Вісті з фронтів. 29.07.2023
По окремих напрямках, коротко.
1. Ну що… На Токмацькому напрямку сталося нарешті те, на що всі очікували. Передові підрозділи ЗСУ вийшли до головної лінії оборони противника, подолавши смугу забезпечення противника.
Атакувавши позиції 1430-го мотострілецького полку територіальних військ (мсп ТрВ) противника між с. Роботине та с. Вербове, передові підрозділи ЗСУ зуміли обійти с. Роботине зі сходу, примусивши противника відійти південніше, й вклинитись у бойові порядки батальйону БАРС-1 противника північно-західніше с. Вербове, де й, власне, сталася ця подія.
На цьому напрямку глибина основної смуги оборони противника сягає приблизно 11-12 км (від північної околиці с. Вербове до північної околиці с. Очеретувате).
Але варто зазначити, що можливості ЗСУ на цьому напрямку цим не вичерпуються, бо по головній дирекції наступу с. Роботине – с. Новопрокопівка ЗСУ також наблизились до основної смуги оборони противника на відстань меньше 5 км. І таким чином, цілком мають можливість суттєво розширити відтинок “дотику” з основними позиціями системи оборони противника на Токмацькому напрямку.
У зв’язку з цим варто наголосити на деяких особливостях:
– Очевидно, що підрозділи 291-го мсп противника, які вперто чіпляються за свої позиції у с. Роботине, у зв’язку із вклиненням ЗСУ східніше села, опинились у досить “цікавому” положенні.
– Очевидно, що 1430-й мсп ТрВ, пара батальйонів з 1429-го мсп ТрВ і батальйони БАРС-1, 3 та 14 “Сармат” понесли суттєві втрати в ході жорстких зустрічних боїв із передовими підрозділами ЗСУ між с. Роботине та с. Вербове. Й тепер рівень їх боєздатності, скажімо так, є достатньо дискусійним, їм все ніяк не вдається “зачепитися” на якомусь рубежі.
– Очевидно, що у зв’язку з просуванням ЗСУ до с. Вербове, підрозділи 70-го мсп противника, які зараз намагаються утриматись у районі південно-західніше с. Новопокровка також опиняються у дещо “двозначному” становищі.
– Й нарешті очевидно, що якщо протягом найближчих 2-3-х діб командування противника не відреагує адекватним чином на ці події, вся його система оборони на Токмацькому напрямку ризикує посипатися.
Тому, мабуть, варто подивитися, чим і як воно МОЖЕ відреагувати на такий “не досить приємний для себе” розвиток подій.
На цьому напрямку, противник у другому ешелоні має наступні сили та засоби:
– 100-а окрема розвідувальна бригада (орвбр), яка насправді є звичайною мотострілецької бригадою (омсбр) 2-х батальйонного складу з доданим батальйоном РЕБ та БПЛА,
– зведена тактична група 45-ї окремої бригади спеціального призначення повітряно-десантних військ (обр СпП пдв), це еліта еліт (ну, це так формально вважається).
– зведена тактична група 22-ї обр СпП,
– 417-й окремий розвідувальний батальйон 42-ї мотострілецької дивізії (мсд).
Окремо, мабуть, варто сказати про підрозділи противника, які використовують на цьому напрямку баражуючи боєприпаси типу “Ланцет”.
Їх тут 3 (принаймні зафіксованих), переважно це підрозділ рівня взвод-рота зі складу частин та з’єднань спеціального призначення (СпП), який діє у складі декількох розвідувально-ударних груп (до 10 в\сл кожна), які мають з собою 1-2, рідше 3-4 цих БПЛА. Вони достатньо мобільні (пересуваються переважно на автотранспорті підвищеної прохідності), район запуску призначають заздалегідь, однак можуть використовувати для цих цілей і непідготовлені ділянки місцевості в залежності від ситуації, яка складається на ділянці їх відповідальності на даний момент.
Зазвичай на добу вони загалом застосовують від 5 до 7 цих ударних БПЛА, у періоди активізації бойових дій ця цифра може сягати й до 15 одиниць на добу. Застосування обов’язково супроводжується радіотехнічною розвідкою (РТР) та засобами РЕБ. За певною інформацією, командування противника намагається підтримувати стабільний запас цих БПЛА у розмірі 20-25 одиниць на підрозділ.
Розклад там такий:
– західніше с. Роботине регулярно фіксується “робота” декількох груп принаймні одного такого підрозділу.
