Пам’ять про наших полеглих існуватиме тільки у вільній Україні
Сьогодні і повсякчас вшановуємо памʼять захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Не забудемо подвигів українських героїв, які у боротьбі за Батьківщину, за вільне майбутнє рідних і близьких, віддали найцінніше – свої життя…
Схиляємо голови перед хоробрістю та вірністю наших воїнів.
Вічна пам’ять і вічна слава усім борцям за волю України!
Щодня наше Небесне військо поповнюється синами та доньками України.
Країна втрачає кращих. А українських стягів на кладовищах стає дедалі більше… Друзі, побратими, партійці…
Біль і вдячність спонукають нас памʼятати про кожного героя, який віддав своє життя за свободу та незалежність України. Знаю, що з небес вони наглядають за нами. І допомагають.
Вічна памʼять та слава усім Захисникам та Захисницям.
Ніколи не пробачимо, помстимося.
Сьогодні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
У цей день українські військовослужбовці, бійці добробатів на виході з Іловайська були віроломно обстріляні російськими регулярними військами – попри всі запевнення у «зеленому коридорі».
Памʼять про загиблих вимагає поваги до правди і відкидання нашарувань, які намагалися ліпити з політичною метою, часто – з голосу російських пропагандистів.
Перше – у розстрілі українців є один винний. Це путін і його банда. І висновок цей, попри всі намагання знайти «ворога не в москві, а в Києві», підтверджувався і після 2019 року, зокрема Генпрокурором Венедиктовою. Саме таке сприйняття дозволить не дати убивцям піти від відповідальності і сховатися за «нє всьо так адназначна» і «самі вінавати».
Друге – слід памʼятати, що москва задумувала оточення і знищення українських сил у кількох локаціях, створивши локальну чисельну і вогневу перевагу. Однак ці плани були зірвані українським командуванням і мужністю бійців. З усіх інших локацій наші вирвалися з бронею і зброєю, завдавши ворогу важких втрат. Зокрема, до Луганського аеропорту російські загарбники боялися поткнутися ще довго після виходу звідти українських десантників – такого прочухана дістали там.
Зрештою, рейд десантників Забродського по тилах ворога фактично зупинив зухвалий наступ і примусив агресора до переговорів, які виграли для України час на створення армії.
Третє – російській пропаганді дуже кортить навʼязати щодо Іловайська (і інших місць) гучне слово «котел». Так вони прагнуть вивищити значення зробленого, приховати свої злочини і принизити українців. Однак «котлом» є оточення, без можливості виходу, великих мас військ. Ані за кількістю військ, ані за втратами, ані за положенням на полі бою (повного оточення досягнуто не було, українці зрештою вийшли) «котлів» у серпні 2014 не було. Тож повторювати штампи пропаганди ворога не слід.
А слід вклонитися памʼяті наших Воїнів, не забувати допомагати їхнім родинам – і підтримати ЗСУ, які нині знищують ворога і далі ламають його людожерські плани.
Пам’ять про наших полеглих існуватиме тільки у вільній Україні. В окупації їхні могили будуть знищені, надгробки, погруддя і меморіальні дошки розбиті, прапори втоптані у багно, а матері, дружини і діти розстріляні після катувань.
Це не сценарій апокаліпсису, це те, що відбувається насправді на окупованій території.
Найкращий внесок у пам’ять полеглих – це робота на перемогу.
Ми опинилися у ситуації, коли багатьох живих можна було б врятувати просто за гроші. Якби ці гроші конвертували у турнікети і машини для евакуації, у мобільні шпиталі, у снаряди і снайперські гвинтівки, у звичайний бетон для облаштування позицій, у екскаватори і ударні дрони.
Мені здається, неможливо однією рукою класти вінок під портретами героїв, а другою списувати вісімсот мільйонів на дорогу біля лінії фронту. Або купувати вагон корму для рибок на ЗАЕС.
Я б хотіла, щоб весь наш біль, гнів і туга за померлими спрямувався у бік мародерів. Щоб вони голову підняти боялися, щоб їх брали за шкірки і викидали з посад по всій вертикалі призначень, до ОП включно.
Сьогодні вранці прохід до Стіни пам’яті знову був перекритий заради “офіційної церемонії”. Родичів і побратимів із квітами знову довго не пускали до портретів.
Я не знаю, з якими думками Зеленський дивився в очі фотографіям. Я, коли проходжу вздовж цієї страшної стіни, відчуваю пекучий сором. Мені весь час здається, що ми не встигаємо, робимо мало, що ми могли б якось більше старатися.
Родини загиблих захисників Маріуполя зібралися сьогодні на Софіївський площі вшанувати памʼять героїв. Тисячі найкращих чоловіків і жінок віддали весною 22-го свої життя, аби зупинити окупантів і не дати захопити всю Україну.
Поряд, біля стін Михайлівського собору, рідні згадували загиблих під Іловайськом. Більше двох сотень військових тоді було підло розстріляно росіянами.
Цей день нагадує всім нам, що війна триває 10 років. Москва ввела регулярні частини своєї армії влітку 2014, коли ЗСУ звільняли Донбас і були в кількох кілометрах від окупованих Донецька і Луганська.
На жаль, тоді в нас не було ракет, літаків, снарядів, українська Армія створювалася фактично з нуля. Але вона своєю жертовністю зупинила план Путіна по «Новороссии». Звільнила 2/3 окупованого Донбасу.
На жаль, світ тоді теж боявся адекватно реагувати на злочини Росії і не дав нам достатньої підтримки і зброї. Переосмислення прийшло в 22-му.
В День пам’яті захисників України їх родини чекають поваги і уваги. Нормальної комунікації. Гідного вшанування героїв.
Родини захисників Маріуполя втратили близьких, свої домівки і рідне місто. Й досі вони не можуть поховати прах своїх чоловіків і синів. Національне військове кладовище, попри анонси і обіцянки Уряду, не створено. Більше того, КМ втретє міняє свої рішення.
Замість узгодженого з родинами загиблих символічного місця в Биківнянському лісі тепер родичів перенаправляють в Гатне. Неповага і непослідовність, відсутність такту в такій делікатній темі.
Закликаємо президента підписати прийнятий конституційною більшістю ВР закон про Національне військове кладовище в Биківні.
Світлая памʼять всім загиблим за Україну, дай Бог нам мудрості бути гідними їх памʼяті…
Від щирого серця співчуваю родинам загиблих і полонених і робитиму все для їх підтримки.
