Чи потрібна під час війни опозиція?
Часто стали траплятися дописи змісту “під час війни опозиції бути не може” і “будь-яка критика влади грає на руку ворогові”. І Бог з ним, коли пишуть про таке прибічники влади, особливо ті, хто перебіг під зелені знамена з порохоботів, таким тепер постійно треба доводити владі свою вірність. Пишуть про таке вже й цілком адекватні люди. Чи праві вони?
Почну з простого. Якщо під час війни не може бути опозиції, Зеленський не має права бути президентом. Я просто нагадаю, що обраний Зеленський був тому, що як раз під час війни за президента Порошенка в Україні були і опозиційні ЗМІ (від монополіста – коломойського-медведчуківського “1+1”) і опозиційні партії. Політикою Володимир Зеленський до 31 грудня 2018 р. не займався як таке, але прийшов він на цілком підготовлений політичний грунт. Юлія Тимошенко навіть під час Іловайська і Дебальцевого вивалювала на команду Порошенка потоки критики. Але президентом обрали не її, а це…
Прибічникам влади треба бути послідовними. Якщо в Україні під час війни не може бути опозиції, Зеленський не має права бути президентом.
Мені особливо подобаються заяви “Критика має бути конструктивна і по ділу”. Конструктивна? По ділу? А хто чутиме цю конструктивну критику за умови, що критику влада ігнорує і оголошує російським ІПСО апріорі? Коли влада помітила проблеми з забезпеченнями харчами у відомстві Резнікова? Після конструктивної критики? Ні, після гучного скандалу. Не було б скандалу, влада і не почухалася б.
Так харчі – це те, чим Міноборони худо чи гірко, але забезпечує, принаймні мені з ними щастило. Я не уявляю, який бардак робиться в МО з забезпечення формою, амуніцією, автотранспортом, генераторами, буржуйками. Бо, я нагадую, волонтери – то не підрозділи Міноборони, вони оперують грішми людей, а не державним бюджетом. Достатньо конструктивна критика?
Я продовжу. В Україні чиновники тупо ігнорують вимогу декларування доходів, руйнують корпоративне управління держкомпаніями, на кабельних мережах заблоковані три опозиційні телеканали, в парламенті повно членів ОПЗЖ, які дивовижно порозумілися з владою, а тим часом депутата позбавляють права виступати до кінця війни. Через суд позбавляють посади законно обраного громадою голову обласного центру і мають намір розпустити міськраду.
Достатньо? Чи продовжити? Можу сказати коротше, під прикриттям війни команда Зеленського штучно зосереджує в своїх руках всю владу і створює монополію на теленовини. Де ми бачимо подібне? В путінській Росії.
Солдата ЗСУ і фронтовика (тобто мене) цікавить, я щойно сильно підірвав обороноздатність країни і попрацював на руку Москві? Чи може на руку Москві граю не я, який захищає Україну з 2014 р., а оточення Зеленського, включаючи депутатів “Слуги народу”, які під час війни купують собі дорогі іномарки в той час, як Порошенко купує для армії тягачі, БТРи та вантажівки?
Війна – дивовижний період для закручування гайок, вона виправдовує будь-які витівки влади. І команда Зеленського під прикриттям війни намагається посилити свою владу настільки, наскільки їй дають це зробити. Якщо суспільство мовчатиме, завтра ми опинимося в диктатурі, де точно ніхто не питатиме, чому розкрадають бюджет, – нікому буде.
Але в Україні існує опозиція. Яка ставить владі питання. Яка не дає забрати доплату у солдатів. Яка б’є владу по руках. Для того опозиція і потрібна.
Партію Порошенка і самого Порошенка влада намагається виштовхати з політики всіма силами. Але нічого у зелених не вийде. Пуп попливе. З нами доведеться жити. І нас чути.
PS. Якщо ви згодні з написаним, нагадую, що автор цього тексту перебуває в тіньовому бані. Ваш коментар (хоча б +), лайк та перепост дозволить прочитати мій текст іншим читачам.
Фото: DW
