Вісті з фронтів. 07.04.2023
Вчора ми розглядали Лиманський напрямок та події в районі м. Бахмут у контексті подальших перспектив Сіверського виступу ЗСУ. Сьогодні спробуємо подивитись на Куп’янський напрямок, де, судячи зі всього, противник також готує активізацію своїх дій.
Перші відомості про підготовку противником активізації саме на Куп’янському напрямку (для нас це Сватівський напрямок) стали відомі приблизно місяць тому.
Зокрема, він активізував розвідувально-диверсійний пошук своїх РДГ в районі Національного природного парку “Дворічанський”, а також по напрямках Богданівське – Фиголівка та Лиман Другий – Кам’янка. Пожвавішав рух по комунікаціям Троїцьке – Покровське – Нижня Дуванка – Сватове, а також через Старобільськ на Містки та Нову Астрахань.
Починаючи з середини лютого розмір угрупувань військ противника, які діяли на цьому напрямку, почав поступово зростати. Це стосувалося як кількості особового складу, так і кількості основних типів ОВТ. Більше того, в оперативному тилу лівофлангового угрупування військ (УВ) противника “Запад” (Старобільський, Сватівський райони Луганської області) його командуванням було розгорнуто низка так званих “тыловых базовых районов” для відновлення рівня боєздатності частин та з’єднань зі складу УВ “Запад” (наша група ІС писала про це).
На сьогоднішній день противник зосередив на Куп’янському напрямку наступні сили та засоби:
– окремих мотострілецьких бригад\бригад морської піхоти (омсбр\бр МП) – до 3-х,
– мотострілецьких\танкових полків (мсп\тп) – 6,
– мотострілецьких полків Територіальних військ (мсп ТрВ) – 11,
– окремих мотострілецьких батальйонів ТрВ (омсб ТрВ) – 4,
– “добровольчих” загонів системи БАРС (до батальйону) – 2,
– штурмових загонів (ШЗ) приватних військових кампаній (обсягом – до батальйону) – 1.
Основу лівофлангового УВ противника зі складу ОСУВ “Запад”, яке діє на Куп’янському напрямку, складають підрозділи, частини та з’єднання військ Західного воєнного округу зс рф, зокрема, 1-ї гв. танкової армії (ТА) – 2-а мотострілецька дивізія (мсд), 4-а танкова дивізія (тд), 27-а омсбр, визначені з’єднання та частини 6-ї “краснознамённой” загальновійськової армії (ЗВА) – 25-а гв. омсбр, 18-ї гв. мсд 11-го армійського корпусу (АК) – 138-а омсбр та ряд підрозділів зі складу 41-ї ЗВА Центрального воєнного округу (ЦВО).
На початку та в середині минулого місяця на Куп’янському напрямку противник здійснив ряд атак та штурмових дій, намагаючись суттєво покращити своє тактичне положення на цьому напрямку. Зокрема, по напрямках:
– Гряниківка – Дворічна,
– Гороб’ївка – Масютівка,
– Лиман-Перший – Синьківка.
Було очевидно, що метою цих дій є не стільки відновлення позицій російських військ по р. Оскіл та ліквідація плацдарму ЗСУ від Дворічної до власне Куп’янська, скільки створення загалом зручних рубежів для подальшого “згортання” оборони ЗСУ вздовж р. Оскіл з півночі на південь на максимально можливу відстань, включаючи саме м. Куп’янськ. Найближчим завданням в цьому контексті явно був прорив у район Голубівка – Синьківка – Петропавлівка – Кучерівка.
У березні (точну дату я вже не пам’ятаю) я писав ґрунтовний пост про сенс і очевидний зміст задуму противника на Куп’янському напрямку. І тоді я висловив припущення, що атаки противника на Куп’янському напрямку з півночі, вздовж р. Оскіл, які тоді розпочались, є своєрідним вступом перед “основним дійством” – спробою наступу на м. Борова, від основного района оборони противника на цьому напрямку (м. Сватове).
Але цього ПОКИ ЩО так і не відбулося.
За декількома атаками північніше Куп’янська силами до мотострілецького взводу (іноді навіть без бронетехніки та артилерії) послідував ряд атак по напрямках:
– Ягідне – Кислівка,
– Куземівка – Новоселівка,
– Коломийчиха – Андріївка.
В переважній більшості своїй такими ж силами.
Після чого, все заглохло, і противник вирішив сконцентруватися виключно на Лиманському напрямку, тобто значно південніше у смузі відповідальності свого УВ “Центр”.
Але на сьогоднішній день “питання Куп’янського напрямку” зовсім не втратило своєї актуальності для противника. Більше того, у певному сенсі воно навіть набуло оперативно-стратегічного значення. Що, в свою чергу, виливається сьогодні у численні “розмірковування” чималої кількості військових експертів на рахунок значення Сватівсько – Старобільського напрямку для СОУ у контексті їхнього гіпотетичного стратегічного весняного наступу як своєрідної альтернативи їхньому “анонсованому” стратегічному наступу на Півдні.
І зрозуміло чому.
