Самоподовжувана війна
Західні ЗМІ сповнені роздумів, що плани “переговорів з рф з позиції сили” можуть не скластись. Однак такі сценарії від початку виходили з хибного припущення. З віри мирного часу про те, що мир кращий за війну, і якісь надбання краще за постійні втрати.
Але це просто не так для москви.
Такі міркування не беруть до уваги природи війни між росією і Україною. Це війна не за території чи навіть символи. Це війна за існування. Або України, або імперської росії.
І російська держава, а також те, що вона зробила зі своїм суспільством, налаштовані на здобуття України за будь-яку ціну. Вже не кремль веде війну, а війна веде кремлем (про це вже говорили).
Це має і раціональні пояснення. Сценарій “призупинення війни”, “мир в обмін на території” тощо означатиме: (а) поновлення війни, як тільки росія перепочине (див. перша і друга Чеченські), і (б) небажання росії дотримуватись будь-яких угод, бо і мета не досягнута, і санкції примушують втрачати ресурси, тоді як Україна їх втрачати припинить.
Тому “мир через перемир’я” може не прийняти, власне, росія.
Відтак нас чекає довга і кривава війна до перемоги. Як би хтось не бажав іншого.
А це означає необхідність кардинально перебудувати те, як держава функціонує зараз:
– Залучення всього корисного і всіх корисних для підтримки війська, розширення допомоги Україні і санкцій проти росії;
– Справедливість – прозорість використання ресурсів при спрощенні управлінських процедур;
– Безумовний пріоритет витрат на оборону;
– Відповідальність центральної влади за посилення оборони, громад – за життя на місцях.
Що б додали Ви?
