Вісті з фронтів. 13.08.2023
Як і обіцяв, Південна операційна зона.
1. Розпочнемо, мабуть, з Токмацького напрямку.
В районі села Роботине точаться запеклі ближні бої в його північній та східній частинах. Одночасно з цим передові підрозділи ЗСУ просуваються східніше та західніше цього населеного пункту.
Підрозділи 291-го мотострілецького полку (мсп) противника та його 1430-го мсп територіальних військ (ТрВ) намагаються утриматись по рубежу с. Копані – с. Роботине, але, судячи зі всього, в них це не виходить. Передові підрозділи ЗСУ вже підійшли до північної та північно-східної околиці с. Копані, а також ведуть упорні бої на лінії опорних пунктів між цим селом та с. Роботине й, за певною інформацією, яка є у розпорядженні групи ІС, зуміли принаймні в одному місці її подолати.
Протягом минулих двох діб ЗСУ також зуміли розширити ділянку, на якій вони вийшли на головну лінію оборони противника (в районі с. Вербове), просунувшись приблизно на 2 км західніше неї. Таким чином, загальна площа “місця дотику” передових підрозділів ЗСУ до головної лінії оборони противника вже складає близько 4 кв.км.
Обидва батальйони противника, які оборонялись на цьому напрямку (БАРС-3 та БАРС-14 “Сармат”), так і не спромоглися цьому завадити та були вимушені посунутись на південь ще на пару км. Таким чином, у передових підрозділів ЗСУ з’явився шанс вийти до с. Новопрокопівка з північно-східного напрямку, одночасно відрізавши підрозділи противника, які все ще намагаються утримати с. Роботине від тактичної групи противника, яка зайняла район оборони навколо с. Вербове.
На цій ділянці, у зв’язку із вище зазначеними подіями, командування противника було вимушене ВЖЕ розпочати зайняття військами власне головної лінії оборони, зокрема, там розгорнулись:
– підрозділи 1429-го мсп ТрВ (точніше те, що від нього залишилося ще боєздатним після боїв північно-західніше с. Роботине),
– 2 батальйони типу БАРС (БАРС-1 та БАРС-11),
– в самому с. Вербове розгорнутий 417-й окремий розвідувальний батальйон (орвб).
Основна складність для противника полягає в тому, що він поки не уявляє собі, як будуть надалі діяти передові підрозділи ЗСУ – або продовжать тиснути з півночі на південь (тобто на с. Новопрокопівку), або різко “довернуть” через “місце дотику” на с. Вербове.
У тій ситуації, яка зараз динамічно розвивається на Токмацькому напрямку, це питання може набути ключового значення для утримання противником передових позицій (першої лінії) всієї своєї головної лінії оборони.
Якщо ЗСУ прорвуть її “з ходу” в районі с. Вербове – наслідки для противника можуть набути катастрофічного характеру.
Так, цього поки не трапилось, і противник намагається планомірно стримувати передові підрозділи ЗСУ ще ПЕРЕД головною лінією своєї системи оборони. Але очевидно, що робити це йому на Токмацькому напрямку стає чим далі, тим складніше. Бо такої кількості резервів, які він сконцентрував, наприклад, на Бердянському напрямку, тут немає “и в помине…”.
Саме ця причина стала головною для того, аби 2 доби тому командування противника розпочало переміщення 108-го десантно-штурмового полку (дшп) в район с. Новопрокопівка. Хто забув, нагадаю, 247-й дшп цієї ж дивізії зараз достатньо активно “стачується” в районі с. Урожайне та в районі с. Старомайорське на Бердянському напрямку.
Враховуючи той факт, що окремі підрозділи її третього “штатного” полку 56-го дшп також “поехали” у напрямку м. Мелітополь, можемо констатувати – “розкуркулення” УВ “Днепр” на користь УВ “Восток” російським командуванням активно продовжується.
2. Тепер, власне, про Бердянський напрямок.
За певними даними, ЗСУ вчора спромоглися звільнити с. Урожайне, але я на цей рахунок дочекався би офіційних повідомлень.
Загалом, ситуація на цьому напрямку розвивається, хоча й зі своїми особливостями, але в цілому за дуже схожим на Токмацький напрямок сценарієм.
Позавчора на ранок до російського командування на цьому напрямку нарешті дійшло, що якщо не зробити термінові кроки, то ЗСУ дуже скоро намацають “слабое звено” по головній дирекції свого наступу й вдарять туди кувалдою.
Тому добу тому воно нарешті вирішило задіяти частину свого другого ешелону на цій ділянці, щоб принаймні ущільнити бойові порядки вже добряче порепаних підрозділів 247-го дшп і 60-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), які обороняються на цьому напрямку.
