Вісті з фронтів. 19.08.2023

“кАЛідорні” війська, або Хто зарився у нори в степах Приазов’я…

Перш, ніж ми розглянемо кількісний та якісний склад угрупування військ (УВ) “Восток”, яке, власне, зараз і намагається оборонятися у так званому “сухопутному коридорі” між окупованим п-ом Крим та окупованими районами Донецької області України, варто зробити пару зауважень.

– Наведені цифри та характеристика (й відповідно розмір) формувань противника будуть відноситись до тих операційних напрямків, які вживаються саме в українських органах військового управління стосовно військ противника, а не так, як прийнято у наших пересічних громадян або ЗМІ. Вони суттєво відрізняються. Смуги та напрямки будуть інші, ніж ті, які ви звикли чути або про які читали. Тому ви тут не зустрінете Бердянського чи Маріупольського напрямків, напрямку на Токмак чи Мелітополь. Тут будуть фігурувати лише 2 – Оріхівський та Новопавлівський.
– Також варто мати на увазі, що наведен дані будуть відноситься не тільки власне до тих ділянок і напрямків, де власне ведеться наступ ЗСУ, а й до інших, включаючи й ті, про які я не часто згадую у своїх оглядах.
– Загальна зона відповідальності УВ “Восток”, до якої будуть відноситься наведені дані, становить відрізок фронту приблизно від околиць м. Василівка до району північніше с. Володимирівка.
– Окрім того варто пам’ятати, коли ви будете читати визначення “бригада”, “полк”, “батальйон”, слід мати на увазі, що ступень їхньої укомплектованості особовим складом та основними зразками озброєння та військової техніки (ОВТ) в реальності ну-у-у дуже різна. Повністю (на 100%) укомплектованих у цьому відношенні з’єднань, частин і підрозділів у складі всього російського угрупування, яке розгорнуто на теренах України, майже не існує. Навіть включаючи так звані “новосформовані”. Це все повністю справедливо й для УВ “Восток”.
– До того ж зовсім не рідкість, коли формування противника рівня полк\бригада діють не у своєму “повному штаті”, а лише частиною своїх підрозділів. Наприклад, мотострілецька бригада замість 3-х мотострілецьких батальйонів + танковий батальйон діє на практиці лише 2-ма батальйонами, посиленими парою танкових рот зі складу танкового батальйону.

Тому при сприйнятті нижче наведених даних усе це варто врахувати.

Отже, УВ “Восток” станом на 6 діб тому.

Його основою є 58-а загальновійськова армія (ЗВА) Південного воєнного округу (Півд. ВО) + всі 4 ЗВА Східного воєнного округу (Сх.ВО) – 5-а, 29-а, 35-а та 36-а.

Окрім того, на даний момент до складу УВ “Восток” введені окремі частини та з’єднання зі складу 49-ї ЗВА Півд. ВО, повітряно-десантних військ (пдв) зс ри-фи, а також морської піхоти чорноморського та тихоокеанського флотів і каспійської флотілії вмф ри-фи, 68-го армійського корпусу (АК), а також частини й з’єднання окружного підпорядкування обох округів, війська (сили) яких задіяні у цій операційній зоні.

Загалом це:

– близько 105 тисяч особового складу,
– приблизно до 470 танків,
– до 1410 одиниць бойових броньованих машин (ББМ),
– трохи більше 720 одиниць артилерійських систем (ствольної артилерії, калібром від 100-мм),
– до 230 одиниць установок реактивних систем залпового вогню (РСЗВ),
– а також до 12 ПУ оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК),
– цілком можливо, що тут можуть бути присутні й до 6-8 ПУ тактичного ракетного комплексу (ТРК).

Зокрема, зі складу УВ “Восток” по напрямкам діють:

1. Новопавлівський напрямок:

– окремих мотострілецьких (танкових) бригад, а також бригад морської піхоти – 11,
– мотострілецьких, десантно-штурмових, танкових полків – 9,
– окремих стрілецьких полків – 4,
– окремих мотострілецьких батальйонів – 2,
– окремих стрілецьких батальйонів – 2,
– окремих зведених тактичних загонів (обсягом – до батальйону), включно із загонами типу БАРС – 4.

У резерві так званої “першої черги” (по суті формування маршового поповнення) – 1 мотострілецький полк та 1 резервний батальйон.

