Вісті з фронтів. 25.06.2023

На сьогоднішній день найбільш загрозливою ділянкою ЛБЗ залишається район Авдіївки, де противник не полишає своїх спроб добитися відходу передових підрозділів ЗСУ з Авдіївського району оборони.

З цією метою на даному напрямку командування угрупування військ (УВ) противника “Юг” сконцентрувало досить значний комплект військ (сил), який умовно можливо поділити на північну та південну тактичні групи.

Основним сенсом їх зусиль є проведення класичних дій “на оточення” вище вказаного району оборони ЗСУ шляхом просування північної та південної тактичних груп на його флангах (відповідно на північному та південному фасах цього району, який на сьогоднішній день являє собою виступ\плацдарм ЗСУ, що вдається у бойові порядки військ противника).

Командування військ противника очевидно реалізує цей задум шляхом організації та проведення атак своїх передових підрозділів по наступних дирекціях:

– напрямок с. Красногорівка – с. Степове,
– напрямок с. Водяне – с. Тоненьке.

Ймовірно, проміжною метою цих дій є одночасний вихід підрозділів противника як з півдня, так і з півночі у район Бердичі – Ласточкине – Орлівка – Семенівка і досягнення таким чином оточення всього Авдіївського району оборони.

На даний момент до складу умовної північної групи військ противника, що діє на північ від Авдіївки входять підрозділи:

– 136-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр),
– 11-го мотострілецького полку (мсп) “Восток”,
– 1231-го мсп територіальних військ (ТрВ),
– 1454-го мсп ТрВ,
– 277-го мотострілецького батальйону (мсб) мобілізаційного резерву (МР) 1-го армійського корпусу (АК),
– 10-го окремого танкового батальйону (отб) “Дизель\Булат”,
– 6-го коемого мсб 9-го окремого мотострілецького полку (омсп) 1-го АК.

Відповідно до південної групи військ входять підрозділи:

– 1-а “Славянской” омсбр 1-го АК,
– 14-ї окремої артилерійської бригади (оабр) “Кальмиус” 1-го АК,
– 1004-го, 1439-го, 1453-го стрілецьких полків (сп) МР 1-го АК,
– 33-го омсп 20-ї мотострілецької дивізії (мсд) 8-ї загальновійськової армії (ЗВА),
– 255-го мсп 20-ї мсд 8-ї ЗВА,
– 10-го окремого танкового полку (отп) ТрВ,
– 57-го мсп ТрВ,
– 80-го окремого розвідувального батальйону (орвб) “Спарта” 1-го АК,
– окремого штурмового батальйону (ошб) “Сомали” 1-го АК,
– 287-го омсб МР 1-го АК.

Як бачимо, південна тактична група значно потужніша за північну (і це без врахування сил та засобів, які розгорнуті по напрямку на с. Первомайске та с. Невельске, які також входять до складу цього угрупування).

Таким чином, стає очевидно, що головні свої зусилля на цьому напрямку противник зосереджує саме по рубежу с. Водяне – с. Опитне у північному напрямку. Про це також говорить і той факт, що саме тут розгорнуто не менш 2 штурмових батальйону типу “Шторм-Z” (так, ті самі засуджені, але не вагнерські, а шойговські).

Протягом останніх 3-х діб ситуація на Авдіївському напрямку дуже динамічно розвивалася. Обидві сторони проводили як наступальні, так і оборонні дії, намагаючись досягнути поставлених завдань. Зокрема:

– передові підрозділи противника зі складу 1004-го сп МР 1-го АК за підтримки окремих підрозділів 80-го орвб “Спарта” того ж самого 1-го АК, діючи по обох боках дороги Водяне – Сєверне, атакували передові позиції українських підрозділів з метою просунутись до с. Сєверне та с. Тоненьке.
– а також силами підрозділів 1439-го сп за підтримки того самого 80-го орвб “Спарта” атакували передові підрозділи ЗСУ з напрямку с. Опитне – західна околиця м. Авдіївка, намагаючись просунутися до західної околиці міста в районі “9-го кварталу”. В обох випадках противник мав частковий успіх:

– по напрямку на с. Сєверне йому вдалося просунутися на 1.6 км,
– по напрямку на “9-й квартал” м. Авдіївка – до 1.4 км.

