Ми безумовно скоро переможемо, але…
Навіяно останніми польотами безпілотників.
Пізно вночі заправлявся, повертаючись до Києва з відрядження. Касирці явно було сумно й нудно, і після стандартного “може-хотдог-круасан-омивач-карту-лояльності” вона поставила сакральне питання “Скажіть, війна ж скоро закінчиться?”.
Моя відповідь їй зовсім не сподобалася.
Розумієте, війна не закінчиться “скоро”. Тобто ми безумовно переможемо, але переможемо лише у поточному раунді. Я зараз не влаштовуватиму екскурс в історію і не буду нагадувати про закінчення Першої світової, про Комп’єнське перемир’я і Версальський мирний договір, про реваншизм у Німеччині та Другу світову, що почалася невдовзі. Ми безумовно скоро переможемо, але війна не закінчиться з цією перемогою, адже цей чортів братський народець і далі мріятиме про Україну, тільки тепер вже принижений та озлоблений.
Ми переможемо тоді, коли практична дієздатна більшість населення країни вмітиме стріляти, копати окопи та накладати джгут-турнікет.
Ми переможемо тоді, коли будь-якого блогера, який скаже “нехай воює професійна армія, а в мене лапки”, будуть зносити з усіх медіа блискавично і назавжди.
Ми переможемо тоді, коли “тушканчики” не будуть за будь-яку ціну і будь-які хабарі рватися за кордон, а військкоми не купуватимуть будинки в Іспанії за цю саму будь-яку ціну.
Ось тоді ми переможемо. А поки що… поки що продовжимо воювати та допомагати тим, хто воює.
Картина Олега Шупляка «Зло має бути знищене»
