Вісті з фронтів. 24.09.2022

Костянтин Машовець

По поточній ситуації…

1. Очевидно, що командування противника закінчило розгортання принаймні 2-х достатньо потужних тактичних угрупувань своїх військ на Мелітопольському та Маріупольському напрямках.

Перше розтягнуте у трикутнику Василівка – Пологи – Токмак, загалом до 8-9 БТГр (зі складу 19-й мсд 58-ї ЗВА Півд ВО – 4 БТГр, 29-ї та 36-ї ЗВА Східного ВО – по 2 БТГр з кожної) + не менш як 2 “штурмових батальону” зі складу пвк та “мобілізаційно резерву 1-го АК”.

Друге зосереджене у районі Старомайорське – Макарівка – Урожайне, загалом до 4-5 БТГр (зі складу 42-ї мсд 58-ї ЗВА – до 2-х БТГр та 37-ї мсбр 36-ї ЗВА Східного ВО – до 2-х БТГр).

Окрім того, у цьому контексті варто пам’ятати, що в оперативних тилах 58-ї ЗВА зосереджуються та розгортаються сили і засоби 41-ї ЗВА (до 3-ї БТГр) та 3-го АК (також, до 3-х БТГр зі складу 54-го та 55-го мсп). Все це відноситься у більшій мірі до Маріупольського напрямку, ніж до Мелітопольского.

Окрім того, також треба мати на увазі, що угрупування 8-ї ЗВА Південного ВО зс рф також активно зараз поповнюються та перегруповуються на Волноваському напрямку, явно готуючись до активних дій у напрямку на Курахове з півдня та сходу через Мар’їнку (всього, за нашої інформацію, тут оперують 3 БТГр цієї армії). Тим більше що ця група посилена зведеною тактичною групою 1-го АК (принаймні 2 батальйони 11-го омсп “Восток” та 2-ма “піхотно-артилерійськими” (?!) групами абр “Кальмиус”).

Я так розумію, для “стійкості в обороні” вздовж лінії фронту від Верхньої Криниці до Володимирівки діє принаймні 3 зведених тактичних групи федеральної служби військ національної гвардії рф (в основному зі складу оперативних частин та підрозділів, що дислокуються на Північному Кавказі) обсягом у “ротну” чи “батальйонну” групу.

Тут ще не врахований цілий ряд підрозділів зс рф, відомості про яких щодо дислокації їх на Мелітопольскому та Маріупольському напрямках носять достатньо спірний характер.

2. Драматичні зусилля командування російської 20-ї ЗВА Західного ВО, яке намагається “стабілізувати” фронт у районі на захід та північний захід від Сватового, а також стримати просування ЗСУ між Осколом та Сіверським Донцем натикаються на майже “суттєві перешкоди”.

В першу чергу, ним же створені. Зокрема, вперте намагання “контратакувати скрізь і завжди”, де це тільки можливо, лише погіршують у цьому сенсі для нього ситуацію. Так дводенні спроби відкинути передові підрозділи ЗСУ “за Оскол” у районі Куп’янська та прагнення “за будь-яку ціну” утримати Лиман та Ямпіль призвели до того, що доводиться кидати у першу лінію усе, що є під рукою, навіть свіжо-наловлених “мобіків” з 1-го та 2-го АК, які через тиждень інтенсивних боїв “розповзаються” як березневий сніг.

Наприклад, залишки 2-х повнокровних (раніше) БТГр 144-ї мсд, які були вимушені відійти з-під Печеніжського водосховища у північну частину Луганської області під час українського наступу у Харківській області, внаслідок декількох днів інтенсивних контратак на українські великі та малі плацдарми на Осколі перетворилися у “2-3 роты сокращённого состава” (за формулюванням одного з російських службових документів).

