Вісті з фронтів. 06.04.2023

Командування військ противника продовжує концентрувати свої основні зусилля у Північно-Донецькому операційному районі на Бахмутському та Авдіївському напрямках.

Протягом минулого тижня у його діях з’явилися певні особливості та нюанси, які підтверджують в основному наші висновки щодо подальших МОЖЛИВИХ напрямків розвитку оперативної ситуації у вказаному районі. Зокрема:

– Північніше Бахмуту все більш чіткішим і акцентованішим стає прагнення противника таки “вирішити питання Сіверського виступу ЗСУ” ще ДО завершення боїв за Бахмут.

– Командування військ противника, очевидно, проводить ПРИХОВАНЕ перегрупування північно-східніше м. Бахмут, сенс якого зводиться до зосередження ДОДАТКОВИХ сил і засобів на цьому напрямку. При цьому воно так і не вводить південніше свої оперативні резерви для прискорення завершення боїв власне у районі м. Бахмут та його околицях, обмежуючись виключно поповненням вже розгорнутих та введених там у бій частин і підрозділів для підтримання мінімально необхідного рівня їх боєздатності.

– Майже сінхронно із зусиллями командування військ противника, які воно докладає північніше Бахмуту, противник також активізував свою підготовку до продовження своїх активних, наступальних дій на Лиманському напрямку.

На практиці це виглядає наступним чином:

– На напрямку Кремінна – Лиман противником зосереджено на даний момент найбільше боєздатні частини та підрозділи всієї “Объединённой группировки вс рф на Юго-Западном ТВД” (причому рівень їх концентрації тут найвищий на всьому фронті, не під Бахмутом чи Авдіївкою, не на Вугледарському чи Запорізькому напрямках, а саме тут). По суті, вони тут як оселедці у банці. Майже так само, як це було минулого року на напрямку Ізюм – Слов’янськ. Кого тут тільки не зустрінеш – від 6-го тп 90-тд та мсп 144-ї мсд до найбільш укомплектованих полків та батальйонів 2-го АК, БАРС та ТрВ і підрозділів російських ПДВ. У цій порівняно вузький смузі командуванням противника розгорнуто не меньше як 425-427 одиниць бронетехніки тільки на другій лінії (по рубежу Кремінна – Рубіжне), приблизно ще третина від цієї чисельності оперує безпосередньо на першій лінії. Очевидно, що все це шобло зібралось тут не для того, аби прохолоджуватися по підвалах у Кремінній.

Найбільш вірогідними найближчими цілями його є таки вихід до рубежу р. Чорний Жеребець та Лиману, й у подальшому форсування з півночі р. Сіверський Донець, власне, на Сіверському напрямку. Думаю, у цьому контексті найближчим часом це УВ противника спробує зайняти район Зарічного та Торського й вийти на р. Сіверський Донець між Дронівкою та Серебрянкою.

– Одночасно протягом минулого та поточного тижнів противник “пробував” атакувати по напрямку Краснополівка – Роздолівка та Яковлівка – Веселе (чітко з півдня на північ у напрямку на м. Сіверськ). Також противник спробував атакувати по дирекції Берестове – Виїмка та в районі с. Білогорівка (верхн.) одночасно з південно-східного напрямку й від Шипилівки. Поки це все “проба пера” (якщо в районі с. Роздолівка оперує 12-й ШЗ пвк вагнер, то на решті напрямків діють батальйони та полки 2-го АК, переважно ТрО та МР). І особисто мене у цьому контексті займає одне цікаве питання – а де, власне, зараз вештається вся 6-а мсд 3-го АК пігдогів, той самий “оперативний резерв” цього УВ противника. В мене існують досить аргументовані підозри, що ця дивізія усіма своїми полками “вспливе” саме на цьому напрямку. Адже очевидно, що без дій “з півдня” усе те шобло, що зібралося під Кремінною та в ній самій, навряд чи зможе досягнути “бажаного ефекту” стосовно Сіверського виступу ЗСУ.

Тепер спробуємо оцінити те, що відбувається безпосередньо у районі м. Бахмут у контексті всього вище сказаного:

1) Очевидно, що командування військ противника таки поспішає “завершити бахмутську операцію”. Але при цьому зовсім не бажає прискорити її шляхом введення у бій додаткових сил та засобів (тобто її “собівартість” вже є для нього досить чутливим питанням, чого раніше за ним не помічалося). Тут оперує цілий “розсип” штурмових загонів (батальйонів) пвк “вагнер”, посилених підрозділами 57-ї омсбр та 2-х полків ПДВ. Після того, як їм не вдалося досягнути рубежу Богданівка – Хромове (тобто завершити бої за Бахмут найшвидшим шляхом), вони перенесли зусилля у центральну частину міста та на його північні і південні райони (тобто вирішили таки виключно за рахунок переваги у живій силі просто витіснити ЗСУ з міста в лоб, причому виключно “вагнарятами”).

2) Очевидно, що сам по собі Бахмут (який перетворився на місто-привід) противнику не потрібний. Йому потрібно “завершення боїв у цьому районі” та відновлення структури оперативної побудови його УВ, що діє на цьому операційному напрямку (тобто відновлення можливості маневру та перерозподілу його сил та засобів між напрямками та ділянками, без взяття Бахмуту цього досягнути буде вкрай важко просто тому, що він сам по собі сковує їх значну частину і заважає рокадному маневруванню).

3) Очевидно, що УВ противника, зосереджене на напрямку Кремінна – Лиман, не може довго чекати моменту “взяття Бахмуту” своїми південними “коллегами”, щоб ті нарешті спромоглися приступити до “вирішення проблеми Сіверського виступу”. Зазвичай такі “очікування” у зосередженому стані закінчуються достатньо фатально для тих, хто власне й очікує.

4) Очевидно, що вибір між двома “наступними оперативними задачами” – пробиватися на рубіж Костянтинівка – Часів Яр або ж спробувати наступ у бік Привілля – Слов’янськ чи Сіверська, який постане перед російським командуванням “після завершення боїв за Бахмут”, логічно було би зробити на користь останньої. Але на сьогоднішній день не факт. що він взагалі виникне.

Фото: 30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького