Вісті з фронтів. 31.07.2023

“Раз пошла такая пьянка – режь последний огурец. ну, или не режь…”

1. На Бердянському напрямку, судячи зі всього, командування противника почало реагувати на ситуацію на ділянці с. Приютне – с. Завітне Бажання.

247-й десантно-штурмовий полк (дшп) противника “обживає” позиції західніше с. Завітне Бажання, а північно-західніше с. Володине розгортаються 2 батальйони 114-го мотострілецького полку (мсп), зі складу 127-ї мотострілецької дивізії (мсд) 5-ї загальновійсмькової армії (ЗВА).

Таким чином стає очевидно, що противник нарощує щільність своєї оборони на відтинку між с. Приютне та с. Завітне Бажання. Причому явно намагається її ешелонувати.

Цього не відбувалось би, якщо командування противника не відчувало би загрозу своєму Старомлинівському вузлу оборони з боку західного флангу.

На даний момент там вже діють:

1) у першому ешелоні:

– частина лівофлангових підрозділів 60-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр),
– частина боєздатних підрозділів 394-го мсп,
– 71-й мсп,
– 247-й дшп.

2) у другому ешелоні:

– 336-а окрема бригада морської піхоти (обр МП),
– 136-а омсбр (ймовірно, буде використана як “гарнізон” с. Старомлинівка),
– 114-й мсп.

З боку с. Ремівка та с. Новозлатопіль це угрупування прикривають підрозділи 34-ї омсбр та 143-го мсп.

Є ще один нюанс по цьому напрямку, який наштовхує на певні роздуми. Противник почав зосередження в районі с. Старомлинівка підрозділів 218-го танкового полку (тп) все тієї ж самої 127-ї мсд – основного з’єднання 5-ї ЗВА.

Тож можемо констатувати, що за виключенням 57-ї омсбр (яка зараз “активно стачується” на Бахмутському напрямку в районі с. Курдюмівка), майже вся 5-а ЗВА противника ВЖЕ задіяна на Бердянському напрямку. І це, як на мене, ну-у дуже непогана новина. Адже це саме потужне об’єднання всього Східного військового округу (Сх.ВО) ри-фи.

2. На Куп’янському напрямку у противника щось почало “не складатися”. Чесно кажучи, я ще вчора очікував відновлення атак підрозділів 15-ї омсбр противника по дирекції с. Сергіївка – с. Новосергіївка, але цього не сталося.

Більше того, передові підрозділи противника, відійшовши з с. Надія, почали закріплюватися східніше неї, а по напрямку на с. Ковалівка навіть трохи позадкували.

Однак, як на мене, найближчим часом противник із позицій на своєму плацдармі на р. Жеребець, який тягнеться від с. Сергіївка до с. Нововодяне, силами 15-ї та 21-ї омсбр таки поновить атаки. Найбільш ймовірними дирекціями їх будуть:

– у бік с. Першотравневе, північніше дороги Сватове – Борова,
– у бік с. Островського (або у бік островських ставків),
– і на с. Твердохлібове.

Північніше, очевидно, противник продовжить “возню” навколо с. Стельмахівка та району південніше неї (рубіж М’ясожарівка – Андріївка).

Ну й очевидно, “весела парочка” у вигляді 7-го мсп та 27-ї омсбр противника також спробують нарешті взяти “надоїдлеве” с. Новоселівське. Думаю, вони цю “проблему” спробують вирішувати за допомогою атак із півдня (від с. Кривошиївка, вздовж дороги на Куп’янськ), ну й звісно у бік с. Берестове, північніше с. Новоселівське.

3. На Токмацькому напрямку в районі с. Роботине противник докладає “титанічні” зусилля, аби утримати це село. Й зрозуміло чому, у випадку його звільнення ЗСУ, вони зможуть практично приступити до подолання головної лінії оборони противника на цьому напрямку, яка проходить тут між с. Новопрокопівка – с. Вербове.

Позавчора на ділянці наступу передових підрозділів ЗСУ противник з цією метою провів локальне (тактичне) перегрупування своїх сил та засобів – частина підрозділів 1430-го мсп ТрВ відійшла у саме с. Роботине, а у смугу оборони цього полку був переміщений з району “неатакованого” с. Копані ще один додатковий батальйон БАРС-11.

Загалом, очевидно, що протягом найближчих днів на цьому напрямку буде вирішуватися питання “ширини відтинку дотику” наступаючих передових підрозділів ЗСУ з головною лінією оборони противника.

Підрозділи 42-ї мотострілецької дивізії противника зі складу 58-ї ЗВА, які власне й складають основу військ противника, що обороняються на цьому напрямку, спробують “максимально звузити” цей відтинок. Але питання полягає в тому, що у командування 58-ї ЗВА для цього ну-у дуже обмежений “інруурментарій”, причому вже настільки, що воно вимушене перегруповувати на тактичному рівні свої підрозділи з “неатакованих” ділянок на “атаковані”.

Трошки підсумуємо…

Чесно кажучи, я не зовсім зараз розумію логику російського командування щодо його дій на оперативному рівні у Південній операційній зоні.

– Очевидно, війська 58-ї ЗВА противника зараз перебувають у досить складному становищі. Її обидві дивізії (19-а мсд та 42-а мсд) втягнуті та ведуть важки оборонні бої, причому в умовах явного “резервного дефіциту” й вже достатньо тривалий час. Незадіяною ПОКИ ЩО залишається лише її 136-а омсбр, яка окопалася в районі с. Старомлинівка на Бердянському напрямку, вся решта частин і з’єднань армії ВЖЕ втягнута у виснажливі та тривалі бої.

– В той же час очевидно, що з’єднання 35-ї ЗВА, 36-ї ЗВА противника (перша ошивається навколо м. Пологи, друга “обороняється” в районі с. Новодонецьке, с. Керменчик, с. Новомайорське) задіяні у “оборонній операції”, скажімо так, “не на повну потужність своїх спроможностей”. До першої це відноситься у більшій мірі, ніж до другої.

– Так наступ ЗСУ на Бердянському напрямку здійснюється “у стик” двох російських армій – 5-ї та 36-ї. Тому у випадку з 36-ї ЗВА рішення російського командування зрозуміти ще можна, її 37-а омсбр вже введена у бій (між с. Урожайне та с. Новодонецьке), а 5-а окрема танкова бригада (отбр) “ось-ось” буде введена, ймовірно, по напрямку с. Керменчик – с. Новодонецьке.

Чесно кажучи, я бачу лише дві можливі причини того, чому командування противника до сих пір не взяло принаймні одну омсбр зі складу 35-ї ЗВА для використання у смугах оборони дивізій 58-ї армії, щоб полегшити її становище:

– або російському командування явно не хочеться послаблювати район оборони навколо м. Пологи, причому за жодних обставин;
– або воно НЕ вважає ситуацію як із резервами, так і загалом, у оперативному відношенні у Південній операційній зоні настільки критичною для себе, що потребує “знімати з себе останню рубашку”.

Ну, поживемо – побачимо…