Або висування 2-х “полків мобілізаційного резерву” 2-го АК на лінію Маліївка – Карпівка – Середнє – Шандриголове з метою контратакувати та відсунути ЗСУ на лінію Рубці – Кримки – Олександрівка – Ярова. Це явно, м’яко кажучи, досить “дискусійний” з точки зору оперативної доцільності задум, адже якщо 1.5-2 більш-менш боєздатних батальйонів з цих “полків” на сьогоднішній день набереться, то це буде “дуже добре” для противника.

Всі (причому, як з нашої, так і протилежної сторони) прекрасно розуміють, що ці підрозділи “згорять” на лівому березі Осколу протягом 1-2 тижнів, а рештки цих “полків” доведеться відводити та заміняти “новими” (які поки що незрозуміло де брати). І це в загальній динаміці розвитку ситуації південніше Оскільского водосховища нічого не змінить, причому навіть якщо ці “моббатальйони просунуться на 1.5-2 км вперед, Ліман усе одне “паде”… “Но нІт”, їх усе одно “кидають” в самогубчі контратаки, об’єктивно зменшуючи свої власні спроможності організувати у північній частині Луганської області “щось путнє”.

Ще більше ситуацію у цьому ОР погіршило нанесення ЗСУ цілої низки результативних ударів далекобійними високоточними засобами ураження в районі Сватового, Новоайдару, північно-західніше Старобільська, а також у смузі Кремінна – Рідкодуб – Сватове – Старобільськ по об’єктах та цілях тилової інфраструктури противника, яка тільки-но формується. Під удари потрапили КП\ППУ, склади предметів МТЗ і й навіть просто помітні скупчення ОВТ та особового складу противника.

Не знаю чому, але командування військ противника продовжує перебувати у впевненості, що ЗСУ будуть й надалі штурмувати “в лоб” їх відсічні позиції, як по напрямку на Кремінну, так й північно-східніше Куп’янська.

Ну, я думаю, що це обумовлюється тим фактом, що будь вони на місці командування ЗСУ, вони самі так і зробили б. Ну, нехай так й думають надалі…

Взагалі, намагання російського командування (вперше, до речі, з початку широкомасштабного вторгнення) “поставити себе на місце противника” цілком похвальне, але при цьому воно явно не враховує, що реальний, а не уявний образ мислення та підходи українського командування щодо питання організації та ведення бойових дій як складової частини реалізації визначених принципів оперативного мистецтва на практиці дуже й дуже змінилися останнім часом (хоча, звісно, не скрізь і не у всіх). І від типових підходів та принципів “радянської школи” ВЖЕ в основному значно відрізняються.

Але кому я це говорю?.. Пихатість та підсвідоме “хАхлИ нічєго нє умЄют” намертво зацементувало російську військову думку. Ба більше того, у практичній площині це призводить до “тяп-ляпу” у таких ключових питаннях як, наприклад, власне поточне оперативне планування. Вони вперто продовжують вважати нас “ни на что не способными селюками” навіть після власного феєричного “харківського драпу”. Нехай так й залишається надалі.

3. Вісті з полів мобілізації.

Загальний план мобілізації (поточний та наступний етапи) у так званих днр\лнр передбачає “додаткове залучення” до лав збройних формувань 1-го та 2-го АК 25 тисяч осіб. Але по факту, скоріш за все, ця цифра у реальності не сягне більше 10-11 тисяч. Саме на цю цифру орієнтуються органи комплектування ОКВ на Південно-Західному ТВД.

Однак, за реальною оцінкою, власне, командуванням обох корпусів, навіть ці цифри визначаються терміном “занадто оптимістичними”. За вимогою органів управління російського командування до окупаційних адміністрацій так званих днр\лнр для виконання “плану комплектування” найближчим часом необхідно “різко збільшити мобілізаційну базу” за рахунок так званих “звільнених територій” (за певною інформацією, ОКВ на Південно-Західному ТВД розраховує отримати додатково для потреб “поточного комплектування” не менш як 20 тисяч осіб).

