Західна публіка має тримати за нас кулаки
Нам треба поменше нервово реагувати на кожну критичну статтю, що з’являється в західних ЗМІ, натомість розуміти в цілому головний принцип їх появи: необхідність для західних медіа (і еліт, що стоять за ними) підтримувати у публіки інтерес до нашої війни. Яка (війна) цікавих подій, штибу великих проривів, поразок чи перемог на цьому етапі як раз і не приносить.
Нам варто розуміти, що західна публіка культурно зрощена на драматургії про маленького героя, який протистоїть нездоланному злу (і в кінці його долає). Це не тупа російська література, в якій “герой” тремтить під кущем – “тварь він дрожащая чи право імєєт?”, а в кінці примиряється зі злом і топить власну собачку.
Принципи драматургії з часів Софокла незмінні. В першому акті відбувається розстановка фігур на дошці, експозиція, пояснення чому саме герой – герой, а не антагоністичні сили – герой, і зав’язка подій. В третьому акті герой неймовірним напруженням сил таки долає зло і уходить в захід сонця. А от другий акт історично для всіх драматургів це ппц, який наповнити цікавими подіями ще та задача, бо зазвичай у житті середина протистояння нецікава, бо противники сходяться у клінчі і висять одне на одному висолопивши язики.
Так от у нашій війні зараз для західної публіки відбувається як раз другий акт. Доки герої Петренко і Сидоренко штурмують посадку за посадкою, маючи скромні ресурси, пробивають найсильнішу систему оборони в світі, західній публіці, яка звикла, що Тоні Старк в цю мить просто вигадує Дуговий Реактор, важко пояснити, чому складність завдання перед героєм має бути цікавою для глядача. Ну не розуміє Джеймс і Майк, чому Петренко і Сидоренко не можуть просто вигадати Дуговий Реактор. А тим більше їм вже і Абрамси дали, і Челенджери, і Леопарди з Хаймарсами.
Здається, герой просто не тягне історію, в яку потрапив. А отже треба переключати на шоу, де Джон Сіна з усім справляється, а Джейсон Стетхем легко розкидає тисячі ворогів ударом з розворота.
Саме звідси з’являються всі ці статті з купою всіляких “інсайдів” від “джерел”. Нам не треба внутрішньо відкликатися на кожну таку статтю про “повільний” контрнаступ чи про “неправильну” концентрацію сил українським командуванням. Це все режисери підкидають їжу публіці в кріслах у кінотеатрах, щоб на цьому моменті протистояння на екрані глядач нахилявся до сусіда і обговорював дії героя на екрані, а не йшов із зали. Це все в наших інтересах. Навіть якщо в тих статтях є частка критики проти нас.
Нам треба розуміти глобальний процес і як він розвивається.
Головне в цій історії нами закладено на початку протистояння: маленький герой – Герой, бо не йде на компроміс зі Злом. Ми зірвали стамбульські потуги домовитися з орками, і тепер героїчна історія почалася. Кінець в цієї героїчної історії буде – безумовна, ганебна і розгромна поразка Зла, яке до того здавалося нездоланним.
Ну а зараз наша стратегічна задача – працювати на підтримку інтересу західної публіки до наших подій (і, до речі, одна 3-я штурмова тут зараз робить більше, ніж мільярдний марафон). Щоб публіка тримала за нас кулаки і слала нам снаряди, які герої Микола і Василь запустять на тупі голови ванькам, які необачно в цю історію влізли.
