«Ніколи знову»
Звичайний київський ранок, коли ніч пройшла під звуки сирени повітряної тривоги та вибухи роботи ППО. Збито 35 з 35 БПЛА, які несли смерть в Україну. На жаль, з пошкодженнями від уламків. А ще влучання ракет в Одесі. А ще палає земля під Бахмутом. А ще обстріляні містечка ближче до лінії зіткнення.
Ранок Дня пам’яті та примирення і закінчення Другої світової війни, який весь цивілізований світ (окрім Росії, бо де цивілізований світ і де Росія) вшановує з лозунгом «ніколи знову».
І от «ніколи знову» перетворилось в «ї*ать, знову ми».
Ну бо яке ніколи знову, якщо прямо зараз, вже 10-й рік, йде війна? Чергова війна з тисяч воєн за історію людства.
Війна, яка, можливо, зупинила, а можливо, стала предтечею Третьої світової. І така випала доля українцям – зупинити цю можливу третю світову ціною власної боротьби і втрат. І на нашій политій нашою кровʼю землі проростають червоні маки. Бо це війна насамперед про наше власне виживання. Бо саме нас Росія прямо зараз гвалтує, вбиває, катує, знищує. Тому що хоче вбивати, катувати, гвалтувати, знищувати. І ця політика вже отримала навіть офіційну назву – рашизм.
Колишній СРСР – по суті союзник Німеччини на початку Другої світової, про що Росія, яка вважає себе його спадкоємцем, замовчує. Тому і святкує, а не оплакує. Святкує на кістках тисяч і тисяч вбитих і скалічених. Я сьогодні бачила ці пляски у Франкфурті на відео. Завтра цих плясок буде більше. Вони для того і вигадали окрему дату так званого дня перемоги – 9 травня, хоча календарно капітуляція Германії була підписана і набула чинності 8 травня.
Вони і тоді нас вбивали. І між Першою світовою та Другою, проводячи колективізацію і влаштовуючи Голодомор, і після Другої світової, коли власні злочини видавали за злочини українців, знищуючи національно-визвольний рух.
І знову прийшли вбивати на нашу землю. Коріння більшовизму проросло в рашизм.
Тому наша війна ще триває.
Але, якщо ми ще не перемогли, то це просто означає, що війна не закінчена. Бо обов’язково маємо перемогти.
Пам’ятати. Знати. Вивчити уроки історії. Перемогти. Щоби опісля – ніколи знову.
Але щоби потім завжди бути готовими до війни і відбиття нападу. Бо найкращий спосіб уникнути війни – бути до неї готовими.
Дякую ЗСУ! Героям слава!
