Вісті з фронтів. 01.10.2022
Не можу сказати, що рішення, яке “знайшло” російське командування, стосовно Сватівського напрямку виглядає оптимальним для нього, але те, що воно більш-менш адекватне, то є факт. Так, я маю на увазі рішення щодо перекидання у північну частину Луганської області сил та засобів 2-ї ЗВА ЦВО.
Доброго дня, шановні.
Отже, наказ “стоять насмерть” щодо свого Лиманського угрупування російське командування свого часу явно згенерувало, скажімо так, під “зовнішнім тиском”. Бо, насправді, ніякого особливого значення у військовому сенсі утримання району Лимана та Ямполя не несло.
Після того, як російська “оборона по Осколу” посипалася, сенс утримання району Лиману взагалі звівся до такого себе “прикриття району Кремінна – Рубіжне”, і лише до того моменту поки 2-і БТГр 21-ї мсбр 2-ї ЗВА не “вчепляться” у позиції вздовж дороги Зарічне – Кремінна. Тож зранку 1 жовтня стало зрозуміло, що Лиман росіянам доведеться залишити, причому, що характерно, таки “заради оборони” Кремінної. Тобто питання, навіщо було вкладати у цих лісах “цвет луганской молодёжи” (це сарказм, єсішо), якщо загальна оперативна обстановка на Сватівському та Рубіжанському напрямках ЖОДНИМ чином не змінилась, у дурні макітри навіть не приходить.
Думаю, найближчим часом командування противника спробує в районі Красноріченського створити щось на кшталт “ударної тактичної групи” (ймовірно, до складу увійдуть 1.5 БТГр “201-ї ВБ” та 1-2 БТГр 30-ї мсбр 2-ї ЗВА). І тоді вони почнуть південніше цієї групи приводити до тями те, що їм вдалося витягнути з-під Лимана. Але поки все це стадо у безладі відкочується або на Кремінну, або прямо на Красноріченське, благо діло – дорогу через Зарічне на Кремінну, наскільки я розумію, вони продовжують утримувати.
Головний задум цих дій, очевидно, полягає в тому, аби створити собі резерв для “парирования” загроз як у районі Кремінної, так і безпосередньо західніше та південно-західніше Сватового.
Але загальна ситуація на Сватівському напрямку поки складається для російського командування, скажімо так, не зовсім оптимістично, зокрема:
– хоча в районі Борової тривають жорсткі зустрічні бої з наступаючими передовими підрозділами ЗСУ, які продовжує вести группа з 1.5-2-. БТГр 144-ї мсд 20-ї ЗВА, однак повністю зупинити та стабілізувати фронт “західніше та південно-західніше” Сватового противнику не вдається. ЗСУ продовжують просуватися на Сватове південно-східніше Борової.
– так само у смузі відповідальності підрозділів 1-ї гв. ТА, а також “залишків” 11-го АК, якім було доручено прикрити важливу північно-західну ділянку Сватівського фронту, події понеслись з неймовірною швидкістю.
І, судячи зі всього, у російського командування просто банально не вистачає боєздатних сил та засобів, аби прикрити район північно-західніше Сватового. Принаймні розширення Куп’янського плацдарму ЗСУ протягом останніх днів явно вказує на те, що 1-а гв. ТА “не справляется с возложенной на неё высокой миссией”. За певною інфою, ЗСУ нібито вже під Арапівкою і просувається на Верхню Дуванку.
– по суті, у російського командування зараз “задиміло”, окрім власне Лимана, ще й під Сватовим (принаймні зразу на 2-х ділянках). Враховуючи той факт, що вся ця боротьба нанайских хлопчаків в районі Сватового, у випадку падіння Кремінною, втратить будь-який виразний військовий сенс, я би на місці російського військового командування дуже сильно задумався над доцільністю подальшої впертої оборони Борової та прилеглих до неї територій. Бо диптих Ізюм – Лиман може перетворитись на триптих Ізюм – Лиман – Борова. Причому для ЗСУ це буде коштувати мінімальних зусиль (по суті, 2-х успішних та швидких атак у місцях, про які я звісно не скажу).
Загалом, мушу відзначити…
Російське командування продовжує вважати своїх українських опонентів “слабым подобием великой советской полководческой школы”, що майже безальтернативно приводить його до прийняття рішень, скажімо так, достатньо спірних з точки зору військової доцільності, або у окремих випадках, навіть здорового глузду.
Ось вам приклад…
Приймаючи рішення на “удержать Лиман любой ценой”, російське командування явно виходило з двох основних висновків – треба виграти час для організації системи оборони в районі Сватового – Кремінної, а також – ЗСУ не будуть спроможні найближчим часом наступати більше ніж на одній ділянці, і ця ділянка є “районом Лимана”.
Обидва висновки виявились помилковими…
– ЗСУ перейшли к активним наступальним діям зразу, без перерви на оперативну паузу після звільнення Ізюма, а також після виходу до південних околиць Оскольского водосховища в районі Яцьківки та Рубців.
– Наступальні дії ЗСУ на Сватівському напрямку розпочались і тривають досі головним чином “не через Лиман”, а з цілого ряду ІНШИХ ділянок. Ніхто штурмувати Лиман “в лоб” не кинувся, його просто обійшли.
В результаті “павшие барсики, из русского легиона и кубанских добровольцев, вперемешку с остатками батальона 752-го мсп 3-й мсд 20-й ОА и парочкой стрелковых батальонов луганских мобиков” дуже рясно прикрасили собою тамтешні мальовничі пейзажі. Хоча цей резерв цілком можливо було використати більш доцільно й не так криваво.
Але, нехай буде…
Шановні читачі!
Якщо вам подобаються мої тексти, то маєте можливість висловити власну прихильність до них у скрутний для автора момент не тільки “лайком”, але й фінансово… За що, буду щиро вдячний.
Ще раз підкреслюю, ЦЕ ВИКЛЮЧНО НА ДОБРОВІЛЬНІЙ ОСНОВІ, я до того нікого не примушую.
Реквізити:
4731 2196 1439 9123 карта ПриватБанку
PayPal:
Фото: Генштаб ЗСУ
