Референдумний сказ
Отже, уже відомо. На окупованих територіях окупанти вирішили провести референдуми про приєднання до Росії. Рішення це цілком природно збіглося з рішенням російської Думи про посилення покарання за відмову від військової служби.
Москва навіть не приховує своїх намірів. Дума готова оголосити захоплені території України Росією. І оголосить, геть і не сумнівайтеся. Далі вони говорять відверто. Позаяк ці територія тепер Росія, значить, тотальна мобілізація і ядерний удар по Україні. Що все це змінить персонально для мене?
Відповідь. НІ ФІГА. Взагалі. Я буду виконувати накази командування, оборонятися або наступати.
Почну з того, що пересічного українського нитика лякає найбільше – з ядерної зброї. Я маю дуже серйозні сумніви в тому, що вони її застосують.
Існує кілька речей, які сучасний Захід реально лякають до тремтіння в суглобах. Одна з них – це ядерна небезпека. США гарно пам’ятають, що саме вони випустили на світ цього джина і вони ж панічно бояться, що хтось наслідує їхньому прикладу.
Через це кожен російський чиновник знає, якщо особисто він буде дотичний до застосування ядерного боєприпасу, йому краще емігрувати на іншу планету. Бо на планеті Земля ЦРУ і ФБР його знайдуть гарантовано.
Крім того, я маю серйозні підстави вважати, що про рішення застосувати ядерний боєприпас американці дізнаються ще на етапі обговорення такого наміру. На відміну від уряду України, де після вторгнення не діяв жоден протокол (адекватно діяли тільки ЗСУ), Штати от просто зобов’язані цю ситуацію з різних боків прокачати і скласти плани дій. Основний, запасний, другий запасний і карколомний.
Якщо Штати досі не ревуть про такий намір з усіх ЗМІ, значить, поки що все це – блеф і надування щік Кремлем.
А що тоді? А нічого.
От скажіть, чим відрізняється окупант у прицілі зараз від окупанта у прицілі після референдуму? Відповідь – нічим.
Вони лякають нас ядерною зброєю в разі завдання ударів по території Росії? Вони і Крим російською територією називають, а ми по ньому вже били. Ба більше, главком Залужний особисто визнав, що то були ми. І що? І нічого. Москва продовжує просторікувати про “не там покурили” і “ефект лінзи”. Очевидно, те саме доведеться говорити, коли ЗСУ підуть звільняти території, які Москва оголосить Росією.
Насправді цим референдумом Москва ще дужче заганяє себе в пастку. Москві нічого не лишається, крім як задирати градус ненависті до українців. Але цей меч має друге лезо, яке фатально ударить по самій же Москві. Коли ЗСУ почнуть звільняти території, оголошені Росією, вся Росія почне питати Кремль: “Що за…?” А далі…
Ви знаєте, російські пропагандисти останнім часом багато говорять про можливість заколотів і бунтів всередині РФ у разі поразки Росії в Україні. Я готовий з ними погодитися. Пересічний росіянин своїм царям пробачити може все, крім військової поразки. Якщо Акела промахнувся, Акелу треба міняти. Просто сховати поразку не вийде, про те, що під Харковом сталася поразка, говорить уже навіть Скабєєва.
Доречне питання, навіщо тоді Росія грає в ці референдуми? По-перше, тому, що вони справді вірять, що референдумосказ когось налякає. Панове, ці типи думали, що вони Київ візьмуть за 3 дні, ви ще не збагнули, що вони живуть у світі власних ілюзій? А по-друге, тому, що після Харківщини, де Москва з легкістю покинула своїх посіпак, аби їх турботливо прийняла СБУ, на інших окупованих територіях вони стикнулися з масовим відходом від них тамтешніх колаборантів. Ці люди вже побачили, що Україна вертається, а Москва їх кине. Ці особи вже заходилися тікати з окупованих територій – у Крим, до Росії. А працювати комусь треба. Єдине, що може їх переконати, – це оголошення захоплених територій Росією. Вони думають чомусь, що нас це зупинить.
Зупинить це нас? Ніяк. Танковим, механізованим та десантним бригадам ЗСУ до лампочки, що там патякає російська Дума. Український солдат звільняє свою землю. І звільнить. Попри весь їхніх референдумосказ.
