Кожен відповість за кожне забране українське життя (фото, відео)
Вони продовжують істерично битися в конвульсіях.
Ракетні удари по Чернігову, по історичному центру, по театру, по цивільних. Це максимум, на який вони здатні. І поки росіяни вмирають на лінії фронту — інші росіяни мстяться ракетами.
Але їм не буде спокою ні через 5, ні через 10 років після нашої перемоги. Кожен відповість. За кожне забране українське життя.
Помстимося.
Співчуття всім рідним і близьким…
Я оце не зовсім розумію…
Ви серйозно вважаєте, що ракетний удар по густозаселеному центру обласного міста можливо “виправдати” виставкою дронів?
Нагадати визначення терміну “воєнний злочин”? Це СВІДОМЕ грубе порушення законів і звичаїв війни.
Збірне поняття у міжнародному праві, що об’єднує групу серйозних порушень правил ведення бойових дій («закону війни») та норм і принципів міжнародного гуманітарного права, що вчиняється умисно або через грубу необережність.
Серед принципів, що лежать в основі законів війни, можна відзначити 3 основних:
– Війни повинні обмежуватися досягненням політичних цілей, які поклали початок війні (наприклад, територіальний контроль), і не повинні включати непотрібних руйнувань;
– Війни повинні бути припинені як можна швидше;
– Люди і майно, які не сприяють військовим зусиллям, повинні бути захищені від непотрібного руйнування та поневірянь, навіть якщо це протирічить військовим цілям ворогуючих сторін.
Таким чином, по суті, російські військово-політичне та військове командування, віддавши відповідний наказ й організуваши нанесення цього ракетного удару саме по цивільному об’єкту та центру густозаселеного міста (навіть якщо там і були присутні якісь українські “дронщики”) по суті СВІДОМО та НАВМИСНО порушили перший та третій принципи законів війни (лат. jus in bello, англ. law of war).
І у цьому сенсі виправдовувати ці дії прагненням нанести ураження “легітимній” (законній) цілі (під якою розуміється ця сама “виставка дронів”) росіянам явно не варто.
Бо якщо ви ведете бойові дії, не зважаючи на норми міжнародного права (частиною якого й є закони та звичаї війни), тоді слід так прямо й заявити – “Для нас воєнна доцільність важливіша за життя та поневіряння мирного населення”.
У цьому сенсі російське військово-політичне керівництво чомусь наполегливо притримується якогось дебільного дуалізму.
Коли вони, неважливо навмисно або помилково, вражають цивільну інфраструктуру чи житлові будинки, вбивають і калічать мирне населення, то зразу ж і обов’язково заявляють, що “вражали військовий об’єкт”. Тобто за замовчуванням доводять, що для них закони та звичаї війни (по суті міжнародне право) не є визначальним фактором в ході організації та ведення ними бойових дій.
Але тут же офіційні представники Кремля починають доводити, що вони “безумовно та обов’язково” дотримуються законів і звичаїв війни. Й що характерно, ніякого протиріччя або “несовпадения” вони при цьому не бачать.
Тут можливі два варіанти:
– або російське командування настільки тупе, що не розуміє сенсу та визначення таких понять як закони та звичаї війни, воєнний злочин і міжнародне право,
– або свідомо на все це плює, роблячи військову доцільність головним фактором, що визначає форми та методи ведення ним бойових дій, а усі заяви на кшталт “ми дотримуємось…” є неприкритою й дуже відвертою брехнею.
Підсумуємо…
Всі ті, хто зараз активно “накидує” про недоцільність організації та проведення “виставки дронів” у Чернігові, мають сенс виключно у рамках реалізації нашої власної стратегії ведення війни й прагнення її оптимізувати та позбутися наших “внутрішніх помилок”.
Але при цьому всім їм варто пам’ятати, це “накидування” також однозначно підіграє й росіянам, які вже верещать про те, що “вони били виключно по військовому об’єкту”, сором’язливо опускаючи той факт, що цим “воєнним об’єктом” був обласний драмтеатр міста Чернігова та його центральний квартал (що, за замовчуванням, підпадає під визначення “воєнний злочин”).
Просто хочу обратить внимание…
В подмосковных Кубинке и Алябино с 14 по 20 августа проходит форум “Армия-2023”, где представлены десятки образцов российской военной техники.
Была ли у Украины возможность там всё раздолбать? Да. Не скажу, как именно, но – ДА.
Тем не менее…
Мы этого не сделали – там были гражданские.
Российские оккупанты нанесли удар по Драмтеатру, гражданскому объекту, не на площадке посреди поля, а в центре города, в котором проходила небольшая по сравнению с Армия-2023 выставка дронов. Дронов! Не тысяч, не сотен, десяток-другой вариантов.
Просто для понимания уровня ублюдочности россиян.
Стосовно виставки дронів у Чернігові. Я не маю точки зору з цього питання.
Треба постійно нагадувати цивільному населенню, що йде війна, як вона йде, що ми на ній робимо, чим, як. Якщо цього не робити, не треба потім жалітися, що війна для цивільних десь далеко.
Треба в жодному разі не провокувати русню і не показувати їм, де буде збиратися цивільне населення, і де будуть якісь хоча б мінімально військові питання. Якщо цього не робити, не треба потім жалітися, що русня бомбить. Ми відкрилися – вона бомбить, це не люди, а крокодили.
І те, і те одночасно зробити неможливо. І те, і те потрібно зробити одночасно.
Перепрошую, але давайте приймемо нарешті це ВСІ, всією країною, на рівні аксіоми – що для українця аж до самої Перемоги НЕМАЄ Й НЕ МОЖЕ БУТИ “безпечних місць” НІДЕ (не тільки в Україні!), з тої простої причини, що сусідня країна веде проти нас так звану Vernichtungskrieg – війну на знищення.
І якщо в нас про це не говориться денно і нощно в медіях, це не привід освіченим людям не розуміти, зокрема:
1) що Закарпаттю досі не прилітало ВИНЯТКОВО тому, що Путін ще в 2014-му пообіцяв його Орбану;
2) що в Галичині прилітало досі “лише по військових цілях” не тому, що росіяни нібито взагалі “б’ють лише по військових цілях” – як то твердить їхня пропаґанда, і як я вже не раз чула від схильних до самозаспокоєння галичан (навіть і в сьогоднішній хвилі болю і бруду це прозвучало!), а ВИНЯТКОВО тому, що в Кремлі досі сподіваються “договоріцца” з польськими правими і лишають District Galizien незайманим для торгів;
3) що те саме стосується “безпечної” Буковини, вся “безпека” якої походить від кремлівських надій “договоріцца” з Румунією;
4) що російська Vernichtungskrieg проти нас має глобальний характер, як Гітлерова проти євреїв, – доказом чому хоча б понад 3000 (прописом, ТРИ ТИСЯЧІ!) зареєстрованих нападів на українок за 2022 р. в самому тільки Берліні, що їх німецька поліція відмовляється розслідувати, – поки існує Росія, ми НІДЕ не в безпеці…
Інвестуючи свою лють і гнів у “чому проводили такий захід не в тилу, а в прикордонному Чернігові?!”, – не забувайте про це, будь ласка: нас вбивають НЕ ТОМУ, що поруч із нами випадково виявилась військова частина, завод або нарада військовиків. Нас вбивають тому, що, на думку керівництва (і, значною мірою, населення) сусідньої держави, нас НЕ ПОВИННО БУТИ. За те вбивають, що ми – українці. Все.
І за півтора роки “великої війни” це вже, бігме, можна б і засвоїти.
Вічна пам’ять загиблим, і зцілення всім пораненим.
А Картаґо деленда ест.
Мы в любом случае будем собираться толпами на перронах, на рынках, в больших офисных зданиях. Это неизбежно, жизнь не может остановиться из-за того, что каждую минуту времени на нас нацелено “братское” железо.
Но между “бухать ежедневно” и “выпивать по праздникам” – пропасть, которая часто стоит жизни.
Если вы можете НЕ пойти в места скопления людей, может, лучше не ходить?
