Туман війни та інформаційний вакуум
Неділя, політичних новин нема через тишу вихідного дня, нас накриває емоційним відкатом після Каховської трагедії. А на фронті… тривають якісь події, щільно вкриті туманом війни. Причому з ініціативи нашого ГШ.
Ясно, що всім хріново, у всіх створився інформаційний вакуум, невротична потреба в інформації. Ми намагаємося її чимось заповнити. Це природна річ. Але тут дуже важливо уникати токсичного вмісту цього наповнення. Спробую описати трохи однозначно токсичного.
Дивіться, найголовніше, звісно, все, що стосується фронту. Я розумію, що це дуже-дуже чутлива тема для всіх. У багатьох з нас десь там ще й близькі люди, що мультиплікує нашу чутливість по страшній силі. Ну так от.
Перше однозначно токсичне джерело – це, звісно, все рашківське, від хуйла до останнього z-воєнкора. Не вслухайтеся в їхні промови, не гортайте їхні твіти і тг-пости в пошуках крихт інформації. Там нема нічого для нас, це в кращому випадку – їхня оптика, їхня міжвидова боротьба, в гіршому – цілеспрямоване ІПСО проти нас.
Друге – різні не-рашківські неофіційні квазіаналітичні дописи – наші, іноземні. Особливо якщо вони починаються словами “найближчі дні стануть вирішальними для долі українського наступу”. Це – хайпожори та інфоцигани. Паразити, якщо завгодно. І пишуть вони глупощі, нагнітання. Для чого? Я хз, в кращому випадку заради клікбейту.
Згадайте, скільки минулоріч тривав складний комплекс заходів, який ми спрощено означали як “наступ на Херсон”. Місяцями! Аж доки не завершився “непростим рішенням” рашків, а себто драпом за Дніпро. А тоді перед ЗСУ стояло менш складне завдання. Відкинути ворога за величезний водний рубіж, підірвавши його логістику. Нині вочевидь завдання складніше і пов’язане і з більшою працею, і з більшою небезпекою. І ви, справді, вважаєте, що тут якісь спеціально визначені дні можуть стати вирішальними?!
Не тріпайте нерви собі та іншим, за можливістю не читайте і в будь-якому випадку не поширюйте.
Ну і окрема категорія – це плачі “світ нас покинув”, “союзники нас зрадили”. По-перше, це не так. По-друге, це деструктивні меседжи, для нас самих, в першу чергу.
Я перепрошую, якщо звучу надто дидактично. Але я справді хвилююся за нашу спільну рівновагу. Це – наша опірність. В тому числі тих нас, які ЗСУ. Пам’ятайте, наші вояки пов’язані з нами мільйонами емоційних зв’язків. Маємо триматися заради них.
