Вісті з фронтів. 10.03.2023
Уточнення.
1007-й мотострілецький полк (мсп) територіальних військ (ТрВ) зс рф, закінчивши процес доукомплектування та поповнення, вибув зі складу ОГ “Белгород” до місця зосередження в районі с. Сичівка (Луганська обл. Україна) і увійшов до складу “резерва 1-й черги” угрупування військ (УВ) противника “Запад”.
– Декілька загальних висновків щодо ситуації під Бахмутом.
Командування військ противника продовжує підготовку до відновлення активних наступальних дій по загальній дирекції Білогорівка – Серебрянка – Сіверськ.
Очевидно, що метою цієї майбутньої офензиви противника є незмінна ціль – ліквідувати (або при нагоді суттєво скоротити у розмірах) Білогорівсько-Сіверський виступ СОУ, який об’єктивно загрожує угрупуванню військ противника, що намагається наступати по напрямку Кремінна – Лиман, є зручним “трампліном” для активних дій по напрямку на Лисичанськ, а також сковує дії противника з району північніше Бахмуту у напрямку власне на Краматорськ – Слов’янськ.
Таким чином, стає зрозумілим, що перш, ніж наступати у бік Краматорсько-Слов’янської агломерації, командуванню військ противника так чи інакше доведеться вирішити зразу 2 проблеми, точніше, одну велику, яка безпосередньо пов’язана з іншою, меншою у розмірах.
Проблема “велика”…
Це, власне, і є сам виступ. Поки ЗСУ його контролюють, про виконання “поставлених політичним керівництвом завдань” (мається на увазі вихід на адмінмежі Донецької та Луганської областей України) російське військове командування може й не мріяти. Це очевидно, причини цього я вказав вище.
Проблема “менша”…
Приступити до виконання цього завдання (мається на увазі ліквідація виступу) противник може тільки ПІСЛЯ того, як “закінчить під Бахмутом”. Одночасно наступати на Сіверськ з півдня й вести виснажливі бої в районі Бахмуту, очевидно, командування УВ “Центр” просто не в змозі.
Все це становище добре розуміють як українське, так і російське командування.
Ось чому ЗСУ так завзято й вперто чіпляються за Бахмут, а противник, в свою чергу, поспішає вже “закінчити з Бахмутом”. Це відбувається не тому, що це якесь “намолене місце”, а противник несе “фантастичні втрати”, а тому, що у випадку закінчення боїв за Бахмут основні боєздатні сили та засоби УВ “Центр” тут же розвернуться на північ і розпочнуть наступ на Сіверськ з півдня.
Очевидно, що протягом останнього тижня командування військ противника стосовно цієї проблеми стикнулось, скажімо так, із певними труднощами.
Головними ознаками цього стали:
– Продовження боїв в районі Бахмуту.
– Нездатність північного флангу УВ противника “Центр” вийти хоча б на рубіж р. Ч. Жеребець на Лиманському напрямку або бодай витіснити передові підрозділи ЗСУ з району південно-східніше Діброви.
– Кволі спроби противника просунутись північніше рубежу Раздолівка – Веселе нічим суттєвим не скінчились…
– В свою чергу, лобові атаки на Білогорівку (верхн.) з боку Шипилівки, а й рівно спроби просунутись в районі Золотарівки також ні до чого не привели.
Тож можемо зробити із нині існуючої ситуації між Торським та Ступочками певні висновки:
– Поки буде існувати Сіверський виступ, ні про які “наступи на Краматорськ” противник може й не мріяти.
– Для того, аби противнику хоча б “подумати” про ліквідацію цього виступу, йому доведеться ПОПЕРЕДНЬО зробити 2 речі: 1) вийти на рубіж Торське – Ямпіль, 2) закінчити з Бахмутом.
Поки ні перше, ні друге він не може зробити.
– Так звані “наступи” в районі Вугледару та на Куп’янському напрямку, а також в районі Авдіївки та Мар’їнки, мають якійсь більш-менш адекватний сенс виключно в уяві російського командування. Але об’єктивно грають на руку командуванню ЗСУ, бо примушують противника розосереджувати свої зусилля на окремих, локальних напрямках, які не то що у стратегічному, а й навіть в оперативному відношенні мають, скажімо так, “досить спірне значення”, за виключенням, може, Вугледарського (він же Новопавлівський) напрямку, там окрема історія, скоріше пов’язана з загальною ситуацією на Півдні та Приазов’ї.
Наскільки мені відомо, на теперішній час командування УВ противника “Центр” після деяких роздумів та “аналізу ситуації” прийшло до висновку, що всі ці проблеми можливо (й потрібно) вирішити простим і добре відомим способом – треба *наростить усилия”. Причому знову за відомим принципом – ОДНОЧАСНО на всіх потрібних напрямках та ділянках.
Наприклад, ще не закінчивши практично НІЧОГО ні під Торським, ні під Бахмутом, не кажучи за Раздолівку, вони вже почали ряд заходів, щоб “посилити тиск на Лиман”.
Зокрема, в районі с. Новодружеська (Луганської області, Україна) силами 37-ї окремої залізничної бригади (озбр) та 11-ї окремої інженерної бригади (оібр) Південного воєнного округу (ПдВО) зс рф командування противника прагне відновити мостові переходи через р. Сіверський Донець. Робиться це явно з метою забезпечення перегрупування 7-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 2-го АК, яка після ряду невдалих “тичків” на Білогорівку, Верхньокам’янське та Спірне тепер буде “запущена у серію” на Лиманському напрямку.
Туди ж командуванням противника підтягується ще цілий ряд резервів:
– в район с. Піщана прибула та сама 31-а окрема десантно-штурмова бригада (одшбр), яка до цього прохолоджувалася у резерві УВ “Центр”;
– а в районі с. Червонопопівка намалювався гаубично-самоходний артилерійський дивізіон (гсадн) 120-ї артилерійської бригади (абр) Центрального ВО. Тре розуміти, “свіжевідновлений”.
Тобто, не дивлячись на очевидну річ (будь-які активні наступальні дії на Сіверський виступ будуть мати сенс лише тоді, коли наступ буде відбуватися по напрямках, які сходяться), противник, не закінчивши ні боїв за Бахмут, не добившись якогось істотного просування з півдня у бік Сіверська і навіть не скувавши ЗСУ “з фронту” (між Білогорівкою та Спірним), вирішив наростити свої зусилля “на фланзі” просто тому, що йому “ну дуже треба” повернутися у Лиман чи бодай у Ямполівку та Торське).
У зв’язку з цим постає цілком закономірне питання: а в командуванні УВ противника “Центр” можуть зараз відповісти бодай самим собі, навіщо це і на що вони розраховують? Чи там взагалі “не прийнято” якось узгоджувати дії своїх флангових угрупувань одне з одним, і кожен діє, як йому заманеться й коли йому заманеться.
На мій погляд, це вже однозначна “клініка”.