Если вы можете обойтись без похода в церковь, на выставку или на концерт под открытым небом, то, может, лучше остаться дома?
Если вы понимаете, что любую информацию о любом мероприятии могут слить намеренно или по глупости, то, может, стоит хотя бы детей не вести с собой?
Это вот точно как с насилием. Справедливые люди говорят, что пьяная девушка в компании незнакомцев – это вообще не повод ее насиловать. А разумные люди минимизируют риски, не бухая с незнакомцами.
Да, каждую минуту времени вас может убить “братское” железо и дома, и в убежище, и где угодно. Но, по-моему, несколько опрометчиво, а скорее откровенно тупо, помогать этому железу убить по максимуму людей одним попаданием.
Я давно хотела съездить в Донецк за дорогими мне вещами, но я туда не поехала, потому что никакие вещи не стоят повышенных рисков.
Мне сейчас дико некомфортно на перронах, я не могу там не бывать, но я могу свести свое пребывание в толпе к необходимому минимуму.
Мне морально неприятно пропускать День Незалежності, но я его пропущу. Опять пропущу.
Можно обвинять кацапов в том, что они убийцы. Можно обвинять власти в том, что они импотенты и проебались. Но мне кажется, что мы слишком беспечны. Сами для себя. Мне кажется, что люди постоянно забывают, в какой реальности мы живём. Забывают,что сейчас каждый день нашей жизни – это пронесёт или нет, и, наверное, стоило бы остаться дома, если этот поход в толпу не является жизненно необходимым.
Для кого-то это просто жаркий летний день, а для Украины это очередной день пережитых террористических атак со стороны россии.
И пока россияне радостно хлопают в ладоши, граждане Украины считают убитых российской ракетой, которых на эту секунду уже семь человек, и раненых, которых уже 90, из которых 12 детей.
На момент, когда пропагандисты кремля пытаются придумать очередной бред про то, что это не они, не их ракета, что это “провокация ВСУ”, с улюлюканьем и восторгом кричат про выставку дронов, “слёт генералов”, “сотни убитых военных, о которых запрещено что-либо писать”, жители города Чернигов разбирают обломки в поисках людей.
Россияне настолько убеждены, что в эту отмазку, которую они сами себе внушили и пытаются навязать всему миру, кто-то вменяемый поверит, что аж светятся от счастья.
В кремле так и не поняли, что всем уже давно известно, что российским военным преступникам плевать, куда направлять свои ракеты. В детский сад, выставку цветов, роддом, показ свадебных платьев…
Главное для россиян – побольше жертв среди мирного населения Украины. Ведь именно за этим они пришли в нашу страну.
Россияне, вы будете за все свои чудовищные преступления ещё много и громко орать “за что?”.
Сегодняшний ракетный обстрел украинского города Чернигов – это один из ответов на ваше “за что?”.
А обстреляли вы сегодня не только Чернигов.
Никакого прощения. Никогда.
Всі висловились, і напруга спала? Можна по суті?
На мій погляд, головний висновок з наслідків російської атаки на Чернігів – ми НЕ МАЄМО ПРАВА ЗАБУВАТИ, ЩО В КРАЇНІ ВІЙНА.
Якщо геть чесно – не мали права забувати з 2014. Ну, але вже як є. А от початок повномасштабного вторгнення мав навчити ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.
І у першу чергу – владу. Бо справа громадськості – пропонувати. А справа влади – оцінювати ризики і приймати рішення. А потім – нести за них відповідальність, а не тицяти пальчиком у перших-ліпших навколо, аби не в себе.
Нам тому і потрібна дієва опозиція під час війни. І потужні місцеві громади – із жорсткою забороною центральним органам втручатися у їхню сферу компетенції.
У війні винна росія – і в усіх злочинах. Але відповідальна за ведення війни і перемогу – влада. Хоче залучити опозицію і громади – має навчитись розподіляти задачі і забути про власний піар. Бо оцінюватиме народ усе одно за результатом. А його ще треба вміти досягнути.
Фото: ДСНС України
Відео з відкритих джерел
На заставці фото тг-канал Дмитро Лубінець
