Споконвічна мета імперії

Валерій Прозапас

Одним з прямих наслідків втрати українцями державності та становлення штучної “УРСР” став Голодомор 1932-1933 років.

Не було вже УНР, не було січових стрільців, не було петлюрівської армії, не залишилось нікого, хто би міг захистити український народ від його тодішніх червоних “слуґ”.

А до того ці “ломатєлі сістєми” репресували переважну більшість тих, хто міг стати голосом українців. Тому вже не було Хоткевича з Курбасом та Ялового з Хвильовим, щоби одразу розповісти світу про жахливий соціальний експеримент “нової епохі”, що призвів до мільйонів померлих від голоду на найкращій в світі землі під час “будівельного буму” “індустріалізації”.

І треба усвідомлювати, що не особисто т. Сталін з т. Кагановичем охороняли кожен сарай з зерном від голодних людей та стояли в загонах, які не випускали їх в місця, де ще була їжа, – це робили добрі українці, для яких просто було “какая разніца”.

Так залізом і кров’ю ліпили той самий “одін народ”, велика частина якого досі нічого знати не хоче про голод, репресії, чужі війни та радянську брехню і зневажає своїх героїв.

І мета знищити українську державність нікуди не зникла, як і перетворити українців на зламане перелякане стадо, а ми бачимо віддзеркалення тих подій вже в наш час.

Тому, згадуючи жертви злочинів тих часів, не можна забувати про ціну помилок, щоби раз по раз не повторювати їх, інакше українців постійно будуть “дєлать вмєстє”.

 

Фото: Музей Голодомору

Автори