Але, як відомо, апетит приходить під час їжі, тому це підсилення вилилось не тільки у висування частини 136-ї омсбр противника на ділянку західніше с. Старомайорське з району с. Старомлинівка, а й у спробу контратакувати передові підрозділи ЗСУ у цьому місці за допомогою цієї бригади, аби відновити положення. Однак, безрезультатно.
В свою чергу, 247-й дшп противника, який здійснив точно таку спробу ще за декілька діб до цього й з таким же “результатом”, був перегрупований в район с. Урожайне, щоб утримати його й запобігти обходу цього села зі сходу.
Вчора з’явилась інформація, що російська дЮсантура з цим завданням не впоралась й с. Урожайне вона була вимушена залишити. Але я би не поспішав принаймні поки що з кінцевим висновком ДО офіційного повідомлення українського командування.
Російський 394-й мсп продовжує свої спроби утримати с. Приютне, але ймовірно він також не зможе досягти бажаного. Українське командування, схоже, вирішило покінчити з цією занозою, яку противник міцно загнав у фланговий район нашого наступу й блокував усі спроби її витягнути з заходу.
Передові підрозділи ЗСУ просто обійшли його з півночі й, судячи зі всього, зайдуть в нього також саме з цього напрямку. Й таким чином знівелюють переваги противника на цій ділянці, які надавав йому контроль за висотами південно-західніше села.
3. Ну й на закінчення декілька слів за Василівський напрямок.
Наскільки я розумію, його командування противника вважає найбільш “безпроблемним” для себе. Інакше ми би вже побачили його суттєве підсилення. Але поки цього не відбувається.
Переміщення у цю смугу батальйону кримських “барсиків” таким навряд чи можливо вважати, хоча, звісно, це виглядає цілком сімптоматично.
Командування противника, судячи зі всього, розраховувало утримати ситуацію тут саме тією “солянкою” підрозділів, частин і з’єднань, які воно тут розгорнуло ще напередодні українського наступу у смузі забезпечення. Й ще донедавна воно мало підстави на це сподіватися.
Але декілька діб тому передові підрозділи 128-ї огшбр ЗСУ розпочали достатньо жваве просування північніше с. Жереб’янки у напрямку на с. Лугове (один з основних вузлів оборони противника на дорозі з Кам’янського на Василівку).
Справа в тому, що 429-у мсп противника, навіть посиленому батальйонами осетинських “оленів” та місцевих колаборантів, цілком можливо було успішно оборонятися, поки ЗСУ атакували виключно на вузький ділянці по напрямку с. П’ятихатки – с. Жереб’янки. Але, як тільки розмах активізації ЗСУ на цьому напрямку почав зростати у розмаху, почалися проблеми.
Першим “дзвіночком” стала зміна дирекції українських атак. Замість того, аби ломитися “в лобову” на с. Жереб’янки вздовж дороги Оріхів – Василівка, українське командування змістило трохи їх напрямок північно-західніше. Й зразу з’ясувалося, що утримувати с. Жереб’янки противнику не так легко, як йому здавалося до цього. Адже бойові порядки 429-го мсп виявились для цього занадто розтягнутими.
А легкий натяк ЗСУ на обхід зі сходу південної частини с. Кам’янське, яке ще утримує противник, взагалі примусило противника реагувати у “темпі вальса”.
Спочатку противник потягнув “під Василівку” все, що у нього було на цьому напрямку під рукою, батальйон 810-ї окремої бригади морської піхти (обр МП), потім ще один батальйон зі складу зведеної тактичної групи 4-ї військової бази (ВБ), нарешті задля “успокоения души” у цю смугу з Оріхівського напрямку перемістилася на рубіж с. Лісне – с. Долинка (в район с. Грозове) зведена тактична група (до 2-х загонів\батальйонів) 45-ї окремої бригади спеціального призначення повітряно-десантних військ (обр СпП пдв).
У зв’язку з цим постає цілком закономірне питання – а якщо передові підрозділи ЗСУ на цьому напрямку ще додадуть “широти”, наприклад, по напрямку на Нестерянку чи Мирне, що тоді буде перекидати на цей напрямок противник?
Зовсім не факт, що історію з “заміною” 7-ї десантно-штурмової дивізії (дшд) у складі УВ “Днепр” на “новосформовану” 70-у мотострілецьку дивізію (мсд), задля використання першої на Токмацькому та Бердянському напрямках, командуванню противника вдасться повторити.
Я вже пару тижнів тому писав про те, що швидкість підготовки стратегічних резервів противником зовсім не корелює з динамікою зміни ситуації на ключових напрямках фронту. Нашкрябати одну мсд зовсім не тотожно тому, щоб нашкрябати таких дивізій зо три-чотири.
