Вісті з фронтів. 11.04.2023. Частина І (відео)

Костянтин Машовець

Отже, перша частина “запитання – відповіді” цього тижня.

Eugene Stepanenko: Як оцінюєте морально-психологічний стан противника на цьому етапі війни?

– Оцінюю як такий, що поки дозволяє їм виконувати бойові завдання. Хоча, за певними ознаками, є очевидною й тенденція корисна для нас. Коли вона досягне критичного для командування противника позначки – зараз сказати важко. Але росіяни (я маю на увазі їх командні структури та військово-політичне керівництво) цілим рядом своїх рішень прискорюють цей процес. Сподіваюсь, вони продовжать у тому ж самому дусі й надалі.

Дима Воробьев: Чи є орієнтовна інформація, скільки снарядів 152-мм мали пігдоги на початок війни і скільки можуть виробляти на місяць?

– Щодо запасів 152-мм снарядів на момент початку масованого вторгнення рф нічого конкретного сказати не можу, бо інформація на цей рахунок ну-у дуже спірна (фігурували цифри у 270 тисяч, 400 тисяч, зустрічав навіть 750-800 тисяч).

– Щодо здібності виробляти їх протягом місяця, то маю 2 цифри, але відностно артилерійських боєприпасі ВСІХ основних калібрів, а не тільки 152-мм. Є цифра у 4 тисячі на місяць, є цифра у 1.5 тисячі. Думаю, реальність знаходиться “десь посередині” цих показників.

John Grey: 1. Зараз всі говорять і очікують українського контрнаступу. Ви не боїтесь, що це буде якась авантюра?
2. В газеті “Times” написали, начебто Україна в жовтні минулого року провела невдалу десантну операцію під Енергодаром. Прокоментуйте, будь ласка.

– Авантюра в якому саме сенсі? Якщо ви маєте на увазі той факт, що противник попереджений і знає, що наступ готується, то у цьому контексті варто зазначити, що він не знає відповіді на ключові питання – ДЕ, КОЛИ і ЯКИМИ СИЛАМИ.

– Окрім російського відео-фейку про “десант на АЕС” не маю інфи на цей рахунок.

Олексій Іванов: По втратах ворога, які наводить ГШ, бачимо, що ЗСУ в останній час доволі багато знищує ворожу арту. Це, так би мовити, буденне бойове враження чи цілеспрямоване планомірне знищення? І чи не є це елементом наступу? Дякую.

– Я не зовсім розумію, що ви саме маєте на увазі під термінами “буденне бойове враження (чи скоріше ураження?)” і “цілеспрямоване планомірне знищення”. Тому що знищення ОВТ артилерійських підрозділів противника може відбуватися як у режимі виконання планових вогневих завдань, так і в результаті ведення ефективної контрбатарейної боротьби.

– Ну, напряму навряд чи, хоча масоване ураження артилерії противника є достатньо корисним і потрібним елементом процесу безпосередньої підготовки й власне ведення наступальних дій на тому чи іншому напрямку (ділянці) фронту. Але на противагу тре сказати, що й в обороні це також зайвим не буде.

Валентина Романенко: Цікавить Ваша думка, чи достатньо надано союзними країнами озброєння для повного звільнення України до кордонів 1991 року, чи знову буде зупинка (з приводу нестачі боєприпасів й інших озброєнь), і війна затягнеться на невизначений період, в т.ч. і з інших причин?( Дякую за відповідь.

– Звісно, що точні цифри з цього приводу становлять державну та військову таємницю. А термін “достатньо” чи “недостатньо” є виключно суб’єктивним. На мій СУБ’ЄКТИВНИЙ погляд, згаданий вами процес (мається на увазі надання певних обсягів військово-технічної допомоги ЗСУ з боку наших країн-союзників та країн-партнерів) зараз знаходиться у самому розпалі. У цьому контексті звертаю вашу увагу на той факт, що з публічної інформаційної сфери останнім часом ЗНИКЛИ відомості про РЕАЛЬНІ обсяги та розміри цих поставок, хоча сам факт наявності цих поставок аж ніяк не заперечується. Висновок з цього приводу маєте можливість зробити самостійно.

Andrii Suprun: Яка вірогідність обвалу захисту ворога у разі стрімкого масованого прориву його оборони, як в харківський операції, чи зараз його оборона влаштована краще?

– Якщо буде так, як в “Харківський операції”, то ця вірогідність (а я би вжив термін “ймовірність”) достатньо висока. Але не факт, що в реальності буде саме так, як у “харківський операції”.

– Реальний рівень ефективності облаштування противником тих чи інших позицій для ведення оборонних дій на різних напрямках та ділянках фронту достовірно можливо з’ясувати виключно практичним шляхом – спробувати наступати на них. У всіх інших випадках (розвідка, спостереження і т.і.) дають лише опосередковані данні на цей рахунок. Сподіваюсь, ви чули про такий термін “розвідка боєм”.

– На мій власний СУБ’ЄКТИВНИЙ погляд, система оборони противника на даний час облаштована НЕРІВНОМІРНО. На одних напрямках вона суттєво підсилена, на інших – відповідає лише мінімальним потребам. Існує також безліч ділянок та напрямків, де ця система оборони знаходиться, так би мовити, у проміжному становищі між цими граничними “полюсами”. Тут головне – чітко визначитися, де і в якому саме становищі перебуває ця оборона противника.

