Міністри змінюються, але змін немає
Всі міністри уряду Зеленського вигулькують із нікуди, все розвалюють і йдуть у нікуди. Дуже зручно. Прийшов, нагадив, заробив, пішов.
Міністри змінюються, але змін немає.
Тому міністр культури має відзвітувати в ВР про свою діяльність, про марафон, політичну цензуру, рейтинги ДОМ/ Freedom, в які вгатили мільярди державних коштів. І з яких харчується квартал.
Всі ці Байрактар ТБ, шоу Олени Кравець за 60 млн. До речі, протягом війни чи не всі кварталівці отримали державні нагороди! Ордени «За заслуги». На відміну від тих, хто воює і життя своє віддав за Україну.
Кажуть, в ОП дуже тішаться відставці Саши Ткаченка. Як тішилися відставці Кирила Тимошенка. Класичний прийом – скинути весь негатив на непрофесійного міністра. Хоча очевидно, що серіальна тендерна сітка розписувалася в ОП.
При цьому самі серіали ніхто не скасовує. Кінокіт, поровознюкТБ і інше пошло-муві на низькому старті – освоювати гроші і знімати жуйку.
Україні потрібно українське кіно. Тому свого часу знімалися «Кіборги» і «Хайтарма». В паралельному світі, правда, для уставших від війни були «свати» і «слуга народу». На жаль, серіали перемогли Кіно. Й зараз друга серія цього фарсу, уставшим від війни знову треба поржать…
Немає фільму про трагедію Зміїного, під час звільнення якого загинула найкраща наша десантура. Й про «Мрію» немає фільму, а можна було б почати кадрами з останнього параду, коли вона помахала нам крилом над Хрещатиком, по якому бігав Монатік, йому якраз орден вручали.
Й про Бучу, геноцид якої відкрив очі світу , фільму немає… Й про Маріуполь. Немає й досі кіна про красеня Василя Сліпака, зірки Паризької Опери, який своїм співом піднімав настрій побратимам на фронті. Реальному, не культурному.
А чому? Бо ці історії примушували б думати…
Та й війна триває НЕ 500 ДНІВ, а більше 9 років.
Питання в міністрі культури. І в культурній політиці держави, яку підмінили політичною цензурою. В Кабміні, політичному органі, населеному нездарами. ОП, який фактично керує ВР і Урядом, хоч цих радників / порадників ніхто не обирав. І мовчазному парламенті, який вже 4 роки грає роль статиста, бо слуги – це випадкові люди, не політики. Зате нові обличчя.
Тому Європейська Солідарність вимагає від уряду негайного скасування тендерів на пошло-серіали. Закриття російськомовних державних каналів, які стали годівницями для своїх і джерелом корупції. І внятної культурної державної політики воєнного часу.
Від правоохоронних органів, ДБР і ко. Ви б не ганьбилися, закрили б справу про «картини Порошенка» і порушили справу про злочинну бездіяльність і втрату Україною культурних цінностей. Бо коли треба було займатися їх евакуацією, дехто займався марафоном.
Від антикорупційних органів – глибокого аналізу всіх аморальних тендерів. До речі, квартал не декларується, як і позаштатні радники, бо формально не у владі. А дарма. Бо там до ладоньок прилипає багато державних коштів.
Говорять, на посаду міністра пропонуватимуть пані Островську-Люту, яка зараз керує Мистецьким Арсеналом. Сподіваюся, першим її рішенням буде скасування аморальних тендерів, ліквідація марафону і повернення трьох патріотичних ТБ каналів в ефір. Ну, й внятна політика в сфері культури.
Кому потрібен Ткаченко?
Олександр Ткаченко подав у відставку з посади міністра культури. Звісно, поки що його не звільнили. Та й невідомо, чи подав він у відставку взагалі – пригадаймо багатосерійні подавання у відставку Арестовичем. Але я припускаю, що у відставку Ткаченка таки відправлять. І ніяк не за серіал про Поворознюка.
