Вісті з фронтів. 30.08.2023
1.В районі південніше м. Бахмут противник намагається організуати рубіж оборони по лінії залізниці на ділянці між Бахмутом та Курдюмівкою й продовжує свої спроби контратакуати по окремих напрямках.
Сенс цих дій, очевидно, полягає у намаганні створити собі зручні умови для утримання під своїм контролем автомобільної дороги Бахмут – Горлівка (вона ж “в миру” Т-05-13).
Зокрема, діючи вздовж дороги Бахмут – Кліщіївка, а також східніше цього н.п., противник задіяв підрозділи 102-го мотострілецького полку (мсп) для серії контратак у південно-західному напрямку у смузі оборони 83-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр).
Окрім того, саме 83-а одшбр противника, утримуючи позиції по лінії залізниці південніше цієї ділянки, також час від час намагається відтіснити передові підрозділи ЗСУ з південно-західної частини с. Кліщіївка.
Поки особливої “сінхронізації” між цими контратаками противника не спостерігається, а відтак результативність їх невелика. Поки що у такий спосіб противнику вдалося лише призупинити просування ЗСУ по напрямку Кліщіївка – Зайцеве.
Південніше підрозділи 72-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), посилені окремими підрозділами так званого 141-го моторизованого полку поліції спеціального призначення ім. Кадирова, намагаються утримати позиції по рубежу Андріївка – Курдюмівка. Також, ймовірно, цим же самим “озабочены” підрозділи 11-ї одшбр та 51-го парашютно-десантного полку (пдп) 106-ї повітряно-десантної дивізії (пдд).
Але роблять це настільки вдало, що пару діб тому передові підрозділи ЗСУ вийшли до околиці с. Андріївка з північно-західної сторони, закріпилися там і по суті принудили передові підрозділи противника повністю відійти за залізницю.
Очевидно, що утримання противником району с. Курдюмівка (включно з с. Зеленопілля, с. Озарянівка та с. Андріївка) у сенсі подальшого розвитку ситуації південніше м. Бахмут носить не менше значення, ніж події в районі с. Кліщіївка.
Й зрозуміло чому…
Очевидно, що в разі звільнення ЗСУ цього району більш-менш “внятна” рокадна комунікація між районом м. Бахмут та м. Горлівка, м’яко кажучи, буде “дещо порушена”. В такому разі маневр силами та засобами противника вздовж фронту у смузі його УВ “Юг” буде ускладнено.
Так матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) тактичної групи військ противника, яка зараз веде бойові дії в районі м. Бахмут та північніше нього, здійснюється переважно через Попасну (точніше те, що від неї залишилось).
Але питання полягає трохи в іншому…
Якщо ЗСУ вдасться зайняти вище вказаний район, то по суті це “ізолює” з півдня напрямок Кліщіївка – Зайцеве чи Кліщіївка – Опитне, й таким чином “розв’яже руки” тим українським підрозділам, які зараз ведуть бойові дії в районі Кліщіївки.
Ось чому противник вперто чіпляється за с. Курдюмівка та с. Зеленопілля, зосередивши на цьому напрямку 57-ю омсбр, зведені тактичні загони 346-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП), а також окремі підрозділи 68-го танкового полку (тп).
Село Андріївка зараз по суті у так званій “сірій” зоні, ЗСУ підійшли до неї як з північно-західного, так і південно-західного напрямків. Якщо їх передовим підрозділам вдасться перетнути залізницю на цій ділянці, то у противника виникнуть складнощі не тільки у районі с. Кліщіївка, а й південніше. Причому за своїм значенням це буде куди як неприємніше.
Ймовірно, зараз російське командування вирішує досить складну дилему – кинути все, образно кажучи, “під Кліщіївку” або сконцентруватися все ж таки на утриманні району Курдюмівки, включно з Андріївкою та рубежем Одрадівка – Миколаївка Друга.
Очевидно, що ці напрямки\ділянки взаємопов’язані, тобто утримати треба обидва. Але в такому разі постає питання, як розподілити стягнуті сюди резерви, які ЩЕ НЕ ЗАДІЯНІ, між ними. Розмазати їх по всій протяжності (між Бахмутом та Озарянівкою), ну таке, бажаного ефекту явно не отримати. Тим більше що у резерві залишилося не так вже й багато:
– 4-а омсбр 2-го АК,
– окремі підрозділи 80-го тп,
– ну й цілий набіір (до 4-х) різноманітних “добровольчих” батальйонів штибу БАРС-13 “Русский легион” або “лугандійського” Призрака.
Командування противника не може не розуміти того, що, якщо “репне” бодай на одній з цих ділянок, це тУт ЖЕ відіб’ється на всьому Бахмутському угрупуванні.
2. В районі Вугледара також інтрига зав’язується все більше.
Противнику явно не дуже хочеться полишати свій плацдарм на річці Кашлагач у вигляді північної частини села Микільське.
Підрозділи 155-ї обр МП, посилені зведеними тактичними загонами 116-го стрілецького полку (сп), що обороняються в районі с. Микільське, принаймні двічі намагалися відтіснити передові підрозділи ЗСУ, які підійшли з боку Вугледара до північно-західної околиці села, й обидва рази не дуже вдало для себе.
Але поки противник здійснював ці свої спроби на північному березі Кашлагача, передові підрозділи ЗСУ примусили лівофлангові підрозділи 14-ї обр СпП відійти з західної частини Павлівки у її центральну частину на протилежному його березі.
Загалом, стосовно у Волноваського напрямку очевидно, що противник робить питання утримання рубежу Павлівка – Микільське одним із основних елементів своїх зусиль.
Приблизно місяць тому ЗСУ на цьому напрямку досить однозначно “позначили своє бажання” підійти поближче до с. Володимирівка, що досить суттєво стурбувало місцеве російське командування. Ділянка була тут же підсилена 113-м мсп та батальйоном БАРС-23.
Однак, у загальному тактичному вимірі зрозуміло й нам, і їм, що просування ЗСУ по дирекції Володимирівка – Волноваха (це приблизно трохи більше 12 км) просто неможливо без встановлення контроля над районом с. Микільське.
Так само, як і те, що зараз відбувається по рубежу Новомайорське – Шевченко, де противник ввів у бій 40-у обр МП та 36-у омсбр 29-ї загальновійськової армії (ЗВА). Там передові підрозділи ЗСУ вийшли на околиці с. Шевченко й отримали досить непогані шанси створити 14-й обр СпП та 155-й обр МП суттєві незручності з лівого флангу. Питання полягає “лише” у контролі над с. Єгорівка.
Тож що ще противник може задіяти на цьому напрямку, аби “убезпечити” себе від будь-яких неприємностей “південного” характеру?
– 110-а омсбр,
– 123-й сп мобілізаційного резерву (МР) 1-го АК,
– зведений тактичний загін (до батальйону) 42-го окремого морського розвідувального пункту тихоокеанського флоту.
Загалом же, варто відзначити, що Волноваський напрямок на сьогоднішній день виглядяає у сенсі просування ЗСУ до узбережжя Азовського моря до певної міри досить перспективно. По одній простій причині – від передових позицій ЗСУ в районі с. Шевченко до північних околиць Маріуполя – 64.8 км (ну нехай 65 км). Це найменша відстань до Азову у всій Південній операційній зоні.
Фото: Генштаб ЗСУ
