Коли закінчиться війна? Частина ІI

«Коли вже це закінчиться?» – час від часу вголос чи подумки повторює кожен із нас. Ото ми наївні. Адже коли одне закінчується, то починається друге. І не факт, що воно буде таким, як ми собі придумали. Більше того, може трапитися і так, як в анекдоті про фею і ремонт танку.

Злетіла гусениця. Хлопці по пояс в багнюці, за допомогою лома, кувалди і якоїсь матері намагаються повернути її на місце. Краєм ока помічають, що на стволі хтось сидить. Піднімають голову, а там симпатична фея в рожевій сукенці та з напівпрозорими крильцями за спиною.
– Що, хлопці, робите? – запитує вона.
– Сексом займаємось (заміни на сленгове, ненормативне слово).
– А хочете по-справжньому?
Вони подивилися на фею – так нічого собі, крім того на безриб’ї і рак риба. Переглянулись і командир екіпажу каже:
– Так, хочемо.
У танка відвалилася башта…

Яке б життя не розпочалося після «закінчення цього», а знати коли все ж хочеться дуже сильно. На відміну від елементарної фізики, у реальному житті, щоб дізнатися про час, мало знати про відстань та швидкість. Та не будемо катувати замученого читача нескінченними роздумами про нелінійну динаміку систем. В елементарній фізиці майбутнє визначається за траєкторією. А маєш її формулу і швидкість, то вважай, що час в тебе в кишені.

В реальному житті майбутнє – це нескінченно розгалужене дерево. Ми не знаємо, на якій гілочці опинимося наступної миті. Усе, що ми інколи можемо, – це встановити, з якою ймовірністю потрапимо на одну з них. Однак, наша мавпяча сутність вимагає вибрати щось одне. Людина, нездатна до аналітики, так і робить. А маніпулятор спеціально запропонує вам ту, яка найбільше сподобається оточуючим. Хочуть вони, щоб це закінчилося «за два-три тижні», то отримають саме цей варіант, незважаючи на його мікроскопічну ймовірність.

Не будемо обирати, а розглянемо всі варіанти. Може так статися, що який би варіант не стався, нам потрібно діяти однаково.

Коли мені не спиться, то замість рахувати овечок, я розраховую ймовірності і варіанти. Ще в 2021 році я ляпнув співробітниці, що не варто взимку робити ремонт, адже через розміщення їхнього будинку він може постраждати від бомбардувань. Колеги посміялися і спитали: «Коли ж будуть бомбити?». Я сказав «25 лютого». В цій даті була логіка.

Путіну мало знищення українців. Він хоче світового панування. А для цього потрібно мати в партнерах подібних неадекватів, із якими попервах варто поділити світ, а потім намагатися прокинути. Отже, він мав угоду не починати повномасштабний напад до закінчення Олімпіади (20 лютого). Однак далі йшло 23 лютого. Взяти Київ за два дні було складно, а 23-го російські військові забухають. Щоб не вийшло, як у Ватутіна з Житомиром у 1943-му, вони дещо посунули дату. Тому я подумав таке: 23-го бухають, 24-го приходять до тями, 25-го нападають. Ми ще на 24 лютого замовили всякі штуки для «такмеду»… Але я помилився, напад відбувся на день раніше. Тож коли мене питають: «Якщо знав, коли почнеться, то знаєш, коли закінчиться?», то я жартома відповідаю «13 березня 2025 року». Чи не жартома?..

Завершення в частині третій.

Колаж: 24 канал