Вісті з фронтів. 16.09.2022

Костянтин Машовець

Отже, командування військ противника на Сватівському напрямку визначилось із місцем прикладання основних своїх зусиль. Це ділянка місцевості по лівому берегу річки Оскіл між Куп’янськом та російським кордоном. Ну, мотиви зрозумілі. Саме тут організація нового рубежу оборони для противника є найбільш актуальною в плані сил, ресурсів та часу, необхідних для “зупинки українського наступу”.

Вчора ми з вами говорили про перспективи російських військ зупинити український наступ у південній його операційній зоні і дійшли висновку, що район Кремінна – Рубіжне, а також південний фас Оскільского водосховища у цьому сенсі є дуже важливи районами. І це дійсно так.

Бо в іншому випадку вся система оборони противника у північній частині Луганської області, яка тільки-но ним створюється, ризикує бути зруйнованою на самому “початку” свого існування. Просто тому, що пряме сполучення між військами угрупування “Захід” та “Ростов – Север” буде різко ускладнене.

Так само важливо у цьому відношенні виглядають принамйні 2 невеликих плацдарми ЗСУ на лівому березі Осколу в районі Борової та чуть південніше Куп’янська. З яких , очевидно, набагато зручніше пробиватися на Сватове, ніж прориватися через численні “відсічні позиції” противника у лісах між Лиманом та Ямполем.

Проте, протягом останніх 2-х днів командування військ противника активно намагається вибудувати сталу лінію оборони на Сватівському напрямку, в першу чергу на північний захід та захід від містечка, залучаючи до цієї справи в першу чергу сили та засоби 20-ї ЗВА , 1-ї гв. ТА, а також 2-го АК ПівдВО (до 3-х “полків мобілізаційного резерву”), які зуміли зберегти більш-менш прийнятний рівень боєздатності.

До речі, усі крики та радісні воплі наших доморощених “фахівців” щодо “розгрому 1-ї гв. ТА” слід вважати, м’яко кажучи, недоречними. Я не буду зараз витрачати час і зайвий раз пояснювати весь дурнуватий зміст цих гучних заяв, бо в реальності термін “розгром” по відношенню до 1-ї гвардійської танкової армії Західного воєного округу зс рф, яка має у своєму складі принаймні 2 танкових та 1 мотострілецьку (включаючи Таманську та Кантемирівську) повнокровних дивізій та ще купу окремих бригад та полків, не кажучи про окремі батальйони, це все одно що “розгромити Марс”. Нанести поразку, так згоден, можливо, але щоб розгромити цього монстра, замало прорватися від Балаклеї до Ізюма. Тому не потрібно робити з себе дурнуватого крикуна заради хайпу та “резонансу”.

Так от, повертаючись до проблем організації оборони противника на Сватівському напрямку варто зазначити декілька важливих речей:

– Протягом 2-х останніх діб противник активно обкладає артилерією ділянки місцевості в районі Дворічної, Куп’янська та Гороховатки. Причому інтенсивність вогневого впливу поступово зростає (скоріш за все, внаслідок підтягування противником в район Сватового та північніше і північно-західніше нього значної кількості артилерії). Можемо вести мову про 4-5 гсадн, гадн, реадн, зі складу арт-бригад та полків ЗВО (скоріш за все, зі складу 275-й сап та 288-ї абр).

До того ж противник дуже активно веде повітряну розвідку по Куп’янському напрямку, району північніше Дворічної та майже суцільно намагається “проглядати” усю пойму Осколу, до Лозового включно, і це явно відбувається в першу чергу з метою з’ясувати рубежі, до яких спромоглися дістатися наші передові підрозділи.

– Окрім власне спроб загальмувати темпи просування українських військ за допомогою нарощування інтенсивності вогневого впливу на їх передові підрозділи та головні сили ударних угрупувань, командування військ противника активно перегруповує та відновлює свої сили й засоби, які частинами зосереджуються та розгортаються як по лівому берегу Осколу, так і в тактичній глибині цього рубежу. Причому слід мати на увазі, що посилення ворожого угрупування на цьому напрямку відбувається постійно  у перманентному режимі, так би мовити, по мірі подходу додаткових (резервних) сил та засобів.

– Для розуміння ситуації по рубежу Стельмахівка – Куземівка вже розгорнуто, принаймні 2 БТГр зі складу 1-ї гв. ТА, а через Старобільск вчора маршем на Сватове пройшла ще одна “зведена” БТГр (вірогідно, зі складу якоїсь з “недовідновлених” бригад 20-ї ЗВА), загалом 12 танків, 8 БМП та не менш як 10 одиниць МТ-ЛБ та БТР. Очевидно, що противник активно розгортає свої сили та засоби в районі Сватового фронтом у північно-західному та західному напрямках.

– Безпосередньо північніше Сватового (тобто між ним та державним кордоном) зараз діє приблизно до 1-1.5 “зведеної” (точніше “збродної”) БТГр не зовсім зрозумілої етімології. Є версія, що це залишки тих 2-х БТГр 144-ї мсд 20-ї ЗВА, які намагалися за пару тижнів перед початком наступу ЗСУ прорватися на Стару Гнилицю через Гракове та Коробочкине через Миколаївку, а потім внаслідок інтенсивних зустрічних боїв були розбиті південно-східніше Печеніг та були вимушені відходити.

Але я вважаю, що саме ці підрозділи були відведені противником все ж таки у Білгородську область, а північніше Сватового зараз діє зведена тактична група тієї ж 20-ї ЗВА, але зі складу її 3-ї мсд. Не думаю, що командування військ противника при прийнятті рішення на відвід сил і засобів з північно-східної частини Харківської області України змогло би так “різко натупити”, щоб залишити на Білгородському напрямку лише сильно “подерті” залишки 11-го АК.

Повертаючись до оцінки загальної ситуації у північній частині Луганської області, я би звернув вашу увагу, шановні читачі, ще на пару нюансів:

– На сьогоднішній день те, що залишилось від ворожого угрупування “Изюм”, знаходиться у двох основних районах – на північний схід від Сватового та в районі між Сватовим та Старобільськом.

– Усе це недобите шобло вимушене зараз ОДНОЧАСНО вирішувати два головних завдання – стабілізувати фронт у північній Луганщині (тобто зупинити український наступ, бажано максимально західніше від Сватового, у найкращому випадку – по річці Оскіл), а також якомога скоріше “відновити” власну “боєздатність”.

– Для виконання як першого, так й другого завдань воно зараз потребує ДУЖЕ ГОСТРО та ДУЖЕ ШВИДКО трьох основних речей – “м’яса, заліза та палива”, а ще б не завадили боєприпаси, але становище з цим не таке критичне, як з трьома іншими речами.

– В цьому сенсі для нього ключового значення набуває район селища Уразове (це такий собі “Джанкой”, але тільки у Білгородський області). Там сконцентровано велику кількість усіх 4-х речей, які зараз конче потрібні цьому стаду, або там їх “перевантажують” на конвої для потреб російських військ, які оперують на ТОТ України.

– Але ще більшого значення має для цього угрупування метод СПОЛУЧЕННЯ між Сватовим й Уразовим, так-так, я маю на увазі шляхи постачання, його “плече” (тобто протяжність) та взагалі можливість противника все це постачати своєму угрупуванню максимально швидко та безпечно.

– В реальності є два шляхи – через Троїцьке, Покровське і далі Нижню Дуванку, або через Богданівське та Петропавлівку. Перша рокада – безпечна, але довша, друга – коротша, але вкрай небезпечна, бо знаходиться в “робочій зоні” українських засобів ураження.

Тож, як зазвичай, підсумуємо…

Зараз уся увага російського командування в зоні північної Луганщини зосереджена на тому, щоб ЗСУ не прорвались у район Кремінної та Рубіжного (тобто на південному фланзі українського наступу). І зрозуміло, чому воно це робить (треба зберегти цілісність фронту на дуже чутливому напрямку).

Але разом з тим це зовсім не означає, що воно не думає “про північ та захід”. Особливо у контексті подальшого свого логістичного забезпечення.

Думаю, найближчим часом ми побачимо, окрім “лісових змагань” між Оскільским водосховищем та Сіверським Донцем, дуже напружену боротьбу “за зручні рубежи” власне по лівому берегу річки Оскіл.


Шановні читачі!

Якщо вам подобаються мої тексти, то маєте можливість висловити власну прихильність до них у скрутний для автора момент не тільки “лайком”, але й фінансово… За що, буду щиро вдячний.

Ще раз підкреслюю, ЦЕ ВИКЛЮЧНО НА ДОБРОВІЛЬНІЙ ОСНОВІ, я до того нікого не примушую.

Реквізити:

4731 2196 1439 9123 карта ПриватБанку

PayPal: kastet771@gmail.com

 

Фото:  Генштаб ЗСУ

Автори