Вісті з фронтів. 22.07.2023

Сьогоднішній ранковий суботній огляд присвятимо тому, що, судячи зі всього, всіх цікавить – Куп’янський та Лиманський напрямки.

1. Отже, на Лиманському напрямку противнику вдалося достатньо вагомою ціною доповзти до околиці с. Білогорівка (верхн.) з напрямку крейдового кар’єру, кинувши у бій не менше як 4 формування батальйонного рівня, зокрема зі складу 78-го окремого моторизованого полку спеціального призначення (омтп СпП), БАРС-16 “Кубанский казачий”, 79-й окремий розвідувальний батальйон 2-го АК і якійсь “напівбатальйон чайних військ” зі складу “Север-Ахмат”. І на цьому всі його успіхи протягом останніх 3-х діб закінчилися.

Противник 2 тижні пробивався з боку м. Лисичанськ (від перехрестя дороги на с. Білогорівка з дорогою Т-13-02) у північно-західному напрямку. Іноді у цю справу з боку с. Шипилівка “влючались” підрозділи 127-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника, а також з боку с. Золотарівка – 375-й окремий батальон спеціального призначення (обн СпП), підтриманий БАРС-18.

Все це кодло як разом, так і наособицю ну-у-у дуже наполегливо намагалося пробитися у с. Білогорівка (верхн.). Всі ці стрибки та “ужимки” по відношенню до цього району оборони ЗСУ розпочались ще місяць тому, але протягом останніх 2 тижнів набули особливого “остервеніння”. Противник за будь-яку ціну прагне відсунути наші передові підрозділи від околиць м. Лисичанськ.

Увесь його місячний здобуток на цьому напрямку – 3.5 кв. км. До самого села вони так і не доповзли.

“За річкою”, тобто по лівому берегу р. Сіверський Донець, наступ противника також поступово “якось загальмувався”. Три основних “гарячих” ділянки там – дорога Креміннв – Лиман (та по обидва її боки), район с. Діброва, ну і власне Серебрянське лісництво, яке прилягає власне до річки.

Був момент, коли противник майже дійшов до околиці с. Торське, й здавалося, що йому вдасться увірватися в саме село, але цього не трапилося. Більше того, передовим підрозділам ЗСУ вдалося на цьому напрямку не тільки зупинити противника ще до села, а й утримати дорогу Торське – Ямполівка.

74-а омсбр противника, навіть посилена танками 90-ї танкової дивізії (тд) та парашутно-десантним полком (пдп) 76-ї повітряно-десантної дивізії (пдд), так і не спромоглася перерізати цю комунікацію, досить важливу для наших підрозділів, які обороняються на відтинку між Торським і Невським.

В районі с. Діброва усі намагання противника “розширити клин” (тобто наступати у південному від села напрямку) також поки успіху не мають.

В районі лісництва йдуть жорсткі зустрічні бої з перемінним успіхом – у масиві, який колись був Серебрянським лісом. Сторони поперемінно відсувають одна одну по кілька сот метрів то в одну, то в іншу сторони.

Різке зниження темпів наступу противника власне на Лиманському напрямку, на мій погляд, окрім жорсткої оборони українських військ, також пов’язане з активізацією противника північніше – у бік м. Борова та власне на Куп’янському напрямку. Очевидно, що наголос командуванням противника поступово зміщується зі смуги відповідальності угрупування військ противника “Центр” у смугу лівофлангового угрупування УВ “Запад”.

2. На Куп’янському напрямку противник, очевидно, вирішив свій наступ “поділити” на 2 етапи:

– перший етап – наступ по загальній дирекції на м. Борова та с. Кругляківка,
– другий етап – власне наступ на м.Куп’янськ-Вузловий.

У загальній логіці такі дії цілком мають сенс. Розрізати наше угрупування, яке обороняється на лівому березі р. Оскіл по умовній лінії Сватове – Борова, а потім розгромити його “верхню” (північну) частину шляхом концентрованих ударів як із півночі вздовж р. Оскіл, так і діючи від власне м. Сватове.

З цією метою противнику довелося зосередити та розгорнути не тільки ударне оперативно-тактичне угрупування на Куп’янському напрямку з військ 1-ї гв.танкової армії (гв.ТА), а й зробити те саме в районі м. Сватове (північно-західніше міста, а також південно-західніше його).