Однак, очевидно, що поставлених завдань досягнути в повній мірі йому не вдалося – противник не зміг досягнути ані с.Сєверне, ані західної околиці м. Авдіївка в районі “9-го кварталу”.

В свою чергу, передові підрозділи ЗСУ провели в районі Авдіївського району оборони серію атак і штурмових дій, в результаті чого також мали певний успіх, зокрема:

– на ділянці між с. Кам’янка та с. Веселе,
– західніше с. Крута Балка,
– й навіть на фланзі атакуючої групи противника в районі с. Опитне у напрямку на с. Спартак.

Просування ЗСУ склало від 80-100 метрів до 1.1.-1.2 км.

В результаті стає очевидним, що реалізація задуму російського командування на цьому напрямку вагомим чином, скажімо так, “віддалилася”. І хоча противник має певний успіх на південному “фасі” Авдіївського тактичного виступу, на півночі його просування не тільки зупинено на найважливішій для цього ділянці (в районі с. Красногорівка, де він був витіснений майже до околиць села), а він був вимушений досить відчутно відійти (наприклад, підрозділи ЗСУ увійшли у с. Веселе та “піджали” з південного напрямку підрозділи противника, які зараз займають с. Красногорівка). Тому про продовження наступу, наприклад, у бік с. Степове (не кажучи вже за с. Бердичі), або у бік Авдіївського коксохіму противнику поки що доведеться забути.

Так підрозділи 277-го мсб противника, які займають тут позиції, розташовані для них зручно – на висотах між с. Красногорівка та с. Веселе, але зовсім не факт, що підрозділи 136-ї омсбр противника зможуть втриматись на своїх позиціях по напрямку на с. Новоселівку Другу, якщо передові підрозділи ЗСУ на цій ділянці збережуть свою активність на достатньо високому рівні.

Підсумуємо…

Очевидно, що сьогодні можемо спостерігати в районі м. Авдіївка щось дуже подібне до історії з м. Бахмут, але БЕЗ штурму самого міста. У противника просто не вистачає більш-менш боєздатних сил (військ) атакувати ОДНОЧАСНО як саму Авдіївку, так і райони на її північному та південному флангах. Максимум, на що його вистачає, це пробувати прорватися “з півдня на північ”. Воно й зрозуміло, вагнерів, яки б завалювали околиці Авдіївки й саме місто тілами зеків, тут немає, “вкраплювання” військ російської кадрової 8-ї ЗВА ситуацію кардинально змінити не можуть, а рівень боєздатності “донецької піхоти” (якої й так залишилось “под обрез”), ну таке. Тим більше що нічого ексклюзивно-нового у тактичному сенсі російське командування на даному напрямку видумати (й відповідно застосувати) просто не може, навіть якщо би дуже сильно захотіло цього.

Як ми, так і вони майже весь цей район вивчили ну-у дуже детально та досконально. Тому образ дії та “методологія” противника тут цілком зрозумілі, її основними елементами є:

– накопичення (зосередження) чергової штурмової партії тушок (взвод, рідше рота, група, загін),
– висування на рубіж переходу в атаку (штурм),
– арт-мінна підготовка та вогневий супровід, корегування та наведення за допомогою БПЛА,
– атака\штурм,
– відповідний вогневий вплив наших військ по бойових порядках атакуючого\штурмуючого противника,
– спроба наростити зусилля (ввод резерву), іноді – так, іноді – не так,
– зупинка-відхід на вихідний рубіж,
– збір та винос тіл загиблих і поранених (не завжди),
– оцінка (дорозвідка) результатів також, зазвичай за допомогою БПЛА,
– висновки (не завжди) щодо поповнення передового підрозділу.

Алгоритм може мінятися при застосуванні бронетехніки, авіації або інших засобів ведення війни. І так, цей цикл повторюється раз за разом на різних ділянках і напрямках.

Однак в цьому контексті варто зазначити, що, судячи зі всього, чергова “клешня” противника в районі Авдіївки все ж таки ВЖЕ почала “потріскувати” (на відміну від Бахмуту, на цей раз не ліва, а права).