Вісті з фронтів 09.01.2023

Костянтин Машовець

1. На Сватівському напрямку та в районі Кремінної противник протягом минулих 2-х діб продовжував безуспішні спроби покращити своє положення на тактичному рівні, зокрема:

– атакував двома штурмовими групами (до мсв кожна), ймовірно, зі складу 9-го мсп 18-ї мсд 11-го АК передові позиції ЗСУ по напрямку Куземівка – ліс Попів, Куземівка – Стельмахівка.
– а також силами штурмових груп зі складу зведених підрозділів типу “Шторм” 752 мсп 3-ї мсд 20-ї ЗВА (до мсв кожна) при підтримці бронетехніки (танків) здійснив не менше двох спроб атакувати передові позиції ЗСУ по напрямку західніше Площанка – район південно-східніше Макіївка.
– у цьому контексті також звертає на себе увагу факт переміщення зі Сватівського напрямку (р-н Куземівки) в район Стара Краснянка (між Кремінною та Рубіжним) танкової роти та мсв 10-го тп 6-ї мсд 3-го АК (противник явно підсилює район оборони в Кременній, побоючись активних дій ЗСУ з південно-західного напрямку).

2. На напрямку Шипилівка – Білогорівка (верхня) противник ввів у бій підрозділи 206-го сп МР 2-го АК (це смуга відповідальності 7-ї мсбр 2-го АК). Сумісно з підрозділами 1-го мсб цієї бригади 2 роти цього полку спробували атакувати по вказаному напрямку передові позиції ЗСУ – безрезультатно.

Командування противника, судячи з цих впертих та перманентних намагань ліквідувати тактичний Білогорівський виступ ЗСУ, цілком розуміє його значення як для подальшого утримання району Кремінної, так і для забезпечення сталості своєї системи оборони в напрямку на Лисичанськ.

Однак, вже протягом місяця досягнути чогось “путнього” на цій ділянці воно так і не спромоглося. Навіть не дивлячись на те, що підрозділи 2-го АК, які оперують на цьому напрямку, майже регулярно підсилюються та доукомплектовуються додатковими силами та засобами.

3. В районі Соледару противник намагається повністю охопити район оборони ЗСУ в місті шляхом просування в напрямку на Краснополівку (з півночі) та Красна Гора – Парасковіївка (з півдня). Станом на вчора противнику вдалося взяти під вогневий контроль своїми засобами ураження ( в першу чергу, артилерією) дорогу Т-0513 (Бахмут – Сіверськ) в окремих точках (селища Благодатне та Сакко і Ванцетті), чим суттєво ускладнюється постачання предметів МТЗ для потреб тактичної групи ЗСУ, яка веде жорсткі оборонні бої з наступаючим противником в самому м. Соледар (ЗСУ продовжують утримувати центральну, північно-західну і західну частини міста). Але оточення цієї групи противнику ні позавчора, ні вчора, ні сьогодні досягнути не вдалося.

Більше того, загальна ситуація в районі Соледару виглядає для противника не так сприятливо, як йому здається. Справа в тому, що за Соледаром вздовж вказаної дороги існує достатньо підготовлена та потужна лінія оборони ЗСУ, а південно-східна частина міста, куди зайшли штурмові загони “вагнера”, достатньо ефективно прострілюється засобами ураження ЗСУ. Одночасно по напрямку на північний захід рівень місцевості поступово підвищується, тому нові передові позиції ЗСУ як у самому Соледарі, так і північніше та південніше нього, по-суті, займають панівне положення по відношенню до місцевості, по який противник намагається організувати атакуючі\штурмові дії.

Навіть якщо допустити, що українське командування прийме рішення про повний відхід з району м. Соледар, це жодним чином не наблизить російські війська до “омріяної мети” – повного блокування з півночі м. Бахмут. Це очевидно.

До того варто враховувати, що безпосередньо на Сіверському напрямку противнику так і не вдалося досягнути чогось вагомого (а без цього навіть тактичне значення зайняття району м. Соледар для противника, м’яко кажучи, виглядає дуже сумнівним). Зате “вагнерівців” та лугандійських “мобіків” там буде покладено чимало.

Більше того, концентрувати на цьому напрямку значну частину своєї артилерії противник впродовж ТРИВАЛОГО часу буде не в змозі (на інших ділянках потреба в ній не менша, ніж зараз в районі Соледара та під Бахмутом). А без неї ті, хто ГІПОТЕТИЧНО займе район м. Соледар, будуть банально перебиті з панівних позицій ЗСУ східніше міста.

4. Починаючи з 4.01.2023 противник почав активне перегрупування своїх підрозділів зі складу резерву 58-ї ЗВА в район с. Михайлівка (Запорізька область) та у напрямку м. Токмак. Зокрема відзначається переміщення принаймні одного пдб 11-ї одшбр за напрямком Радивонівка – Веселе. А також фіксується поява в районі Михайлівки та Токмака додаткових підрозділів 37-ї мсбр та 5-ї тбр (які явно висунулись з району перед Кримськими перешийками). Загальний обсяг сил та засобів зі складу армійського резерву 58-ї ЗВА, який почав висування у загальному напрямку на Василівку та Токмак, оцінюється нашою групою (ІС) ніяк не менше як 4-5 БТГр\посилених батальйонів.

У зв’язку з цим постає цілком закономірне питання – нахуА…

Після достатньо жвавої дискусії між нашими координаторами ми все ж таки дійшли до загального висновку – найбільш вірогідним варіантом є чергова спроба командування противника “взяти Оріхів”. Хоча, звісно, цілком можливо допустити, що таким чином противник просто прагне посилити оборону на напрямку Василівки та Токмака. Але, знаючи звички та приблизний образ мислення російських командирів та начальників, все ж таки найбільш вірогідним нам видається вибір ними саме “активного способу рішення проблеми”.

До цього їх підштовхує 2 немаловажних фактори:

– необхідність відсунути вогневі позиції далекобійних українських засобів ураження, які здатні “пробивати” сухопутний коридор між Донбасом та Кримом (особливо на ділянці Бердянськ – Мелітополь) на всю його ширину (це така собі “задача-максимум”);
– ну й прагнення “снять угрозу прорыва националистических банд в Мелитополь” принаймні на найближчий час самими кардинальним способом (це така собі”задача-мінімум”).

 

Фото: Соледар

Автори