Війна у хмарах
Коли наші громадяни говорять “іде війна”, вони явно уявляють собі сцени з російських і західних бойовиків. Танки. Літаки. Вертольоти. Маси гармат. Все це безперечно є.
Але є й дещо, чого раніше не було і бути не могло. Серед іншого, це застосування безпілотних літальних апаратів.
У лютому 2014 р. Україна до війни була категорично не готова. ВЕСЬ 2014 рік Росія воювала з розплющеними очима, а Україна з заплющеними. Це був результат попередньою “миролюбної” політики.
Росія не просто мала на озброєнні БПЛА, вона мала їх кілька типів під різні задачі. Безпілотники застосовували навіть для відлову браконьєрів, це бачили наші прикордонники, з якими я воював влітку 14-го біля Новоазовська.
Україна працюючих БПЛА не мала тоді як явища. Українські БПЛА взялися створювати ентузіасти – так з’явилися відомі нині “Лелека”, “Фурія”, “Валькірія” і “Мара”. Але це окрема цікава історія.
Над полем бою постійно висять коптери – “Мавіки”, “Аутели”, “Матріс 30” і “Матріс 300”. Мережа повна відео збросів гранат із коптерів. Мені під такими відео завжди бракує підпису “Успішний скид вартував стільки-то коптерів”. Я надто гарно знаю, що таке прориватися в небі до ворожих окопів.
Основна задача коптерів – дивитися. Вести розвідку. Спостерігати за районом боєзіткнення і (по можливості) далі. Там, де літав я, з коптерів через спеціальні програми ми організовували трансляції на штаби. У штабі на великому екрані бачили те, що бачила камера нашого “Мавіка” над полем бою. Я бачив якось, як це виглядало. Кілька плазм на стінці, де в реальному часі видна вся ділянка оборони бригади. Офіцери штабів це бачать і діють відповідно.
Коптери літають недалеко, до 5 км (якщо пощастить). Там, де треба оглянути територію зайняту ворогом глибше, до справи стають літаки. Серед іншого – корегують вогонь артилерії. Хтось корегує за допомогою програми “Кропива”, коли на штаб відправляють координати. Хтось організовує відеотрансляцію, аби артилеристи бачили живу картинку і самі прицілювалися. До речі, аби організувати трансляцію, група пілотів мусить мати старлінк і бодай пару планшетів. Не говорячи про все інше електронне приладдя.
Окрема тема – розвідка за допомогою безпілотних літаків. У 2015 р. один майор-розвідник називав нас ласково – “рембо-замінники”. Бо там, де раніше ходили розвідгрупи (і часто не поверталися) тепер працюють літачки. Окрема тема – ударні БПЛА. Маємо. Літають. Скидають.
Якщо у вас склалося уявлення певної польотної ідилії, не вірте своїм почуттям. За безпілотниками постійно йде полювання. У першу чергу нашу техніку б’ють установки радіоелектронної боротьби (РЕБ). Вони глушать сигнали, давлять зв’язок безпілотників з наземними станціями, збивають орієнтацію апаратів, глушачи GPS. Посилають фейкові сигнали.
Мені неодноразово доводилося давати драла, не завершивши виконання завдання, аби не втратити літак. Коли бачиш, що пропадає зв’язок з апаратом… Потужні ворожі системи РЕБ працювали під Києвом. Зараз найбільш прокляте місце по РЕБах – район Бахмуту. До речі, є таке явище як “дружній РЕБ”. ЗСУ теж мають станції РЕБ і часто глушать свої ж БПЛА.
Думаю, тепер зрозуміло, чому бойові бригади полюють на “Посейдони” від Фонду Петра Порошенка. На них стоїть потужний захист від РЕБ і сильна камера.
Друге прокляття зовнішнього пілота – ППО. Ворог має на озброєнні “Панцири”, “Тунгуски”, “Стріли”, “Оси”. Ворог стріляє і збиває. І від цього не врятуватися. Стріляють не тільки по апаратах – стріляють і по пілотах. За російськими статутами стартова БПЛА – пріортет. Прилітає по нас міцно.
Апарати втрачають. А отримання нових апаратів… Розповім окремим дописом – багато розповісти доведеться.
І так. Не вірте байкам, ніби у нас по БПЛА над ворогом перевага. До переваги нам ще дуже далеко.
У небі йде жорстока війна із застосуванням камер, літаків, вогню і електромагнітних хвиль. Війна, в якій успіх приносить не мужність, а розум і технічна озброєність. І ця війна – перша війна у світовій історії з масовим застосуванням БПЛА.