– східніше с. Новопрокопівка ще одні “ланцетникі” фіксувалися (можливо, це ті самі, що й західніше с. Роботине працюють).
– і ще один оперує у смузі оборони 70-го мсп, у північно-східному від с. Вербове напрямку.
2. На Бердянському напрямку після звільнення с. Старомайорське підрозділи 60-ї омсбр противника, які продовжують вести бої у с. Урожайне, по суті опинились охопленими з 3-х сторін. Саме тому я вчора й написав, що, скоріше за все, с. Урожайне противник також залишить.
Причому протягом останніх 2-х діб ймовірність цього почала зростати, бо передові підрозділи ЗСУ активізувалися й у смузі оборони 37-ї омсбр противника східніше цієї ділянки. Що вже само по собі робить справу утримання с. Урожайне для противника, кажучи словами їхнього картавого ідола, “архисложной задачей”.
Але погіршення ситуації для противника на цьому напрямку не вичерпується виключно районом с. Старомайорське. Судячи зі всього, українське командування знайшло спосіб, як вирішити “проблему с. Приютне”.
Хто забув, нагадаю – передові підрозділи ЗСУ вже декілька тижнів як підійшли до цього села, але просунутись далі не могли. Противник, зайнявши панівні висоти південно-західніше цього н.п., вогнем танків і артилерії з них фактично блокував будь-який рух у бік цього села. Більше того, противник північніше села, ввівши у бій підрозділи свого 71-го мсп, на деякий час спромігся зупинити просування наших військ.
Але ось протягом минулих 2-х діб передові підрозділи ЗСУ відновили своє просування північно-західніше цього села (саме у смузі оборони 71-го мсп противника) у загальному напрямку на с. Володине, якраз обходячи с. Приютне з півночі, не атакуючи позиції противника в самому селі та південніше нього, а рухаючись північніше нього.
Це все набуває ще більшої актуальності у світлі звільнення українськими військами с. Старомайорське, тому що створює противнику вагомі складнощі у фланговому районі Старомлинівського вузла оборони.
По суті, українське командування примушує противника до вводу в бій тих резервів, які ще в нього залишились на цьому напрямку “не битыми и не крашенными” – 336-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП) та 136-ї омсбр. Більше того, активність ЗСУ в районі с. Приютне та південніше нього (у смугах оборони 34-ї омсбр, 143-го та 394-го мсп противника) фактично “виключає” їх участь у обороні на Старомлинівському напрямку.
Так 247-й десантно-штурмовий полк (дшп) та 71-й мсп противника ще цілком зберігають свою боєздатність і здатні перешкоджати просуванню передових підрозділів ЗСУ південніше умовної лінії Приютне – Завітне Бажання, але на їхніх флангах (с. Приютне та с. Старомайорське) вже цілком відчутно “підгорає”, а на одному з них (по напрямку Старомайорське – Завітне Бажання) так вже яскраво палає.
3. Й на завершення декілька слів про Куп’янський напрямок, але не дуже приємних, на основі, скажімо так, “відгуків з місць”.
Загалом, ситуація там трохи стабілізувалася, але вона продовжує характеризуватися декількома “тривожними” факторами:
– вагомою перевагою противника в артилерії (в першу чергу, у засобах артрозвідки та корегування, а в другу – у кількості боєприпасів, які противник там накопичив і зараз дуже “задорно” розходує).
– таки в наявності у нього, як виявилось, на цьому напрямку достатніх резервів принаймні в районі Сватового та південніше, якими він може посилювати свої передові підрозділи.
– очевидно, кращим рівнем бойового управління та взаємодії, ніж мають на цьому напрямку українські війська (по відгуках з того напрямку, нашу систему оборони на цьому напрямку під час прориву противника взагалі врятувало лише “чудо” та декілька грамотних і своєчасних рішень командирів “на місцях”).
– й дуже слабенькою ППО поля бою, на цьому напрямку противник має можливість застосовувати свої БПЛА самого різного типу та призначення, особливо дошкуляють ті, що коректують вогонь артилерії противника.
Є ще декілька цікавих “подробиць”, але то не для публічного обговорення.
На даний момент передові підрозділи противника, судячи зі всього, відійшли з району с. Надія та району південно-західніше с. Новоєгорівка, що певною мірою розрядило ситуацію. Але я навіть ні на хвилину не сумніваюсь, що це була лише “перша серія”, так би мовити, “проба пера”.
