Вісті з фронтів. 03.02.2023

Костянтин Машовець

1.По силах і засобах спеціального призначення зс рф, а також окремим підрозділам командування російських ссо станом на 2 дня тому:

– 2-а обр СпП – фіксується окремий зведений тактичний загін, розгорнутий в районі с. Валуйки, також її РДГ регулярно шаряться вздовж ДКУ та ЛБЗ на Харківському та Куп’янському напрямках.
– 3-а обр СпП – принаймні два рази фіксувалися південно-західніше Кремінної, ще одна РДГ діяла в районі с. Богданівське.
– 10-а обр СпП – бачили в районі с. Раздольне східніше м.Нова Каховка (ймовірно, в районі с. Зелений Під розгорнутий пункт базування зведеного тактичного загону бригади).
– 14-а обр СпП – її підрозділи розгорнуті у м. Донецьк, принаймні її в\сл там бачать регулярно, скоріше за все, “працюють наїздами” західніше міста, а база їхня в самому місті.
– 16-а обр СпП – ймовірно, її підрозділи використовують район с. Троїцьке для базування своєї передової бази, цілком можливо, що основна база розгорнута в м. Горлівка.
– 22-а обр СпП – базується в Токмаку (передова группа), але основна база, судячи зі всього, знаходиться у м. Бердянськ.
– 24-а обр СпП – скоріше за все, спрямована на Сіверськ – Лиман, Краматорськ, принамйні її в\сл бачили в районі м. Лисичанська. Ймовірно, діє принаймні одним зведеним тактичним загоном, саме на цьому напрямку.
– 45-а обр СпП – її РДшки стали регулярно фіксуватися на напрямку Оріхового та східніше. Судячи зі всього, принаймні один зведений загін бригади розгорнутий на Запорізькому напрямку зовсім нещодавно, зараз саме вони дуже активно лазять по “сірій зоні” в районі Оріхового.
– Всі 4 морські розвідувальні пункти (мрп) зс рф розгорнуті на тих напрямках, де діють основні сили та засоби бригад МП (берегової оброни) відповідних флотів (наприклад, мрп тоф-у в районі м. Волноваха зображає з себе “підрозділ” 155-ї обр МП того самого тоф-у).

Більш цікаве становище сил та засобів сил спеціальних операцій зс рф, зокрема:

– частина сил та засобів ссо (скоріше за все, окремий загін\ЦСП “Сенеж”) та якась група командування ссо розгорнуті в районі Білгород – Валуйки, неподалік від підрозділу 2-й обр СпП).
– ЦСП “Кубинка-2” та ще одна передова група ссо, починаючи з 8-го січня, з’вились у районі Бреста (Білорусь). Поки “вивчають район бойового призначення”.

Цілком ймовірно, що найближчим часом слід очікувати активізації розвідувально-диверсійної діяльності противника на вказаних напрямках, бо командування ссо російське ще більш-менш боєздатні у порівнянні із загальним “спецназом”.

На сьогоднішній день активність частин та підрозділів СпП зс рф у складі угрупування військ противника фіксується лише на окремих напрямках та ділянках, що цілком можливо обумовлено декількома причинами:

– втратами;
– бажанням приховати основні напрямки “зацікавленості” командування російських військ;
– необхідністю доукомплектування та дооснащення відповідних підрозділів та частин СпП, відповідно, доведення їхніх бойових спроможностей до якогось більш-менш прийнятного рівня.

Серед основних завдань, для виконання яких російське військове командування використовує підрозділи СпП, відзначаються наступні:

– Наведення та коректування “високоточних” засобів ураження російських військ, включаючи БПЛА, ЗПН. Так, дуже часто групи “спецназа” російське командування використовує в якості банальних корегувальників артилерійського вогню на тактичному рівні.
– Більше того, не рідкість, коли російське командування кидає підрозділи свого “спецназу” в атаки\на штурм або “ставить в оборону на підсилення”. По суті, використовує свій спецназ як “елітну” піхоту.
– Ведення пошуково-розвідувальних дій у тактичній і дуже рідко найближчий оперативній зонах. Це фіксується час від часу (російський спецназ скотився до банальної війскової розвідки, фіксувалися випадки, коли вони цілеспрямовано “працювали” по окремих ВОП, РОП) і т. і.

