Звіт НБУ про фінансову стабільність
Враження номер 1
1. Нацбанк таки не втримався і вкусив депутатів. Та й не тільки депутатів. Трошки так поки що вкусив.
“Рекомендації органам державної влади: Надалі виконувати зобов’язання відповідно до програми з МВФ та домовленості з іншими донорами. Вчасне виконання взятих Україною зобов’язань перед МВФ та іншими партнерами є ключовим для подальшого фінансування під час війни та повоєнного відновлення”.
Коментар. Колись, за легендою, однією із причин Кримської/Східної Війни було те, що Наполеон Третій образився на Ніколая Пєрвого, що той його назвав “люб’язний друже”, що тодішньою дипломатичною мовою звучало як “козел ти паазорний і пітух ставлєнний” (вибачте); правильним зверненням монарха до монарха було “брат”.
Тут, звичайно, трохи інша історія, але така рекомендація від НБУ між рядками звучить як “є тут певні темні особи, які не хочуть зобов’язання виконувати, добре б цю сову роз’ясніть”.
Рекомендувати “дотримуватися взятих обіцянок” – якась дуже така очевидна рекомендація, з тих, що не потребують рекомендацій, це як рекомендація ходити ногами чи чистити зуби.
2. НБУ також і Мінфіна куснув, причому тут не трохи куснув, а нормально, як той сєрєнькій волчок.
“Меморандум із МВФ передбачає роловер за внутрішнім боргом на рівні 100%. Нинішні високі показники роловера забезпечені значною мірою заходами НБУ, зокрема наданням банкам можливості покривати частину обов’язкових резервів за рахунок бенчмарк ОВДП. Водночас потенціал для ринкових розміщень залишається високим”.
Це, взагалі-то, звучить як прямий “наїзд” а-ля “ви взагалі не працюєте, всю роботу ми за вас виконуємо”. Не знаю, як профільний міністр це сприйме, може, й образитися. Не хотілося б, тільки ж нещодавно ніби замирилися, і от знову.
3. Саме перед ЗФС вийшов пост Голови НБУ, де той каже, що в Національному банку оголосили війну “невизначеності”. Терміну. Не знаю, що там за війна, по тексту Звіту слово 14 разів зустрічається, і ще 4 рази слово “непевність”.
Враження номер 2
Якщо на клітці лева написано буйвол, не вір очам своїм.
Враження таке, що це не Звіт про фінансову стабільність 😉 . Це якийсь інший звіт, випущений під назвою «Звіт про фінстабільність» і побудований за структурою Звіту про фінансову стабільність, і зі словами, звичними для Звіту про фінансову стабільність, але не Звіт про фінансову стабільність.
Це mix, як би сказати, Річного Звіту НБУ, Звіту-огляду банківської системи з невеликими вкрапленнями Інфляційного звіту. Він справді корисний. Він про успіхи та про досягнення і про те, що банківська система в Україні зараз гарно працює, і ризики зменшуються, і в банки не страшно нести гроші. Все правда, та цього замало, трохи вужче, ніж має бути ЗФС, і не зовсім про те, про що має бути ЗФС.
Я це останнє, свіже число документу назвав би, радше як «Звіт про стабільність банківської системи».
В чому різниця? Дивіться, друзі: в Центральних банків всіх країн, в Національного банку України так само, є маса можливостей розповісти про успіхи, про стабільність, про власні досягнення. Загалом, похвалитися чи то пак показати товар лицем, акцентувати увагу на приємні та переможні моменти. Для цього є програмні виступи Голів та Management Board members. Є інтерв’ю та колонки і статті в пресі. Є дискусійні матеріали та дослідницькі матеріали та статті. Є круглі столи та конференції. Є спеціальні розділи на сайтах ЦБ – shapshots (The financial system at a glance) чи навіть, так би мовити, тізери – аби хтось зацікавлений із міжнародного середовища чи інвесторів, які нам хочуть допомагати, міг зайти і коротко зрозуміти, що коїться, що все іде добре, і де роль та заслуги Центрального банку країни. До речі, дуже сильно рекомендую Нацбанку таке зробити і регулярно оновлювати, певний one-or-two-pager, воно допоможе: запит у міжнародному середовищі є, а тієї інформації, яка наявна, не вистачає поки що (якщо на цьому етапі комусь хочеться зайти та сказати, що «воно все вже зроблено», давайте будемо вважати, що ви це сказали, а я не погодився).
