Війна – час обмежень
Війна завжди йде в умовах обмежених ресурсів. І чим потужніший супротивник відносно тебе, тим більше цих обмежень.
На практиці це означає, що сил та засобів на війні вистачить, хіба що якщо ви – Шостий флот США, а ваш супротивник – неконтактні племена Сентинельських островів із трьома туземцями на один лук.
Якщо ж ні, завжди чогось не вистачатиме. Зброї. Набоїв. Підкріплення. Дизелю. Кави. Столярних скоб. Грошей. Світла. Внутрішніх сил.
Так вийшло, що ми воюємо з дуже потужним противником. Це не ми вирішили, він сам. Це означає, що завжди комусь чогось не вистачатиме. І комусь більше за інших.
У сусіда буде світло, а у вас не буде. А потім навпаки, але ви цього не помітите. Ворог буде перти, а ротації не буде. І підкріплення не прийде. А може йтиме, але загине, а потім ті самі люди, що вимагали вам його дати, будуть вимагати посадити генерала, що його туди послав.
Тут важливо пам’ятати три речі.
Перша – всього потрібного немає не тому, що якийсь злий поц все загріб та сидить сракою, а тому, що справді немає. А як вважаєте інакше, маєте мати дуже вагомі свідчення, а не просто давати волю роздратуванню.
Друге – якщо ви опустите руки, запанікуєте чи все кинете, хтось інший може постраждати чи загинути. Можливо, хтось близький.
Третє – в усього цього є конкретні винуватці. Вони називаються Росією. І відповісти за все мають саме вони.
Ми працюємо над цим.