По суті, нинішній стан частин та підрозділів СпП зс рф не дозволяє використовувати їх російському військовому командуванню для чогось більш серйозного та “глибокого”, ніж тактична (військова) розвідка. А в окремих випадках воно банально використовує свій “спецназ” у якості елітної штурмової піхоти (наприклад, фіксувалися такі випадки у 22-й та 24-й обр СпП).

2. На території Білорусі, вздовж державного кордону України (ДКУ), командуванням противника розгорнуті станом на вчора наступні сили та засоби:

– підрозділи 38-ї дшбр (до 2-х дшб, райони с. Ужово та м. Пінськ, Брестська обл.),
– 5-ї обр СпП ( до 1-го зведеного загону, район с. Іванове, Брестська обл.),
– 103-ї пдбр (до 2-х пдб, райони с. Лельчиці та с. Брагін, Гомельська обл.).

Загалом, на сьогоднішній день в рамках виконання завдань з “посилення оборони” вздовж білорусько-українського кордону перебуває близько 2.5-2.7 тисяч особового складу зс рб, до 170 одиниць основних типів ОВТ (135 одиниць – ББМ, 24 одиниці – ствольної артилерії та до 11 одиниць – РСЗВ, включаючи 6 одиниць 301-мм РСЗВ типу “Полонез”).

Для підтримки наземних військ командування зс рб на даний момент має у своєму розпорядженні наступний авіаційний компонент:

– 61-а винищувальна авіаційна бригада (ваб), авіабаза (АБ) “Барановичи”, до 8-и боєготових МіГ-29 та 4-х Су-30СМ;
– 116-а штурмова авіаційна бригада (шаб), АБ “Ліда”, до – 17 Су-25 (з них 11-12 у боєготовому стані) + до 10-и Як-130 та до 8-и Л-39 боєздатних (з 11-и та 10-и, що є загалом відповідно);
– для безпосередньої підтримки наземних військ сили та засоби армійської авіації (АА) – 50-а змішана авіаційна бригада (змаб), АБ “Мачуліщі” – у боєздатному стані до 10-и Мі-8 та 5-и Мі-24. З її складу на передових аеродромах (ае) “Лунінець” та “Осовці” розгорнуто відповідно до 2-х Мі-8 та 5-и Мі-24.

Розміщення сил та засобів ППО зс рб у смузі відповідальності оперативного командування “Юг”, яке продовжує розгортатися:

ае Береза – зрдн С-300ПС/ПТ;
район с. Лунінець – зрдн С-300ПС/ПТ (прикривають район розгортання ОТРК “Іскандер”);
район м. Брест – зрдн С-300ПС/ПТ;
район с. Замшани – зрдн С-300ПС/ПТ;
ае Зябровка – зрдн С-400, зрдн С-300ПМ;
ае Боков (м. Мозирь) – зрдн С-400, зрдн С-300.

На полігонах та навчально-тренувальних центрах зс рб триває підготовка підрозділів 6-ї мсд 3-го АК зс рф та територіальних військ (ТрВ) зс рф загальною чисельністю понад 7.5 тисячи в\сл, зокрема на полігонах рб перебувають наступні підрозділи ЗС рф:

– “Обуз-Лесновский” – мсб 1307-го мсп 295-ї мсд ТрВ, 2 мсб 54-го мсп ТрВ та підрозділи забезпечення 6-ї мсд 3-го АК, мсб 1442-го мсп 12-ї мсд, мсб 1194-го мсп 51-ї мсд ТрВ;
– “Лепельский” – 2 мсб 1194-го мсп 51-ї мсд ТрВ ,
– “Лосвидо” – 89-й тп /без тб/ 11-ї мсд ТрВ;
– “Доманово” – мсб 57-го мсп, підрозділи забезпечення 6-ї мсд, + 8-й окремий батальйон управління (обу) 3-го АК;
“Осиповичский” – буар 6-ї мсд, гадн та реадн 1307-го мсп ТрВ, гадн 89-го тп ТрВ, птадн 1442-го мсп ТрВ, 737-го оптадн ТрВ.

