області до пункту постійної дислокації. Фото: міноборони рф