До речі, органи окупаційної адміністрації на території Донецької області України ведуть наполегливу роботу щодо залучення до лав збройних формувань осіб із числа українських військовополонених. Зокрема, нещодавно групу таких осіб примусили “прийняти участь у референдумі”, зняли це на відеокамеру та випустили у ряді пропагандистських ЗМІ відповідні сюжети “новин” про це.

Логіка цієї ІПСО противника полягає в тому, що нашим військовополоненим тепер нібито “діватися немає куди” (бо за участь у референдумі їм загрожує кримінальне переслідування в Україні) і варто вступати до лав російського війська.

Другий сенс, пов’язаний із створенням “медіаальтернативи” спробам військово-політичного керівництва України організувати та спрямувати збройні формування російських опозиційних партій та рухів штибу “Легион Свобода России” на боротьбу з нинішнім кремлівським режимом.

По суті, кремлівці намагаються зараз завести й собі щось на кшталт “дзеркально-подібного” формування типу “Вільна Україна проти київського режиму укронацистів”.

І на останок. Дещо про популярність та готовність російських громадян особисто “приймати участь у сво”. Загальна чисельність так званих “добровольців”, які зголосилися підписати короткотерміновий контракт із мо рф та поступити на в\службу у склад “регіональних батальйонів”, що формувалися на території суб’єктів рф, на момент об’яви “часткової мобілізації” склала – 7 874 особи. Це ті, хто не по мобілізації, а “по велению души и сердца”.
Дуже красномовна цифра…

* * *

Офігєть… Складається враження, що російське командування реально дізнається про розвиток ситуації на фронті головним чином із інформації, яка циркулює у мережі “інтернет” та ЗМІ. Іншою причиною пояснити сенс їхніх рішень я не спроможний.

Це може відбуватися з 2-х причин:

– або у них у командному ланцюгу серьйозні трабли з доповідями по його ланках наверх (командири та начальники тактичного рівня чомусь докладають туди викривлену інформацію – чи бояться начальства, чи тупо “забивают”);
– або їхня війскова розвідка працює через “пень-колоду”, чи вона відсутня як така, що виглядає достатньо дивно, зважаючи на присутність у складі їхніх угрупувань чималої кількості різноманітних розвідувальних підрозділів та різного роду структур СпП (так, тих самих “піцназів”).

Але по-іншому оцінити рішення російського командування навряд чи можливо.

Наприклад, зараз командування 20-ї загальновійськової армії зс рф намагається не допустити втрати Лиману шляхом інтенсивних контратак північніше та північно-східніше нього своїми останніми резервами.

Але очевидно, що це ніхріна не допоможе, причому це очевидно будь-якому воєнному, який вчився у ВВНЗ і знайомий з основами загальновійськової тактики. Тобто це очевидно як замполіту, так і зампотеху.

Однак, “ні”, вони вперто кидают в ці безглузді контратаки ті сили та засоби, якими могли би створити щось більш-менш стале південніше Сватового чи у районі Кремінної.

Ну, воно, мабуть, і зрозуміло, начиталися “тирнетів”, надивилися своїх і наших “ІксперДів” й гайда “контратакувати” – “пожар, вокзал, хватай мешки… укропы прорываются к Кременной и Лисичанску…”.

Ну нехай потішаться, зате можна буде пітуну потім докласти – “мы остановили прорыв укронацистов на Сватовском направлении”.
СцукО, криваві й тупі клоуни…


Шановні читачі!

Якщо вам подобаються мої тексти, то маєте можливість висловити власну прихильність до них у скрутний для автора момент не тільки “лайком”, але й фінансово… За що, буду щиро вдячний.

Ще раз підкреслюю, ЦЕ ВИКЛЮЧНО НА ДОБРОВІЛЬНІЙ ОСНОВІ, я до того нікого не примушую.

Реквізити:

4731 2196 1439 9123 карта ПриватБанку

PayPal: kastet771@gmail.com

 

Фото: Генштаб ЗСУ

Автори