Вісті з фронтів. 21.08.2023
Сьогодні буде коротко, без оцінок, висновків і прогнозів…
1. На Бердянському напрямку, ймовірно, командування противника таки вирішило впритул зайнятись фланговими районами щодо основної дирекції українського наступу на с. Старомлинівка, зокрема:
– 131-й мотострілецький полк (мсп) 1-го армійського корпусу (АК) “ущільнив” бойові порядки в смузі оборони 37-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 36-ї загальновійськової армії (ЗВА) в районі с. Новодонецьке (тобто саме на суміжному з 5-ї ЗВА фланзі).
– Принаймні один батальйон 336-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП), посилений протитанковими засобами, точно таким же “макаром” ущільнив бойові порядки 143-го мсп на його ділянці оборони в районі с. Новозлатопіль (іншими словами, на суміжному з 35-ю ЗВА фланзі).
У цьому сенсі можемо констатувати, що російське командування, виходячи з того “прайсу” сил і засобів, які воно має у своєму розпорядженні на Бердянському та Пологівському напрямках реагує, хоча й з певним запізненням, але досить адекватно. Принаймні таких помилок, які воно робило осінню 2022-го у Харківській області, намагаючись зупинити наступ ЗСУ шляхом лобових зустрічних боїв, спираючись на формальну перевагу у силах і засобах, зараз воно не робить. Його командування діє досить виважено, зайвий раз не смикаючись від фронтального українського тиску й дуже уважно відслідковує ситуацію на своїх флангах.
Мусимо констатувати, противник також вчиться, в тому числі й на своїх помилках. Це в досить повній мірі стосується й сфери управління військами та оперативного мистецтва.
Серед інших подій на цьому напрямку також варто відзначити ще парочку, зокрема:
– Підрозділи 71-го мсп та 136-ї омсбр противника, очевидно, зараз частково відтягнуті на рубіж с. Ремівка – с. Старомлинівка й повинні скласти, ймовірно, сили прикриття для основної комунікації, по якій забезпечується лівий фланг всієї 5-ї ЗВА (маю на увазі дорогу, яка веде зі Старомлинівки до Новозлатопілля).
– До батальйону 125-ї омсбр противника, яка розгорнута “за спиною” 37-ї омсбр, доєднався ще один батальйон цієї ж бригади, очевидно, підстраховуючи “впереди стоящих”.
Але так чи інакше, не дивлячись на всі ці міри російського командування, йому доведеться найближчим часом вирішувати три основних проблеми на Бердянському напрямку:
– Район с. Завітне Бажання утримати виключно силами 60-ї омсбр та “детьми лейтенанта Ходаковского” в умовах обходу села зі сходу буде ну-у-у дуже складно.
– Район с. Приютне й північніше. Хоча противник “впирається” усіма своїми чотирма кінцівками, щоб утримати цей н.п., але якщо ЗСУ знайдуть спосіб, як в нього зайти, ймовірність “казуса” з тими підрозділами противника, які ще залишаються північно-східніше нього, різко зросте.
– Ну й власне напрямок Новодонецьке – Керменчик. Хоча росіяни там “ущільнились”, але проїзд по одноіменній дорозі до самого с. Новодонецьке там для них дуже ускладнений. По суті, воно вже охоплено з 3-х боків, і його утримання потребуватиме від противника ДОДАТКОВИХ зусиль.
2. На Токмацькому напрямку противник, очевидно, зрозумів, що у загальному контексті українського наступу важлива ситуація не тільки в самому с. Роботине (лише південну частину якого він контролює), а й те, що відбувається східніше та західніше села.
Особливо це стосується східного флангу цього району, де передові підрозділи ЗСУ вже вийшли на перші позиції головного рубежу оборони противника на ширині по фронту майже у 4.5 км.
В свою чергу, передові підрозділи ЗСУ, діючи зі сходу на захід, очевидно, просунулись і у бік с. Копані, вздовж тієї лінії опорних пунктів противника, про яку писав раніше (між Роботине та Копані).
Ситуація для противника “уСУКАбляєтся” ще й тим, що на цьому напрямку у противника немає такого набору полків і бригад у резерві, який в нього розгорнутий на Бердянському напрямку.
Тому для того, аби якось адекватно реагувати на всі ці дії ЗСУ на цьому напрямку, він може задіяти переважно формування батальйонного рівня. Максимум до 2-х полків – 114-й мсп та 108-й дшп. Решта “резерву”, включаючи нещодавно переміщені на цей напрямок 201-й мсп 2-го АК, а також декілька підрозділів 810-ї обр МП, ВЖЕ введені у бій.
Правда, є ще 1441-й мсп ТрВ, але він також вже частково задіяний у стримуванні українського наступу в районі с. Роботине. Ну й десь вештається 56-й дшп 7-ї десантно-штурмової дивізії (була інфа, що його підрозділи пройшли вже Мелітополь, але поки він ніде в іншому місці не фіксувався, тим більше, що вочевидь якась його частина продовжує перебувати на Кримсько-Таврійському напрямку у складі УВ “Днепр”).
Окрім того, очевидно, що “приємності” для російського командування у цьому сенсі надають і події на ділянці оборони 70-го мсп (це район с. Новопокровка, південніше неї й місцевість по обох боках дороги Н-08), де передові підрозділи ЗСУ також активізувалися.
Та й у смузі оборони сусідньої 38-ї омсбр противника зі складу 35-ї ЗВА також щось стало “неспокійно” по напрямку на Лугівське та Новокарлівку у бік м. Пологи.
Зважаючи на все вище сказане, зауважу лише одне…
Зараз російське командування “в темпі вальса” вишукує резерви для всієї Південної операційної зони (так, того самого “каЛіДора”). Тому що “затріщало” не тільки по напрямку на Бердянськ, але й на Токмак, почало “потріскувати” й на Пологівському напрямку, й під Вугледаром.
Терміново потрібні резерви. Причому не просто пара батальйонів “барсиків” чи рандомний набір “мобіків” з чергового полку територіальних військ, а щось суттєве, бажано кадрове. Й обов’язково у мінімальному обсязі – полк\бригада, бажано дивізія (тягнути менші формування явно не має сенсу). Питання для командування противника полягає в іншому – де їх знайти й звідки взяти.
Фото: Генштаб ЗСУ