Про те, що Ткаченко кандидат на відставку, писали зразу, як в глухий кут зайшла “боротьба зелених з УПЦ МП”. Що вийшло? З найбільш одіозних осіб в УПЦ МП постраждав лише “Паша-Мерседес”, такі особи як Запорізький Лука або одеський Агафангел навіть переляку не зазнали. Почаївська Лавра як була під УПЦ МП, так і лишається. Та й в Києво-Печерській Лаврі московські попи продовжують сидіти без рухів. Спільнота вірян УПЦ МП команду Зеленського зненавиділа з усією фанатичною ненавистю, голосувати за нього вони тепер точно не будуть.
А головне, і найбільш неприємне для ОПУ, – це те, що в місцях, де люди самі прогнали московських попів, на їхнє місце зашла визнана світовим православ’ям ПЦУ митрополита Єпіфанія. Тобто “боротьба зелених з УПЦ МП” зробила рекламу Петру Порошенку. ПЦУ була створена саме завдяки п’ятому Президенту.
А чого хотіли в ОПУ? А хотіли притиснути УПЦ МП до нігтя. Хотіли перетворення УПЦ МП на УПЦ ОПУ. Хотіли, аби кожна церква УПЦ МП перетворилася на агітмайданчик зеленої влади, і аби спільнота вірян УПЦ МП за вказівками своїх попів голосувала та агітувала за Зеленського. Виконувати цей намір визвався Ткаченко і він його провалив. Вщент провалив. Це одна з причин звільнення.
Ще одна причина. Я думаю, відставкою Ткаченка зелена влада зараз спробує задобрити Захід, збурений пихатим поводженням Зеленського на міжнародних зустрічах, а крім того, роздратований хвилею агресивних нападок з боку шанувальників ЗЕ на соцмережах.
Сміх та й годі! Зелені плакалися про агресію з боку “ботоферм Порошенка”. Так плакалися, що спустили на сторінки Воллеса та Байдена СВОЇ ботоферми імені позитивних блогерів, яких збирав Подоляк. Я писав, роздруківки нападок ЗЕботви Зеленському тепер будуть пред’являти на кожній зустрічі.
Захід давно критикує наявність зеленого мономарафону, говорить про монополізацію телебачення та утиски телеканалів опозиції – і це правда. Відставкою Ткаченка Захід спробують переконати, що, мовляв, наближаються переміни. Переконаний, нічого з цього не вийде. Захід вже гарно дослідив зелену натуру кидал-мажорчиків, що засіли в нинішній владі, поводитися з ними будуть десь так само, як лондонська поліція поводиться з шахраями з Іслінгтону.
До речі, й серіал про Поворознюка недооцінювати не треба. Розкрутка Поворознюка, як такого собі “авторитета, який грабував тільки гасударство”, – це був проект Кирила Тимошенка. Новина про те, що держава продовжує розкручувати цього персонажа, могла сильно збурити противників Тимошенка в ОПУ. Від Єрмака починаючи.
В принципі, радіти рано, Ткаченка ще не звільнили. Може статися так, що й не звільнять, Ткаченко – це людина Коломойського, до якого на обшук СБУ приходит у шкарпетках. Проте.
От за ким я точно не сумуватиму, то це за Ткаченком. Історія цієї людини – це те, як пройти шлях від радника Ющенка і гендиректора тоді прогресивного і цікавого телеканалу “1+1” до… міністра у Зеленського. За період Ткаченка як міністра культури я не побачив від нього власне культури.
На моє глибоке переконання, культурний та інформаційний фронти під час війни ніяк не менше важливі, ніж фронти бойові. І що робив під час війни Ткаченко? Я пам’ятаю, як допомагав Ахтему Сеітаблаєву виходити щодня з його оглядами подій у березні 2022 р. – ми робили це на ще повноцінно працювавшему “Прямому”. Я знаю акторів і митців у ЗСУ від вже пораненого Дмитра Лінартовича починаючи. Якщо митці пішли під кулі, вони точно не відмовилися б кувати перемогу за професією. Брати участь в культурних проектах, зніматися у фільмах тощо. Але всі вони воюють. Мінкульту Ткаченка вони не потрібні.
Чи потрібен Україні Ткаченко? Відповідь очевидна.