До складу першого увійшли:

– 27-а омсбр 1-ї гв.ТА,
– 7-й окремий мотострілецький полк (омсп) 11-го АК,
– 11-й танковий полк (тп) 18-ї мотострілецької дивізії (мсд) 11-го АК,
– 1431-й мсп ТрВ,
– 346-й мсп ТрВ,
– БАРС-19 + декілька рот типу “Шторм-Z”.

До складу другого увійшли:

– 15-а омсбр 2-ї загальновійськової армії (ЗВА) Центрального воєнного округу (ЦВО),
– 30-а омсбр тіє самої 2-ї ЗВА,
– 423-й мсп 4-ї “Кантемировской” танкової дивізії (тд) 1-ї гв. ТА,
– БАРС-9 й також 2-3 роти типу “Шторм-Z”.

Перше угрупування зараз намагається прорватися по обох боках с. Новоселівське (північніше та південніше), а також просунутись у бік с. Берестове. Друге, наскільки я розумію, прагне з рубежу Кармазинівка – Нововодяне просунутись до рубежу Новоєгорівка – Островського.

Тобто все, як “доктор прописав”, так би мовити, “класика жанру” по підручниках із радянського оперативного мистецтва:

– Є плацдарм ЗСУ на лівому березі р. Оскіл, який треба ліквідувати. І є його найбільш “тонкий” відтинок – це якраз між м. Борова та с. Кругляківка.
– Складається задум – “рассечение в тонком месте с последующим разгромом верхней (северной) его части”.
– Проводиться розрахунок потрібних сил і засобів.
– Потім починається їх зосередження (й оперативне розгортання) на визначених напрямках.
– Відбувається це одночасно з операцією прикриття (це ті самі “попередні” атаки обмеженого масштабу в районі с. Синьківка, с. Макіївка та в районі с. Котлярівка).
– По закінченні оперативного розгортання усіх 4-х оперативно-тактичних угрупувань (2 на Куп’янському напрямку, 2 на напрямку на м. Борова) вони починають діяти.
– Першими починають, звісно, ті, що “розсікають”, тобто “боровськие”, що, власне, ми сьогодні й спостерігаємо.

Але треба розуміти, що якщо їм вдасться добитися чогось суттєвого на цьому напрямку – наприклад, взяти Стельмахівку та вийти до Лозової на півночі, а також пробитися до рубежу Першотравневе – Чернещина на півдні, то обидва угрупування, які зараз “затихарилися” на Куп’янському напрямку, “тУт же”, не чекаючи виходу своїх “колег” власне до Борової та Кругляківки, також перейдуть у наступ.

Це достатньо очевидно читається з того оперативного шикування військ УВ “Запад” та УВ “Центр” (в частині його суміжного з північним сусідом флангу), яке фіксується зараз.

Є ще один нюанс, командування противника, очевидно, на даний момент свою головну увагу сконцентрувало саме на тому угрупуванні військ, яке зараз оперує в районі с. Кармазинівка та с. Нововодяне. Чому, спитаєте ви?

А тому, що саме за їх “спиною” в районі с. Мілуватка та с. Красноріченське (це трохи південніше м. Сватове) воно сконцентрувало свої оперативні резерви, а саме:

– 24-а окрема бригада спеціального призначення (обр СпП),
– 752-й мсп 3-ї мсд,
– 12-й тп 4-ї “Кантемировской” тд,
– 13-й тп 4-ї “Кантемировской” тд,
+ на суміжному з УВ “Запад” фланзі, командування УВ “Центр” ввело пару діб тому у бій пару батальйонів 21-ї омсбр 2-ї ЗВА по загальному напрямку сЗаліман – с.Макіївка, ущільнюючи таким чином своє угрупування, яке діє “на користь” тих, хто намагається прорватися у напрямку на м. Борова.

Очевидно, що якби російське командування на цьому напрямку цікавив виключно Куп’янськ, усе виглядало би зовсім по-іншому. Таким чином можливо дійти до висновку, що не сам Куп’янськ є ціллю всього цього “локального наступу”, а власне ліквідація всього нашого плацдарму по лівому берегу р. Оскіл.

Я думаю, в кінцевому рахунку вони пупок надорвуть. І до того є цілком об’єктивні причини… Але про це трохи пізніше.

Фото: 31 окрема механізована бригада