Вісті з фронтів. 26.09.2022

Костянтин Машовець

Головна різниця між українською армією та російською у цій війні полягає в тому, що перша воює, а друга – “дерётся”, по достатньо влучному вислову кремлівських пропагандистів…

Я не знаю, хто саме командує у росіян на Сватівському напрямку, однак мушу відзначити – у цієї людини проглядаються явні холеричні ознаки його характера. Принаймні про це говорить та поспішність і нервова нестриманість, з якою противник почав ще 3 дні тому кидати безсистемно і розрізнено у зустрічні контратаки під Лиманом останні резерви свого Сватівського угрупування, аби лише за будь-яку ціну утримати лінію Лиман – Ямпіль.

Результат відомий вже…

ЗСУ просто відмовились від лобового штурму Лиману та обійшли його північніше, й тепер їм залишається зробити пів кроку до того, щоб уся конструкція російського командування щодо оборони “по Осколу” та між Лиманом та Кремінною завалилася.

Я думаю, в залишках двох “моббатальйонів” 2-го АК, які зараз намагаються утримуватись на своїх позиціях в районі Лиману та у “ротних тактичних групах”, у які перетворилися БТГр-и 20-ї ЗВА, що намагалися “контратакувати” передові підрозділи ЗСУ, задля того аби відкинути їх на лінію Рубці – Кримки – Олександрівка – Ярова, дуже “зрадіють” такому розвитку ситуації.

Обстановка для російського командування на Сватівському напрямку й у загальному сенсі починає набувати, скажімо так, певної “отрицательной динамики”. Справа в тому, що йому до сих пір не тільки так і не вдається поки що ані зупинити просування ЗСУ північніше Лиману, ані відсунути їх, а взагалі утримати свою вже примарну “оборону по Осколу” північніше цієї ділянки.

Так, я маю на увазі ті події, що відбувається на відтинку між Лозовим і до самого російського кордону по лівому берегу Осколу.

Там зараз зразу в декількох місцях ЗСУ форсували цю річку й не тільки утримали на ній невеликі плацдарми, відбивши успішно низьку спорадичних контратак 1-ї гв. ТА та ряду “приданих” залишків 11-го АК, а й почали їх активно розширяти протягом останніх 2-х діб. І якщо цей процес продовжиться у тому ж темпі, який я спостерігаю зараз, то уся ця “героїчна оборона” рубежу Лиман – Ямпіль російськими військами ризикує геть втратити оперативно-тактичний сенс.

Звісно, що все це розуміють і у російських штабах. Зокрема у штабах 20-ї ЗВА та 1-ї гв. ТА, які повинні за задумом російського командування скласти основу нового потужного угрупування “Сватово”. Судячи зі всього, підрозділам саме останньої армії поставлене недвозначне завдання – не допустити розвитку наступу ЗСУ на захід та північний захід від Сватового.

Однак, у них це явно не виходить:

– контратаки “під Куп’янськом”, м’яко кажучи, не вдалися, довелося залишити Кучерівку, Подоли та “змиритися” з проривом ЗСУ у Куп’янськ-Вузловий.
– в районі Тавільжанки у противника також не все “слава богу”, ЗСУ явно розширюють свій плацдарм у Дворічного.
– ЗСУ вже просунулись до південних околиць Борової, а це 37.51 км до Сватового по прямій з заходу на схід, тобто НАБАГАТО ближче ніж від Лиману й ближче навіть чим з Кремінної.

За великим рахунком, у російського командування зараз, зважаючи на все це вище мною перераховане, є два найбільш адекватних рішення:

1. Перестати “драться за каждую пядь земли” у районі Лиману, бо чим більше це триває, тим більша вірогідність того, що ЗСУ просто переріжуть дорогу, яка йде на північ з Лиману та Ямполя через Зарічне (десь приблизно у районі Невського), чи навіть взагалі переріжуть дорогу Р-66 між Кремінною та Сватовим, та відвести те, що ще залишилось від “мобілізаційного резерву 2-го АК” та 3-ї мсд 20-ї ЗВА у північно-східному напрямку.
2. Або продовжити “пручатися” в районі Лиману, і тоді розмір та обсяги майбутньої поразки зростуть на порядок і явно затьмарять собою те, що трапилось під Ізюмом. Бо “порепані” 4 БТГр 1-ї гв. ТА, розтягнуті на північ та захід від Сватового, просто в силу того, що їх рівень боєздатності, скажімо так, нині є достатньо “дискусійним”, явно не дозволить їм успішно та ефективно блокувати активні наступальні дії ЗСУ зразу принаймні на 3-х ділянках\напрямках, особливо тоді, коли усі вузлові пункти основної логічстичної комунікації Уразове – Троїцьке – Сватове – Старобільськ опиняться під обстрілом ЗСУ.

“По уму”, російському командуванню варто взагалі замислитись над кардинальним рішенням всієї Сватівської проблеми.

Якщо відштовхнутися від тактичного рівня й спробувати у більшому масштабі проаналізувати те, що зараз відбувається у північній частині Луганської області України, то стане зрозуміло, що рішення утримати район Сватове – Старобільсь, є, м’яко кажучи, досить “спірним”. Із двох простих причин:

– ЗСУ ВЖЕ контролюють район Білогорівки і ВЖЕ ведуть бої за Золотарівку та Шипілівку, а за неперевіреною інфою (яку я сьогодні спробую перевірити), бої вже їдуть навіть у районі Лисичанського НПЗ.
– ЗСУ ВЖЕ знаходяться на лівому березі Сіверського Донця в районі Ямполя, і їм навряд чи щось завадить просунутись до Кремінної, обходячи “героический казачий плацдарм” вздовж річки.

Якщо докласти ці реаліїї одну до одною, думаю, ті, хто має хоч мінімальне відношення до планування та організації ведення бойових дій, зразу зрозуміють, до чого я хилю, і чому рішення командування противника щодо утримання району Сватове – Старобільськ я вважаю, м’яко кажучи, “спірним” і достатньо позитивним для нас, бо в такому разі второго “харківського драпу” (на цей раз, сватівського) кремлівський режим може й не пережити…


Шановні читачі!

Якщо вам подобаються мої тексти, то маєте можливість висловити власну прихильність до них у скрутний для автора момент не тільки “лайком”, але й фінансово… За що, буду щиро вдячний.

Ще раз підкреслюю, ЦЕ ВИКЛЮЧНО НА ДОБРОВІЛЬНІЙ ОСНОВІ, я до того нікого не примушую.

Реквізити:

4731 2196 1439 9123 карта ПриватБанку

PayPal: kastet771@gmail.com

 

Фото: Генштаб ЗСУ

Автори