Зараз багато пишуть про ініціативи з ОРДЛО – якісь “общєствєнниє палати” ЛНР і ДНР звернулися до очільників своїх бантустанів з вимогою негайно оголосити референдуми про приєднання до РФ. От вісім з половиною років не зверталися, існували собі у вигляді окремих квазідержав – а тепер закортіло.
І ви ж певно бачили – це інтерпретують у сенсі підвищення ставок кремлінами.
Чому? Адже це ж нічого начебто не змінює – рашка ж 24.02 і так здійснила інвазію на значно ширших територіях, ми воюємо з твердими намірами викинути загарбника звідусіль, в тому числі з ОРДЛО (і Криму, який рашки, як відомо, включили до складу РФ).
Ну так дуже просто: якщо їх терміново візьмуть до складу держави, це дасть можливість оголосити про оборонну війну, адже під загрозою російські території. А якщо вже війна, а не спеціальна операція – тоді можна і масову мобілізацію. От що стоїть за такою інтерпретацією.
Хоча, звісно, це не єдина можлива інтерпретація. Бо ми ж не знаємо, чи на це була остаточна відмашка з кремля, а чи то пак просто ініціатива самих ОРДЛО. Їм-то ясно, що хочеться у склад – ЗСУ вже дихає вогнем зовсім близько, а як хутко рашки можуть тікати, вони побачили на Харківщині. Ото й бояться, що кине їх роісся-матушка напризволяще.
Ну або це може бути ініціатива якоїсь групи особливо упоротих серед кремлінів. Бо ж вони там стрімко розшаровуються на дві умовні партії. Отакі упороті – вони в інфопросторі представлені численними тб-пропагандонами, “воєнкорами” і рештою гіркіних, але напевне що є й у непублічній частині влади, зокрема серед силовиків. Ну і умовно помірковані – які хочуть все взад, зняти санкції, замиритись із Заходом і повернутися до мирного розкрадання роіссі. Голосів їхніх чутно в інфопросторі менше, але ж явно вони там є – економічний блок уряду як мінімум, різні нижчі щаблі влади, в тому числі реігональної.
І між цими групами в прострації зависло х*йло. Воно роздирається між злобою і страхом, роздуте его не дає йому дати задню, але й перти вперед воно боїться.
Ну от і точиться суперечка. Тому цілком можливо, що партія упоротих хоче підштовхнути ситуацію в певний бік.
Чим саме є ці ініціативи, ми побачимо скоро, по тому, чи буде наданий їм хід в кремлі.
Вскрики о немедленных (!) референдумах в «ЛДНР» с информационным прикрытием в российских федеральных СМИ – это признак истерики в Москве и одновременно попытка одной из российских группировок побудить бункерного вождя хоть к каким-то действиям.
В Москве реально боятся, что в течение месяца успешная оборона «по Осколу» может закончиться блестящей обороной по Айдару, если не по Деркулу. С автоматической потерей Лисичанска, залитых кровью руин Северодонецка и Рубежного.
Случиться это может аккурат к юбилею Путина. Вот уж правда, день рождения грустный праздник будет.
Поэтому сейчас Путина толкают к обострению как минимум на уровне риторики. Наступление украинских войск на Харьковщине поставило московские группировки в тупик, вызвало растерянность. Обратите внимание: ключевые спикеры РФ просто исчезли из эфиров. Конкурирующая группировка открыто троллила Медведева на эту тему. Мол, замолчал Медвед, не жжёт больше. Да и сам Путин сник, бормотал что-то невнятное.
В отсутствии чётких команд вертикаль начинает буксовать и рушиться. Вакуум начинают заполнять кадыровы, пригожины и аксёновы.
Те, кто не хочет сгинуть под обломками, сейчас толкают президента РФ разжечь пожар побольше.
«Немедленный референдум» – это угроза аннексии без всяких реверансов и игр в народное волеизъявление. Фактическое признание военного поражения. С таким же успехом можно было провести «референдумы» до 24 февраля. Для России было бы меньше издержек.
Использование «референдумов» для ядерного шантажа фактически сужает манёвр РФ до одной опции, в случае задействования которой российская элита на пару поколений станет законной целью.
Злоупотребление угрозами (не говоря уже о возможном «включении» «ЛДНР» в РФ) закрывает путь к переговорам. Без которых страдают другие российские группировки.
Де-факто инициатива о «референдумах» в нынешнем контексте может стать открытием «третьего фронта» под коврами в московских «центрах принятия решений».
Нам своє робити.
