Вісті з фронтів. 11.07.2023 (відео)
Трохи “витверезного” не завадить…
Чесно кажучи, я не знаю, хто там і куди “наступив” чи навіть “взяв під вогневий контроль”, але ситуація на ЛБЗ, особливо у Східній операційній зоні, дуже складна й останніми днями набула тенденцій далеко не на користь Сил оборони України (СОУ).
Чому у мене складається саме таке враження?
Ну тому, що на сьогоднішній день стали очевидними 2 речі:
1) Командування військ противника продовжує активні наступальні дії зразу на 3-х напрямках, причому на 2-х з них має успіх.
2) Темпи та розмах наступальних дій ЗСУ у Південній операційній зоні об’єктивно, м’яко кажучи, не видатні, хоча й сприяли тому, що на всіх ділянках, де наступають ЗСУ, також вдалося досягнути успіху (нехай й мінімального).
Якщо ми все це складемо до купи у стратегічному сенсі, то зрозуміємо, що поки все йде за планом, але явно не нашим.
На практиці (оперативному та тактичному рівнях) це виглядає наступним чином:
– Район Бахмуту, не дивлячись на бравурні “висновки” пані Маляр про “вогневий контроль всіх входів та виходів”, “напівоточення противника” й таке інше, сувора реальність трохи відрізняться від цих бравурних і гучних заяв.
Противник, підтягнувши на північний фланг досить суттєві резерви у вигляді 331-го парашутно-десантного полку (пдп) та 217-го пдп зі складу 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд), досить успішно контратакував наші передові підрозділи в районі с. Дубово-Василівка, с. Берхівка та с. Ягідне, майже повністю їх зупинивши.
Більше того, південніше міста вже навіть багато де “проанонсоване” падіння с. Кліщіївка також якось не задалося. У смузі оборони 72-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника свіжа 83-а десантно-штурмова бригада (дшбр) противника провела ряд контратак на західній околиці с. Кліщіївка та з напрямку с. Андріївка, чим примусила зупинитися передові підрозділи ЗСУ на цьому напрямку.
Навіть в самому місті, в якому, за словами пані Маляр, ЗСУ вогневим способом контролюють усі переміщення противника, останній, між іншим, примудряється не дивлячись на це, організовувати та проводити регулярні атаки у напрямку на с. Іванівське.
– На Лиманському напрямку також “не все за здравіє”. Протягом останніх днів 74-й омсбр противника, яку він постійно підсилює свіжими підрозділами, достатньо суттєво розширила своє вклинення в нашу оборону по напрямку Кремінна – Зарічне, головним чином у південному напрямку.
Таким чином, ситуація з Серебрянським лісництвом продовжує погіршуватися. Адже в районі с. Діброва та с. Шипилівка (з боку протилежного берегу р. Сіверський Донець) противник також не припиняє свої атаки.
Якщо так піде й надалі, оборону ЗСУ вздовж лівого берегу р. Сіверський Донець буде “згорнуто” противником не тільки в районі с. Серебрянка та с. Білогорівка (верхн.), до якої, до речі, противник вже підійшов впритул з півдня та південного сходу, а до самого с. Дронівка.
– Ситуацію ще більше “покращує” успіх противника по напрямку с. Червонопопівка – с. Невське, а також на Куп’янському напрямку в районі с. Новоселівське, де підрозділи 7-го мсп та 27-ї омсбр противника явно намагаються прорватися ЗА дорогу Куп’янськ – Сватове й достатньо близькі до цього. Адже це певним чином сковує можливості українського командування відреагувати належно на події, які відбуваються південніше цієї ділянки на Лиманському напрямку. Й наскільки я розумію, це лише початок, принаймні це справедливо для напрямку як на Борову, так і на власне Куп’янськ.
До чого я все це веду?
А до того, що так, всі ці успіхи противника носять поки виключно тактичний характер і вираховуються виключно парою км, а в окремих випадках сотнями метрів. Але питання у зв’язку з усім цим полягає в іншому.
Чи дійсно готові СОУ до прогризання оборони противника саме таким методом, сплачуючи кров’ю свого особового складу кожний км просування? Чи дійсно план нашої кампанії на це літо передбачав саме такий спосіб, що має на увазі втягування наших військ у ближні тактичні м’ясорубки?
Судячи зі всього, росіяни до цього готові та навіть саме таку методологію передбачили у своїх планах та задумах. Але чи варто нам уподібнюватися їм і “погоджуватися” на це?
Може, варто пошукати якесь інше рішення?
В цьому сенсі важко переоцінити значення та наслідки копіткої, щоденної роботи ВІЙСЬКОВОЇ РОЗВІДКИ, причому на всіх рівнях, починаючи зі стратегічного, закінчуючи “рутиною” на тактичному рівні.
Диверсії у глибокому тилу противника важливі, навіть дуже важливі, але не забуваємо – Головком та ГШ повинні мати для прийняття аргументованого та адекватного рішення ВИЧЕРПНУ інформацію, щодо противника, причому в режимі “онлайн”.
На фото: Бахмутський напрямок, 06 липня 2023 р. Фото: Костянтин і Влада Ліберови