2. Оріхівський напрямок:

– окремих мотострілецьких бригад, бригад морської піхоти, окремих бригад прикриття та зведених тактичних груп військових баз – 4,
– мотострілецьких, десантно-штурмових полків та окремих полків морської піхоти – 15,
– окремих мотострілецьких (моторизованих), танкових, морської піхоти батальйонів – 7,
– окремих стрілецьких батальйонів – 3,
– окремих зведених формувань батальйонного рівня, включаючи формування колаборантів та типу БАРС – 12.

У резерві “першої черги” тут також функціонують 1 мотострілецький полк та 1 резервний батальйон.

Тож які можемо зробити висновки з цих даних. На мій погляд, їх декілька:

– Очевидно, що УВ “Восток” має трабли з ОВТ, яких явно на всю цю ораву формувань не вистачає. Це тим більше виглядає дивно, бо командування противника явно ГОТУВАЛОСЯ до проведення стратегічної оборонної операції на південному напрямку заздалегідь і надавало УВ “Восток” у питанні комплектування його ОВТ протягом достатньо тривалого періоду часу певного пріоритету.
– Очевидно, що ці трабли з ОВТ в УВ “Восток” не носять для нього такого гострого характеру, як, наприклад, в УВ “Днепр” або УВ “Запад”, саме тому, що воно обороняється й має можливість обходитись меньшими обсягами ОВТ. Більше того, на певних напрямках і ділянках його командування явно спромоглося сформувати певний резерв ОВТ.
– Очевидно, що наявність\відсутність достатньої кількості основних типів ОВТ напряму впливає на такий ключовий показник бойових спроможностей військ як рівень їх мобільності (маневровості). Поки УВ “Восток” обороняється, це не носить кардинально негативного характеру для нього. Але якщо йому раптово доведеться перейти від позиційної оборони до мобільної (маневрової), наприклад у випадку гіпотетичного прориву ЗСУ його головного рубежу оборони, це може набути для нього різко негативного характеру.
– Очевидно, що наявність у складі УВ “Восток” самих різноманітних “за калібром” формувань (від звичних кадрових полків і бригад до якихось напівкерованих “добровольчих” батальйонів і формувань штибу “Шторм-Z” і “приватно-контрактних батальйонів”) досить суттєво відбивається на якості та стійкості бойового управління військами. Окрім цього, такі питання як поповнення особовим складом, матеріально-технічне забезпечення військ (МТЗ), підтримання належного рівня боєздатності, як-то кажуть, набувають в такому разі “нового звучания”.

Одна справа, коли у вас війська мають більш-менш однорідну організаційно-штатну структуру з добре відомим статусом особового складу, набором штатного ОВТ, і зовсім інша, коли у вас якійсь малокерований конгломерат формувань самого різного рівня та пошибу різноманітних “барсиків”, “мобиків”, “добровольців”, “територіалів” і прочих “приватних бійців” чи навіть зеків із малозрозумілим штатом, системами управління та підпорядкування.

Як налагодити взаємодію між ними, бойове управління та вирішити інші питання, стає проблемою. Адже їх же всіх ще треба одягати, споряджати, кормити, поїти, забезпечувати БК і паливом, не кажучи вже про запасні частини, автотранспорт чи ОВТ.

Ні, звісно, все це цілком можливо налагодити та відпрацювати. Але на це потрібний час і можливість, яку повинна надати ситуація на фронті. Однак, коли ситуація там набуває “негативного характеру”, то будь-які формування кидають у бій, мало замислюючись над питаннями штибу – скільки добових дач їдла, коли та як швидко треба подати цьому формуванню на передній край, і як довезти до нього достатню кількість палива.

Як то кажуть, у такому випадку “промедление смерти подобно”.

Тож тепер трохи підсумуємо…

Більше як стотисячне угрупування військ противника, розгорнуте у “сухопутному кАЛідорі” вздовж північно-азовського узбережжя, безсумнівно, серйозний противник. Тим більше, коли воно спирається на підготовлену систему оборони оперативного рівня зі заздалегідь обладнаною смугою забезпечення та головним рубежем оборони, й на додачу – перевагу у повітрі. Але це зовсім не означає, що воно “непереможне”. У нього, очевидно, існують свої вади та недоліки.

Питання полягає в тому – як краще цим скористатися.

Фото: Генштаб ЗСУ