Україна все ще зберігає науково-технічний потенціал – його треба не марнувати, а розвивати

Перехід війни у боротьбу на виснаження дедалі більше вимагає пошуку додаткових не лише зовнішніх, але й внутрішніх резервів для країни.

Сьогодні наші партнери надають критично важливу військово-технічну допомогу. Але вона не має у довгостроковій перспективі замінити розвиток власних технологій як військового та подвійного, так і промислового призначення.

Однак замість стимулювання наукових досліджень та розробок за чинної влади навпаки відбувалася втрата навіть досягнутих позитивних зрушень попередніх років.

Як свідчать дані Держстату, загалом видатки на дослідження і розробки (R&D) до ВВП України скоротилися з 2018 по 2020 роки з 0,47% до 0,41%.

Причому найбільш швидко відбувалося скорочення видатків на науково-технічні експериментальні розробки.

• З 9,45 млрд грн у 2018 році їх фінансування зменшилося до 8,79 млрд грн у 2020 році.
• Особливо прикро, що було підкошено паростки позитивних тенденцій у цій сфері, які намітилися у 2015-2018 роках. Тоді витрати на експериментальні дослідження зросли із 6,59 до 9,45 млрд грн.

Якщо проаналізувати окремо джерела фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств за останнє десятиліття, то чітко помітно, що державне фінансування стрімко скорочувалося.

Навіть не беручи до уваги інфляцію, воно зменшилося із 639 млн у 2018 до 556 млн у 2019 та 279 млн у 2020 роках.

Звісно, що еквівалент як $25 млн, так і $10 млн державних коштів на впровадження інновацій – це мізерні обсяги для України.

Проте ще гірше, коли кількарічна позитивна тенденція змінюється падінням. Наприклад, з 2015 по 2018 рік частка коштів з державного бюджету у загальних витратах на інновації в Україні поступово зросла від 0,4% до 5,2%, то з 2019 року вона знову почала стрімко зменшуватися до 3,9% у 2019 та 1,9% у 2020 роках.

Адже не має жодного сумніву, що без проривних розробок у найрізноманітніших сферах Україні буде важко не лише перемогти росію, але й вийти на траєкторію якісного зростання після завершення війни.

І ми усе ще маємо для цього необхідний потенціал у вигляді чисельних дослідників у різних сферах. Наприклад, за даними на 2020 рік в країні налічувалося понад 51 тис дослідників, які займалися розробками у різних галузях. Серед них майже 20 тисяч у технічних та понад 15,5 тис у природничих спеціальностях. Ще близько 3,5 тис у медичній сфері.

Без уваги до його розвитку цей все ще потужний потенціал може бути швидко втрачений.

Потрібно шукати механізми, які б дозволили ще до завершення війни закласти надійний фундамент для розвитку країни.