І є лише один шанс сказати про неприємне, про ризики. Про те, що йде не так, що може піти не так, і як, і що, і кому треба зробити, щоб воно не пішло не так. Або пішло так. Як запобігти ризикам, загалом, ризики – це, нагадаю, те, що обов’язково реалізується, якщо нічого не робити.
Це Звіт про фінансову стабільність. Який суто про ризики, не про досягнення, а про ризики та що з ними робити. Це його головний фокус – ризики. Функція фінансової стабільності в центральних банків і з’явилася для того, щоб своєчасно та заздалегідь виявляти ризики. Фінстаб – це, поміж іншого, так би мовити, подвійний нагляд за ризиками, ризик-менеджмент в квадраті, а то й в кубі, ризик-менеджмент ризик-менеджменту 🙂.
Звіт про фінансову стабільність у світі й було придумано для того, щоб казати про ризики насамперед. Подивіться на Дарвіна на аналогічні звіти про фінстабільність провідних центробанків, провідних по функції фінстабу – я би тут назвав Банк Англії, Ріксбанк Швеції та Резервний банк Нової Зеландії (мені ще чеський та нідерландський звіти про фінстабільність подобаються, це справа смаку). Країни зі стабільно працюючими економіками. Як мінімум, точно стабільнішими за нашу рідну, хоча б тому, що їхні проблеми в економіці і в банках навіть в третьому чи четвертому наближеннях не співставні з тим, що зараз переживає Україна.
Про що кажуть Financial stability reports цих, вельми стійких, стабільних і багатих країн. Про ризики. З перших слів – от такі ризики, от ці взагалі величезні, і треба реагувати immediately, от ці середньострокові, і теж треба реагувати immediately. А ось довгострокові, років на 40-60 (це Ріксбанк таке любить, довгі ризики), і якщо зараз не реагувати, то через 40-60 років або навіть раніше матимемо фінкризу.
Оце червоною ниткою по всіх Finstabreports – ризики, ризики, ризики (з нашої точки зору це взагалі не ризики, та в нас і економіка інша). І що треба робити. І лише Нова Зеландія дозволяє собі сказати:
«New Zealand’s financial institutions are well positioned to continue to take a long-term perspective and support their customers through the current economic challenges».
Тобто, так, ризики є, але зараз, на цьому етапі фінансові інституції можуть їм гідно протистояти». Інші ж і цього не пишуть, а суто про ризики як ключовий месидж Звітів.
Повертаючись до нас. Звіт дуже оптимістичний, але він не про ризики, хоч це слово в ньому і зустрічається 252 рази по тексту (але всього 2 рази в розділі «Головне» – порівняйте із саммаріз провідних звітів у світі).
Так, це сам по собі ризик для Нацбанку – казати про ризики. Всі хочуть чути про успіхи, всі хочуть казати про успіхи. Всі бояться негативних публікацій в пресі, а преса любить негатив і охоче рознесе «зраду» на кшталт «Нацбанк прогнозує курс 80, інфляцію 50%, банкрутства банків тощо», навіть якщо це буде суто сценарний аналіз «якщо ми лишимося підтримки партнерів, то». Знаю, проходили. Це неприємно. Цього намагаються уникати, намагаються показувати речі краще, ніж вони є, уникати говорити про ризики, уникати говорити про довгострокову нестійкість банківської системи в її теперішньому стані, уникати говорити про втрати, про NPL. Казати лише про позитивні сценарії.
Я ж виходжу з того, що про ризики треба говорити. Інакше вони реалізуються. Як би це не було неприємно, але треба говорити. В цьому і є одна з задач функції фінстабільності.
Це трейдофф такий, неприємний насправді вибір.
