Гарна книжка – наша Конституція
Ми часто сприймаємо Конституцію як перелік прав та свобод, обов’язків і повноважень, як декларацію наших намірів і мрій.
А давайте спробуємо подивитися на Конституцію як на план дій:
▪️Що означає європейська ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України?
Це означає, що всі гілки влади, від яких це залежить, мають виконати свої конституційні обов’язки і забезпечити початок переговорів про вступ до Європейського Союзу вже цього року.
Це означає, що всі гілки влади — президент, верховна рада, кабінет міністрів та інші — мають робити все, щоб Україна якнайшвидше зняла всі питання західних союзників, які заважають нам рухатись у НАТО. Боротьба з корупцією, електронне декларування, децентралізація, закон про незалежний відбір суддів КСУ.
▪️ Що означає відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями за майбутнє України? Що значить зміцнення громадянської злагоди на землі України?
Це означає, що ми повинні тримати внутрішню єдність і зробити все від нас можливе і неможливе, щоб зберегти державу, вигнати ворога з нашої землі і перемогти.
Ось про це говорить нам наша Конституція. Це — наш план, наш дороговказ, наш Основний Закон.
З Днем народження, Конституціє!
Тоді, у 1996, багато що справді було вперше.
Держава визначала основи свого буття.
Парламент ставав субʼєктом політичного життя. Раз у раз демонстрував, що в характері українців спільно знаходити рішення і вихід, а не нищити одне одного.
До Конституції було – і ще буде – внесено чимало змін. Вона розвивається разом із суспільством. Але цей процес є двостороннім. І в першу чергу посадовці мають у своєму розвитку дійти розуміння, що Конституцію належить виконувати.
У цьому суть правової держави, яку вона проголошує, і цінностей ЄС і НАТО, куди вона зобовʼязує владу нас вести.
Давайте чесно — у своїй масі ми не знаємо текст і зміст Конституції України, я про основну масу громадян України. Запитай у середньостатистичного українця день ухвалення Основного Закону, і він не відповість. І ні, ні-ні-ні, це не означає, що ми погані. Просто… просто лише за останні 9 років до нас почали доходити значення слів “незалежність”, “прапор”, “герб”, “гімн”, “Конституція”.
День прапора України коли? А в якому році це свято було започатковано? А в якому році про нього дізнались? Отож.
Але!
Вперше у моїх месенджерах цього року з’явилися вітання з цим святом. А це вже щось! І якщо масові спам-вітання з релігійними святами мене дратують, то вітання з Днем Конституції — ух, це чудово! Це говорить, що фундаментальні символи незалежної країни починають набувати значущості.
З Днем Конституції України!
“Конституцію треба друкувати на наждачному папері” © Олена Добровольська
Щоб незручно було підтиратися нею.
Щоб громадяни спочатку читали обов’язки і, тільки виконав їх, заявляли про свої права.
Щоб обрана людьми влада була лише водієм в автобусі: трясе менше чи більше, гарний сучасний чи розбитий страшний, але є маршрут, і їдемо саме туди, а не куди веде Сатурн в Овні.
Щоб президенти не розпускали незручні парламенти, а парламентарії не вважали себе за богів.
Щоб Конституція була не декларацією, не меморандумом на кшталт Будапештського, а дійсно металевими зубами, які захищають кожного, хто виконує соціальний договор.
Щоб Стаття 17 “Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою ВСЬОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ” стосувалася реально кожного, а не тільки тих, хто пішов сам або недостатньо швидко тікав від воєнкомів.
І ще треба розуміти, що станом на тепер єдиним гарантом Конституції є ЗСУ. Коли у ЗСУ не вистачає сил і вони відступають, ваші конституційні права уходять разом з ними. Всі оптом. Добре б було про це пам’ятати кожного дня.
Після слів незрівнянної Безуглої, що “Конституція не Біблія”, захотілося всіх привітати з неотриманням “слугами” в 2019 конституційної більшості у ВР, через що вони постійно порушували її незаконно, за що рано чи пізно доведеться відповідати.
Інакше було б нам НАТО з ЄС, децентралізація з балансом гілок влади, громадянські свободи та інші всякі непотрібні демократичні заморочки при живій вертикали ОП з ручним керуванням всім на світі.
Як бачите, меншість має неабияке значення, інакше чучхе – то лише справа часу, тому меншість постійно під ударом, з чим вітаю в День Конституції всіх незламних крапельок в океані, яким не какая разніца.
А щодо Біблії, то всі ми грішні, але так витирати ноги об заповідь “не обмані”, як це “здєлалі вмєстє” колективна Безугла, вмів мало хто в історії людей.
Колись в інституті викладач усього курсу з правових предметів сказав дещо наступне: «В Україні дуже класна Конституція. Але погано, що вона майже не виконується»!
Цікавий документ, цей головний Закон країни під назвою Конституція. Хрін хто її толком читає аж до того моменту, доки починає припікати. Тоді так, тоді необхідні нам розділи та статті вивчаємо напамʼять. Цікаві (для кожного) розділи про власні права. Цікаві в сенсі крику «А мне государство должно». А ось там, де обовʼязки, можна не читати. То взагалі не зрозуміло навіщо написали!
Я розумію… Стаття 65 «Про захист» і щось там ще, таке враження, що опинилась там випадково. Ну який, власне, обовʼязок захищати Батьківщину в 21 сторіччі? Дійсно. Анахронізм якійсь.
Але так сталось, що ця Стаття Конституції зараз напевне стала головною. Бо стоїть питання існування країни. Ні, нам безумовно залишать якесь утворення під каблуком і повним керуванням Кремля, але чи буде те (хто зна що) Україною в повному сенсі цього слова? Питання риторичне. Хоча впевнений, деяким і цього вистачить із головою.
Також усім довелось стикнутись із Статтею 17 про справу всього народу захищати суверенітет. І що дивно… Стаття, яка, здавалось, ніколи не буде актуальною, виявилася лакмусовим папірцем для мільйонів громадян. Одні сказали: «Ну ок! Треба, значить треба. Іншої країни у мене немає! І якщо просеремо цю, другу не дадуть». А хтось бігає по стінах і стелі та цілодобово волає на всю горлянку: «Відкрийте кордони. Дайте мені зʼі*атись! Нах мені не вперлась ця Україна»!..
Так ось. Гарна ця книжка – Конституція. Я би сказав навіть, чарівна. Це ж треба таке, щоби іноді двома Статтями, про які раніше і не згадували, показати справжнє обличчя людини. І не треба тільки скиглити про яйця по 17 гривен. І вже потім «От коли вони… лише тоді я… а до цього я», бла-бла-бла. У 2014 році країна почала воювати в гумових капцях і залізних шоломах. Якщо би тоді почали розповідати про «а дайте мені спочатку (кілометровий список потреб), і лише тоді я піду», то вже не було би ніякої України. Ті, хто винен у розкраданні військового бюджету, отримають свої «дивіденди». На все свій час.
Але попри все вона існує! Бʼється. Падає. Підіймається і продовжує битись! Чому так? На це питання відповідь знайдіть самі… кожен для себе!
Ілюстрація: Oleksandr Grekhov
