Справедливість дожене кожного упоротого жижиталізатора
Про те, що «Дія» – це щось не дуже корисне, почали вже здогадуватися навіть народні депутати (на скрині, його допис тут). Щоправда, депутат не провладний, але все ж.
Суть проблеми залишилася рівно такою, якою була півтора роки тому: люди платять штрафи через Дію, гроші списуються з рахунків, але штраф залишається. Спроби розібратися ні до чого не призводять, тому люди від безна(дії) змушені платити повторно. А попередньо сплачені гроші не повертаються. Тобто за півтори роки баг не виправлено. Тому, схоже, що це не просто баг.
І у даному випадку претензія навіть не до безпеки урядового додатку – хоча це питання залишається актуальним, і всі безпекові проблеми Дії також живі-здорові (гуглити «22 гріхи Дії»).
Наразі претензія саме до функціоналу. «Дія» приймає інформацію (про штрафи) від довірливого користувача і кудись її відправляє. У даному випадку – до реєстрів Мін’юсту. Чи отримали ці важливі дані «на тому кінці», ви вжили адекватних заходів, чи залишився користувач задоволеним – Дії якось пофіг. Вони свою частину зробили та відзвітували – а там хоч трава не рости.
У цьому полягає ідеологічна катастрофа сучасних хунвейбінів-жижиталізаторів: вони красиво цифровізують лише одну ланку іржавого ланцюга. А те, що в цілому він працює, як і раніше, криво – «то не до нас питання», не дивіться нагору, ось краще подивіться, як блищить оцей шматочок.
У дорослих це називається нудним і нехайповим словом «безвідповідальність».
Адже кінцевому користувачу важливий загальний результат, а не яскравість засобів його досягнення. У даному випадку «кінцевий користувач» – це кожен (!) з мільйонів громадян України. Це означає, що не можна ігнорувати випадки критичних збоїв лише у кількох людей – кожен такий випадок мав би бути блимаючим індикатором помилок у проектуванні системи. Є такий бізнесовий термін «клієнто-орієнтованість», але то вже біном Ньютона для адептів «швидких перемог».
Тому поясню більш простими словами. що не так у підходах сучасних жижитлізаторів.
Ось, приміром, у важливих виробничих процесах великого підприємства «Україна» задіяно здоровезний ланцюг. Його давно не оновлювали та серйозно не ремонтували, тому він працює так собі, скрипить та інколи навіть зупиняється. Його давно слід замінити, але це «дорого та довго», і «ми не можемо собі цього дозволити». Тому молоде стильне керівництво підприємства замість цього замінює одну ланку на новеньку та блискучу. Відкидаючи думку про те, що навіть якщо половина ланок ланцюга замінена – старі ланки продовжують компрометувати весь ланцюг, і він працює так само погано. «Міцність ланцюга дорівнює міцності його найслабшої ланки» – ні, не чули. Дивись, як блищить.
Я розумію, що під час повномасштабного вторгнення було трохи не до поліпшення існуючих функцій Дії. Але ж штрафи нараховуються справно? Щось тут не дуже справедливо, еге ж? Та й нові функції в «Дії» додаються регулярно. Тому відмазка “не на часі, бо війна” йде за одним відомим кораблем.
На(дія) на те, що якісь слухання у якомусь там «цифровому» комітеті Верховної Ради щось принципово змінять для розумово-посередніх хлопчиків у владних кабінетах, які щільно сидять на мільярдних потоках, мало відрізняється від нульової. Але і замовчувати цю проблему не слід. Адже колись-таки настануть часи, коли постане питання персональної відповідальності за злочинно-недбалу політику цифровізації та її негативні наслідки.
Тому слід документувати усі випадки нанесення конкретної шкоди конкретним людям внаслідок безвідповідальної діяльності/бездіяльності конкретних чиновників – з прізвищами, іменами та по-батькові. Звісно, потім вони будуть белькотіти на допитах щось на кшталт «а я шо, я лише виконував накази!», мерзенно перепихуючи відповідальність один на одного. І більшість таки відмажеться.
Але все одно так хочеться вірити, що колись справедливість дожене кожного упоротого жижиталізатора.
P.S.: Чи не слід добавити до Кримінального кодексу України статтю «Тупість у державному управлінні»?