Andrii Suprun: Стільки розмов про контрнаступ від офіційних осіб – це моральний тиск на ворога чи введення його в оману? І навпаки, стільки зради на росії щодо нашого наступу – це ІПСО, щоб зробити вигляд, що вони не готові й заманити нас в капкан, чи дійсно вони бояться і не мають достатньо ресурсів для організації протидії?

– І там, і там, на мій погляд, ми маємо справу з елементами так званої “оперативної гри”. В цьому процесі, нагадаю, дуже густо та щільно перемішані достовірна інформація та дезінформація. Причому це роблять обидві сторони. Більше того, скажу, що навіть певні РЕАЛЬНІ дії військ (угрупувань військ) обох сторін часто відбуваються у контексті саме цієї “оперативної гри”. Іншими словами, зараз обидві сторони дуже активно та інтенсивно наганяють “туман війни”, і там, і там ціль одна – приховати свої наміри та плани, одночасно спробувавши дізнатися аналогічні плани та наміри противника.

Александр Жарков: Ви на цьому тижні писали, що в росіі є 4-6 (максимум 7-8) верстатів для виробництва артилерійських стволів. А скільки стволів за місяць можна виробити на одному верстаті?

– Не знаю, але впевнений, що це залежить напряму від 3-х основних факторів:

1) Технічних характеристик та реального технічного стану цього обладнання.
2) Наявності відповідних фахівців та кваліфікованого персоналу, здатного працювати на цьому обладнанні.
3) Наявності технологічних передумов для функціювання цього виробництва (починаючи зі здатності виробити необхідні заготовки для цих стволів, закінчуючи здатністю витримати при цьому мінімально необхідні технічні параметри кінцевої продукції).

Paul Federn: Доброго дня! Пане Костянтине, питання стосовно партнерів України. Існує думка, можливо, не безпідставна, про те, що обмеження в наданні номенклатури зброї з боку США пов’язано з їхньою стратегією з поступового виснаження росії в економічному та військово-технічному плані, і теперішній розвиток та темп нашої війни їх цілком влаштовує. Наскільки така стратегії США має місце?
Та друге питання, яке стосується заяви з боку США про те, що у разі агресії КНР на Тайвань вони відправлять свої війська. На Вашу думку, чому США готові розпочати війну з Пекіном за державу, яку самі не визнають, та алогічність в такому разі стратегії щодо рф, яка вже очевидно діє по директивах із Пекіну?

– Згадане вами “обмеження в наданні номенклатури зброї” з боку США, на мою думку, зовсім не пов’язане зі згаданими вами причинами. Бо це жодним чином “не б’є” з фундаментальними принципами зовнішньої політики США. Американці, в першу чергу, – жорсткі прагматики, затягування війни в України з БАГАТЬОХ причин не відповідає їхнім інтересам. Навіть ваше допущення на рахунок того, що це такий собі елемент їхньої стратегії по відношенню до рф також дуже “туго вкладається” у термін “прагматизм” (США жодним чином НЕ ДОБИВАЮТЬСЯ розвалу та розпаду рф як цілісної держави хоча б через те, що не бажають потім “виловлювати по всьому світу” російські ядерні технології). Тому саме “обмежання” не є елементом стратегії, яка апріорі може привести до того самого “виснаження” рф (і як наслідок її розпаду). Реальні причини набагато простіші та банальніші. Але про них я тут писати не буду.

– Нічого алогічного тут не має. Тому що Тайвань – це “точка дотику” (місце прямого зіткнення) США та КНР, а в Україні США, по суті, ведуть проксі-війну, тим більше не напряму з КНР, а з його протекторатом у вигляді рф. Різні рівні протистояння потребують різних підходів і методології. Тому тут все якраз логічно.

Irina Voloshko: Що з другом зельонського бакановим?

– Цікаве питання… Мені також було би цікаво дізнатися, що з ним.

Andriy Pysarenko: Пане Костянтине, як ви з військової точки зору оцінюєте діяльність “Руського добровольческого корпуса” у Брянській області? Може, я щось не розумію, але мені здається, що робота хлопців, які винесли дроном антену А-50, більш ефективна. Дякую.

– А є сенс оцінювати дії цього підрозділу саме з військової точки зору? Особливо, у контексті дій зовсім іншого підрозділу іншої спеціалізації та спрямованості?

– Треба зрозуміти, що у загальній структурі СОУ, й зокрема ЗСУ, існують підрозділи з самою різноманітною спеціалізацією та спрямованістю. Образно кажучи, кожний з них “заточений” на свої власні завдання та цілі.

Наприклад, РДК (а я нагадаю, мова йде про громадян рф, які зголосилися зі зброєю у руках виступити проти нинішнього кремлівського режиму) виконує скоріше інформаційно-психологічні функції (принаймні на нинішньому етапі), пробує провадити інформаційно-силові акції саме на території рф, громадянами якої вони по суті і є.

В свою чергу, “хлопці, які пошкодили антену А-50У” скоріше – диверсанти, яким інформаційно-психологічний розголос скоріше заважає, ніж допомагає і т.д.

– Стверджувати, що одні кращі за інших, докорінним чином невірно. КОЖНИЙ елемент СОУ, їх складові частини ПОТРІБНІ і КОРИСНІ. В тому числі й РДК, й ті самі “хлопці”. Просто у кожного з них своє завдання та призначення. І кожний з них справляється з ними так, як справляється.