Це приблизно до 142-х одиниць основних типів ОВТ, зокрема:

– до 90 одиниць ББМ,
– до 40-а одиниць артилерійських систем,
– до 12-и одиниць РСЗВ.

На сьогоднішній момент найбільшу цікавість все ж таки викликає саме авіаційний компонент російських військ, розгорнутий на теріторії Білорусі і який має можливість наносити звідти ракетні та авіаційні удари по теріторії України.

Отже, авіаційний компонент зс рф на території білорусі:

– АБ “Барановичи” – до 8-и Су-34 (з них, принаймні 2 – “ремонтуються”, разом із 3-а Миг-31К є головним “ударним” елементом російського авіаційного компонента у Білорусі), а також – до 5-и Су-30СМ (по 2 одиниці перебувають постійно на бойовому чергуванні, + 1 резервний, головне призначення – супровід та захист Су-34, Миг-31К та А-50, в ході їхнього бойового застосування);
– АБ “Мачулищі” – до 3-х МіГ-31К (з яких принаймні 1 – “ремонтується”), 2 Су-24МР (регулярно ведуть розвідку вздовж ДКУ) , 1 літак ДРЛВ Іл-76 А-50У (наскільки я розумію, має пряме відношення до застосування аеробалістичного комплексу повітряного базування Х-47М2, або потрібний для наведення самих ракет, бо без цієї “тарілки” Миг-31 просто “не орієнтуються у просторі” на потрібному рівні);
– на ае “Лунінець” розгорнуте угрупування російської АА – до 10-и Мі-8 та ланка (з 4-х одиниць) ударних Мі-24, з яких принаймні 1 – “щось захворів”. Це для тих мобілізованих балбесів, що вчаться на білоруських полігонах “военному делу настоящим образом”, а також для підсилення власне білоруської АА.

Серед основних подій військового характеру, які відбулися (відбуваються) на території Білорусі останнім часом, окрім повсякденного переміщення сил та засобів зс рб та зс рф, мою увагу акцентували 2 події:

– У НТЦ ссо зс рб “Лосвідо” військовослужбовці 103-ї пдбр зс рб продовжують якісь тренування з російськими в\сл (наскільки я розумію, зі складу мобілізованих у лави пдв зс рф). І це може не тільки багато чого сказати тому, хто на цьому розуміється, а й навіть викликати у цьому сенсі певні запитання. Наприклад, чому можуть навчити білоруські десантники російських, якщо вони дійсно “не воювали й не приймали участь” у так званій СВО? Або з яких це пір у російських повітряно-десантних військах закінчились власні інструктори та в\сл з бойовим досвідом, причому настільки, що знадобилось тащити своїх десантників у Білорусь, щоб тамошні десантники, які апріорі нібито “не воювали” і “не збираються воювати”, навчали і готували їх до війни в Україні? Що це за навчально-мобілізаційне збочення?

– І друга подія – це наближення закінчення “польового виходу” в районі м. Борисов (227-й НТЦ) танкової роти 355-го отб 120-ї мбр з Уруч’я (м. Мінськ). Це вже четвертий (чи навіть п’ятий, бо я вже, чесно кажучи, трохи збився у підрахунках) “польовий вихід по тривозі” (з них принаймні 2 були пов’язані зі здійсненням маршу на досить віддалену відстань) танкових та мотострілецьких підрозділів зс рб, який послідував протягом дуже короткого терміну часу, навіть не дивлячись на офіційне “закінчення” так званих “навчань по бойовій готовності”. По суті, військове командування зс рб тихцем продовжує переводити визначений комплект своїх сухопутних військ у підвищені ступені бойової готовності. Але робить це у “замаскованому форматі” й не одним стрімким ривком, а поступово, так би мовити, “складовими частинами”. Така хитрожопість білоруського військового командування не може не вражати, але з точки зору доцільності викликає дуже великі сумніви.

 

Фото: Генштаб ЗСУ

Автор