Від передових позицій ЗСУ у ставка біля с. Джерельне до західної околиці м. Сватове – 14 км по прямій. По суті, це один “ривок” для досить потужного ТАКТИЧНОГО угрупування, не кажучи про ОПЕРАТИВНО-ТАКТИЧНЕ.
В такому становищі вибудовувати противнику якісь плани щодо “відновлення оборони” по р. Оскіл, м’яко кажучи, передчасно. Бо очевидно, що на сьогоднішній день досягнути ані самого Куп’янська, ані Борової противник не може. І в такому разі загроза “раптового та потужного ривка” ЗСУ на м. Сватове та с. Нижня Дуванка цілком зберігається. Тому їм дійсно є чого хвилюватися.
А в оперативному відношенні так взагалі це було би дуже й дуже “неприємно” для противника. В разі прориву ЗСУ у м. Сватове та у с. Нижня Дуванка й подальшого розвитку цього прориву у загальний оперативний наступ на м. Старобільськ та далі на Біловодськ або Білолуцьк усе те шобло, що зараз приготувалося у Кремінній та її околицях “наступати на Лиман”, опинилося би у досить неприємному становищу, в першу чергу, через те, що його “плече подвозу” предметів матеріально-технічного забезпечення “різко зросло у відстані”. Противнику в такому разі довелося би таскати увесь свій крам для потреб УВ “Центр” через Міллерове, а не напряму через Сватове чи Старобільськ.
Більше того, цілком реально виникли би передумови для обходу всього цього УВ “Центр” з тилу та його правого (північного) флангу. По суті, повторилась би, причому майже ідентично, історія з м. Ізюм зразка осені минулого року, причому за участі тих же самих “дійових осіб” зі складу Західного ВО зс рф та 20-ї ЗВА. Вони тоді також “рвались на Слов’янськ” з півночі й прогавили раптовий удар ЗСУ у свій правий фланг через Балаклію.
Тому, очевидно, командування противника нині зовсім не бажає повторення тієї історії й розгорнуло на Сватівсько- Старобільському напрямку достатньо потужні сили й засоби.
Зокрема, на ділянці фронту від Нижньої Дуванки до Красноріченського протяжністю у 42-45 км противник розгорнув близько 1000-1100 одиниць ОВТ (з яких близько 110-115 танків та 342 одиниці інших ББМ). Причому, що характерно, ці показники подвоїлися протягом достатньо короткого часу (приблизно з 20.03. по 28.03), що говорить про цілеспрямований процес зосередження та розгортання ДОДАТКОВИХ сил і засобів.
Більше того, противник, судячи зі всього, продовжує виношувати на цьому напрямку плани активних, наступальних дій. Принаймні тактичного масштабу, зокрема:
– В районі с. Уразово (Белгородская обл, рф) командуванням противника протягом минулого місяця розгорнуто склади централізованого постачання боєприпасів для потреб лівофлангового УВ ОСУВ “Запад”, яке діє на Сватівсько – Старобільськом напрямку (це дуже прискорює противнику доставку боєприпасів безпосередньо до лінії бойового зіткнення).
– В районі с. Вільшана, Тавільжанка, Великий Виселок продовжується зосередження сил й засобів 25-ї омсбр 6-ї гв. ЗВА та 15-го мсп 2-ї мсд 1-ї гв. ТА (хто забув, нагадаю, це “зверху” сил й засобів 138-ї омсбр, яка діяла у цьому районі раніше). Мова йде, як мінімум, про тактичну групу у 5 посилених батальйонів, включаючи 3-4 штурмових мотострілецьких роти типу “Шторм”.
– В районі Першотравневе – Арапівка – Верхня Дуванка – Миколаївка фіксується зосередження ще однієї тактичної групи (до 2-х мсб 15-го мсп 2-ї мсд та 1 тб 1-го тп 2-ї мсд) + до 3-х вогневих батарей зі складу 45-ї артилерійської бригади (абр), в тому числі озброєних 240-мм самохідними мінометами 2С4 “Тюльпан”.
Але найбільш важливої ознакою є фіксація переміщення оперативного складу штабів та КП частин і з’єднань військ противника на запасні командні пункти (ЗКП) та переміщення і зміна місць розташування його передових пунктів управління (ППУ). Принаймні по відношенню до 138-ї омсбр та 6-ї ЗВА противника це цілком справедливо. Командування військ противника явно хвилюється за стійкість власної системи оперативного управління на цьому напрямку й займається розосередженням її елементів і підвищенням рівня її стійкості та прихованості.
Очевидно, що це відбувається напередодні якихось активних дій на визначеному напрямку чи ділянці фронту. Адже стійкість, безперервність та прихованість системи управління – це основа, фундамент організації ведення бойових дій та управління військами. І заходи щодо забезпечення цих якостей і спроможностей системи управління зазвичай прописуються першими пунктами у планах підготовки до цих дій, згідно з усіма мислимими та немислимими настановами та інструкціями з оперативного мистецтва.
Не думаю, що російські дженерали хоча б на йоту відхилились би від цих майже “біблійних” для них положень..
