Мета кремля – виснажити Захід і забрати Україну
“Почекай, я думаю”
Впливова німецька Die Welt (“Світ») опублікувала у рубриці «Думка» матеріал брюссельського кореспондента Крістофа Шільця під назвою «Взимку Захід притягне Україну до припинення вогню».
У статті – набір звичних стереотипів. “Повільний, з великими втратами” контрнаступ. Необхідність заморозити конфлікт “як у Кореї”, і все оце. Додались навіть нові нотки: звісно, Україні буде важко, бо інвестори в таких умовах не прийдуть, до вступу до НАТО і ЄС далеко, а допомоги з боку державних структур Заходу не вистачатиме. Але, мовляв, у довгостроковій перспективі це нібито на краще, бо світ уникне ризику ядерної війни (буцімто може бути реакцією москви на воєнний розгром), а росія поступово, «за роки», згасне, як колись срср. А українці мають радіти збереженню життів і пишатись, що і так зробили диво – зупинили орду, у що «у лютому 2022 мало хто вірив».
Характерний такий зліпок мислення великої частини західного істеблішменту. Їм чим повільніше, тим краще: щоб встигати адаптуватися до змін. Як казав шахіст боксеру: «Почекай, я думаю».
Ця логіка хибує, серед іншого, нерозумінням стану кремля. Не піде путін на жодне «примирення» чи «корею». Злочинці у кремлі налаштовані виснажити Захід і забрати Україну.
Чим швидше це на Заході усвідомлять, тим рішучішою буде підтримка України. І тим швидше росію буде викинуто з загарбаних земель, і прийде мир.
Цю думку мають доносити на Заході всі і на всіх рівнях – від державного до спілкування з друзями і колегами в чатах і месенджерах.
Бо чим швидше розтане міф про існування «часткового рішення», чим швидше стане зрозуміло, що до миру «тягнути» слід не Україну, а росію, тим швидше буде Перемога і, власне, мир.
Останніми днями німецькі ЗМІ наввипередки малюють картини довгої війни. Крім Die Welt, про що говорили вище, відзначився і Bild.
Пише, що кацапи можуть воювати зе років 2-3, ісполчіть мільйонів 3 мобіків – хоча з їхньою підготовкою і оснащенням «будуть проблеми».
Тим часом економічні оглядачі дедалі частіше прогнозують, що у московії наступного року почнуться системні економічні проблеми, повʼязані з кумулятивним впливом санкцій, зростаючим попитом на імпорт через необхідність фінансувати війну і падаючими надходженнями від основних статей експорту.
Такі оцінки показують, що питання підтримки України «скільки необхідно» для Перемоги залежить від критичного питання: чи буде ця підтримка надана у критично важливий час. Коли росія хитатиметься дедалі більше, але і західні суспільства «втомляться».
Відповідь залежить від дуже ірраціонального фактору. Але його досягнення потребує абсолютно раціональних дій.
Минулий рік пройшов під знаком захвату західних суспільств героїчною боротьбою українців за виживання. В уяві західних обивателів, візуалізованій медіа, український їжак/дикобраз/єнотик/росомаха (залежно від культурних особливостей і фольклору країни, яка це уявляла) давав прочухана нахабному, але тупому російському ведмедю.
У цей образ вкладався і неголений «прикид» української влади, і безшабашність та різкість поводження. Цей образ працював. На жаль, власне працюваВ. У минулому. Зараз різкість і безцеремонність уже не працюють.
Учасники переговорів різних рівнів відзначають, що тон союзників змінився. Став більш вимогливим. Теза «будьте вдячнимм» мандрує з Вашингтона до Варшави через Лондон і навпаки. Сусіди-брати ухвалюють рішення про обмеження торгівлі збіжжям, а союзники знаходять нові й нові умови для допомоги і постачання зброї.
Дедалі голосніше звучить тема «не забувайте про стіл переговорів». Звісно, за стіл не збирається путін. Однак нам від того не легше. Нам треба нову хвилю захвату, коли попередня згасає.
Звідки взяти? Союзники не просто підказують. Кажуть прямо.
ПОКАЖІТЬ, ЩО ВИ – НАШІ.
Не «закриваєте від орди», бо від орди закриває ядерна трійка НАТО і армія США. А «тримаєте демократію попри все». На сантименти шановній публіці байдуже. Покажіть, що Україна – демократія. Де шануються права, долається корупція і розвиваються інститути.
Тоді для Заходу це буде боротьба за своїх. Це дасть легітимність допомозі.
Нераціонально? Так громадська думка по суті ірраціональна. Зате результат досягається цілком раціонально. Якщо українську владу результат цікавить.
