Ризики та можливості воєнної кампанії-2023
Давно думав написати цей пост, але якось було або ліньки, або не до ФБ взагалі. Але, схоже, час настав, бо цілком імовірно, що найближчим часом у війні станеться ще один важливий перелом, і на чию він буде користь визначать можливі майбутні сценарії розвитку подій.
Отже, як я писав влітку, осінь не принесла нам ані перемоги, ані спокою. Так, був мізерний шанс, що поразки під Харковом і під Херсоном змусять РФ переглянути свої плани, але, як і було багато разів сказано, побудована в Кремлі модель держави не має функції “задній ход”. Кремль може лише перти вперед – для них варіантів не багато: або виграти, або бути знищеними, і будь-який не повний результат розглядається і суспільством, і елітами Росії як поразка. Тому ані Харків, ані Херсон не стали вирішальними битвами для РФ, хоча мали надзвичайно важливе значення для нас.
Найближчий рубіж, коли з хоч якоюсь імовірністю війна може хоча б скинути оберти, – це, на мою думку, кінець весни 2023. До цього часу, по-перше, буде видно, чим скінчиться для РФ черговий наступ на Донбасі (або де вони вирішать наступати), та чого коштуватиме нам цей результат. Я не думаю, що РФ здатна за цей час добитися бажаного результату та повністю зайняти бажані території, але вони цілком можуть знекровити ЗСУ настільки, що для удару у відповідь просто не лишиться ресурсів.
Ризики для росіян тут прості: покласти купу людей та техніки і не досягти результату буде погано. Якщо до того ж ЗСУ не вдасться позбавити резервів та здатності нанести удар у відповідь, то це цілком може скінчитися для них катастрофою як під Ізюмом або Херсоном.
Для нас головні ризики весняної кампанії – це не стільки якась масштабна поразка (я не думаю, що Росія здатна швидко та капітально розбити ЗСУ навіть з купою свіжого мобілізованого м’яса), скільки виснаження військ в результаті боїв а-ля перша світова. І один з факторів, який здатен підсилити ці ризики, – це затримки поставок західної зброї. І дуже “вчасний” скандал довкола МО та перспектива заміни Резнікова підвищую такі ризики. Я вже писав давно, що недорогенькі борцуни з корупцією у своєму священному крусейді наносять нам іноді більше шкоди, ніж свідомі вороги.
Кейс Резнікова – яскравий приклад саме цієї ситуації. Зміна ефективного (а ефективність цього міністра – незаперечний факт) керівництва міністерства оборони під час війни – це, як мінімум, глупство, як максимум, саботаж. Росія вже довела, що тасування командного складу не дає бажаних ефектів і тільки підсилює проблеми, коли одна рука не знає, що робить інша. А ідея ще й замінити Резнікова Будановим б’є ще й по розвідці. Я сподіваюся, що ми тут якось пропетляємо, але це цілком може коштувати нам дуже, дуже багато життів.
Отже, у разі, якщо кінець зими-весну 2023 Україна проходить максимально ефективно, зриває наступ ворога і не несе важких втрат, літом відкриваються можливості для нового контрнаступу, який цілком може бути успішним.
Окрім того, лютий та весна 2023 будуть першими місяцями, коли діє європейське ембарго на нафтопродукти, стеля цін та інші дуже, дуже неприємні для російської економіки санкції. Хоча РФ і намагається мобілізувати економіку та фактично перевести її на військові рейки, це навряд чи в них вийде, оскільки це б’є по одній з базових ідей росіяського суспільства “я нє інтєрєсуюсь палітікай”. Поки росіяни можуть уникати “всєво етава”, але мобілізація економіки вдарить по всіх, і яким боком це вилізе, можна тільки здогадуватись. Тому, імовірно, будуть прийматися які-небудь половинчасті рішення, які будуть тільки погіршувати ситуацію для РФ. Резервів же для підтримання поточного режиму функціонування у Росії стає все менше, а економіка все слабшає. Колапсу, скоріше за все, в 2023 у них і не станеться, але чим далі, тим вища його імовірність (знову таки, сподіватися на це можна, але не треба базувати свої очікування на надії. Навпаки, краще готуватися до того, що вони стабілізуються, тим простіше буде сприймати погані новини, та тим більше радощів викличе “приємна несподіванка”).
Отже, весна-літо 2023 цілком можуть стати моментом, коли або Росія доведе, що подальші бойові дії не принесуть ніякої користі (і тоді мова може йти про сценарій північної кореї для окупованих територій, або їх пряму анексію, за закріплення нового статус-кво без офіційного визнання цієї анексії світовою спільнотою), або зробити ще один “жест доброї волі”, що відкриє шлях для продовження війни до вже військової перемоги України з перспективами звільнення Криму або Донбасу. Головне питання – як пройде для Росії наступ в найближчі місяці. Імовірність, що “все скінчиться”, досить примарна, але вона є.
Осінь 2023 за результатами бойових дій весни-літа 2023 може стати ще одним рубежем, коли можна очікувати якихось змін чи перемовин. Я б сказав, що, мабуть, тут імовірність досить висока – фактично, восени в США стартує передвиборча кампанія до виборів Президента 2024, і цілком імовірно, що адміністрація Білого Дому буде налаштована покінчити з цим конфліктом, щоб, по-перше, було що пред’явити виборцям, по-друге, щоб сфокусуватися на “битві” з республіканцями.
Цілком можливо, що 2023-й буде нашим найкращим вікном можливостей скінчити війну на наших умовах, бо якщо Росія встоїть чи хоча б не програє, далі вже будуть відкриватися вікна можливостей для них, а не для нас (хоча можливо, що навіть якщо США дещо знизять рівень підтримки, до того часу “закусить вудила” вже Європа, і ми все одно отримаємо все необхідне).
Отже, коротко підвести підсумки…
Весна 2023 покаже, чи вдасться Україні зберегти достатньо ресурсів для літньої кампанії. Літо 2023 дасть можливість для удару у відповідь (танки, техніка, літаки і т. п., якщо не будуть “спалені” у весняній битві, то будуть використані для того, щоб вибити ворога з півдня країни або щоб звільнити північ Луганщини).
У разі якщо все пройде для нас добре, осінь 2023 може якщо не закінчити війну, то знизити інтенсивність бойових дій.
Для нас зараз головне – не пересратися між собою та не просрати все через зайву емоційність, втому та фрустрацію. Бо історія доводить, що у нас нема гіршого ворога за нас самих.
P.S. Всі думки базуються на ідеї, що справи йтимуть не гірше і не краще, ніж зараз. Якщо ми чи росіяни наробимо якихось критичних помилок, то всі ці сценарії летать під три чорти, і, звісно, події тоді розвиватимуть геть інакше.
