Вісті з фронтів 12.01.2023
– На територію Білорусі, починаючи з 6.01.2023-го, почали прибувати підрозділи 6-ї мсд 3-го АК, доукомплектовані “мобіками”. Судячи зі всього, командування противника буде з ними робити те саме, що й з “мобіками” 2-ї мсд 1-ї гв. ТА – готувати на білоруських полігонах.
Саме цікаве, що десь третина цієї дивізії зараз оперує в районі Кремінної та Сватового, й витягнути її звідти у російського командування не має ніякої можливості. Як воно взагалі збирається “готувати мобілізований особовий склад дивізії” у відриві від її “бойового ядра”, я особисто уявляю собі достатньо важко.
В свою чергу, принаймні 2-ї скомплектовані та “підготовлені” БТГр зі складу 1-го тп та 15-го мсп готуються до переміщення “в зону СВО”. Є думка, що вони поїдуть саме на напрямок майбутнього російського “великого” наступу. Тому у майбутньому буде дуже доречним відслідкувати, що буде відбуватися з частинами та підрозділами цих “таманців”.
– Судячи зі всього, найближчим часом противник в районі Бахмуту зосередить свої зусилля південніше нього, намагаючись з рубежу Андріївка – Курдюмовка прорватися в напрямку на Білу Гору та с. Ступочки, вздовж каналу “Сіверський Донець – Донбас”.
В районі Кліщіївки в нього щось “не клеїться”, тому цілком логічно він спробує “змістити зусилля” трохи південніше. Тим більше що там у нього є зручні вихідні рубежі.
Цілком ймовірно, там будуть введені у бій ті самі резерви, які командування противника протягом останніх тижнів перекидало на цей напрямок – підрозділи 57-ї мсбр та 2-х сп МР 2-го АК. В свою чергу, “вагнерів”, скоріше за все, з 2-го та 15-го шз повністю сконцентрують північніше Бахмуту, в додаток до 16-го шз та 4-го.
– Командування російської 58-ї ЗВА продовжує “розмірковувати” над тим, що робити з 2-а БТГр 5-ї отбр та 2-ма БТГр 37-ї мсбр, які воно підтягнуло на Запорізький напрямок в район північніше Токмаку. Дилема, й дійсно, не дуже проста – або спробувати пробитися в Оріхів, або поротно підсилити першу лінію оборони з низки опорних пунктів.
У першому випадку можна спалити к херам свої резерви абсолютно безцільно, у другому – не добитися бажаного ефекту, якщо очікуване “укропское наступление” не трапиться, а це підсилення по місцю та часу зафіксують українські артнавідники. Скупчення особового складу та ОВТ тримати у 10-15 км зоні від ЛБЗ ТРИВАЛИЙ час без будь-яких дій “чревато большими неприятностями на свою жопу”.
І щось мені підказує, що в кінцевому рахунку їх знову відтягнуть ближче до Криму, залишивши пару танкових рот та 1-2 БТГр у якості підсилення. Бо наступати саме зараз на Оріхів – це, з точки зору військової доцільності, тотальне не комільфо.
– І на останок також про Білорусь…
За оцінкою цілого ряду вітчизняних та закордонних експертів, для того, щоб отримати бодай якісь примарні шанси на успіх в гіпотетичному наступі з півночі на територію України противнику варто зосередити та розгорнути не менш ніж 40-42 БТГр\посиленних батальйонів (з них не менше як 60% у першому ешелоні) на території Білорусі та сконцентрувати УВ у масштабі 25-28 тисяч військовослужбовців, в залежності від цілей та рубежів, досягнути яких забажає командування противника.
Навіть виконання гіпотетичного завдання – мінімум (перерізання дороги Е-373, по якій, за думкою росіян та білорусів, їде майже нескінченним потоком якесь міфічне “постачання західної допомоги” українським військам) – потребуватиме від командування військ противника набагато більших організаційних та ресурсних зусиль, ніж воно виявляє у рамках “розгортання російсько-білоруського регіонального СУВ” нині.
У реальності Лукашенко зараз навряд чи зможе одномоментно виставити більше 10-12-и боєготових БТГр із дуже “спірним” рівнем придатності до активних наступальних дій у лісисто-болотистій місцевості українського Полісся проти місцевих та немісцевих кровожерливих копачів бурштину.
Тому, зрозуміло, що решту гіпотетичних УВ доведеться скомплектовувати власне росіянам. І “мобіків” вони, дійсно, можуть нагнати дофіга й більше, питання полягає в іншому – без відповідного ОВТ, снарядів та спорядження цей похід може банально перетворитися для них у “зимову Карелію 1939 року”. Якщо росіяни вже 3-й місяць поспіль витягують із Білорусі снаряди та ОВТ собі “на СВО”, то чим вони збираються озброювати це мобілізаційне стадо, зігнане для “перерізання шляхів підвозу західної допомоги”?
На білоруських БЗРТ та на озброєнні війська офіційно обліковано приблизно 2 700 танків й вдвічі більше ББМ, в принципі, на 30-35 тисяч повинно вистачити. Але, є НЕ одне “але”:
– лише чверть від цієї кількості можливо ШВИДКО довести до рівня “придатний до використання” і це за самими сміливими оцінками;
– значну частину цієї “чверті” ОВТ росіяни вже витягали собі на інші ділянки;
– ну й запаси снарядів, там взагалі “не все дуже добре” із нинішніми нормами їхнього розходу. Білорусь зможе вести інтенсивні бойові дії на мінімально 2-х операційних напрямках десь приблизно 3-4 тижня (і це я не про Арестовича), а якщо вони ще й на Київ полізуть одночасно з “перерізанням дороги Е-373”, то явно доведеться російську “голодну пайку” ділити на двох.
Хоча, звісно, я би не взявся щось у цьому сенсі передбачати, логіка та образ мислення “умалишённых” особисто для мене дуже загадкові. Тому спробувати полізти вони все одно можуть, якщо їм захочеться.
Фото: Генштаб ЗСУ
