Вісті з фронтів. 07.09.2022
Саме цікаве, що українському ОТУ, яке зараз наступає північно-східніше та південно-східніше Балаклеї для того, щоб створити угрупуванню військ противника “Изюм” ДУЖЕ СУТТЄВІ трабли, навіть не треба звільняти Куп’янськ (звичайно, поки що). Достатньо вийти до Оскольського водосховища зовсім в іншому місці (в якому саме, не скажу, звісно). І за певною інформацію, яка в мене є на “зараз”, вони це не тільки розуміють і “в курсе дела”, а й вже достатньо близькі до здійснення цього на практиці.
Доброго вечора, Машовця нарешті розбанили… Досвід 7-добового бану на ФБ став для мене не тільки неприємним, а й достатньо повчальним. Скоріш за все, невдовзі я покину цю “бАгАдельню” і подумаю, де саме мені писати далі. Думаю, я переїду на ютуб і мої огляди переформатуються у відео. Бо, чесно кажучи, ФБ став мене дратувати, своїми заскоками, але до цього ще “неблизько”, тому поки що будемо зустрічатися тут.
Однак, повернемося безпосередньо до війни…
Як я й писав, російське командування продовжує демонструвати якусь “запоздалую” реакцію на активні дії Збройних Сил України на Херсонсько-Бериславському плацдармі. Я, чесно кажучи, можу лише здогадуватись про причини таких млявих рухів російських командирів та начальників. Але факт, залишається фактом – рішення на застосування тих чи інших частин і підрозділів російських військ явно приймаються поспіхом і якось хаотично.
Наведу приклад.
Позавчора я написав про обладнання противником нашвидкоруч силами підрозділів 76-ї дшд району оборони біля с. Чкалове (там розгорнулося приблизно до 2-х БТГр, посилених танковою ротою 124-го тбн).
Причини цих поспішних дій командування противника очевидні. Від Чкалового до Берислава – 29.1 км по прямій. І подальше просування ЗСУ у цьому напрямку загрожує банальним напівоточенням усім військам противника, які зараз ведуть бойові дії північніше цієї лінії.
Задум російського командування полягає в тому, щоб зупинити це просування та принаймні зберегти цей “каЛидор” шириною у 30 км, щоб забезпечувати свої війська, які досі ведуть жорсткі бої південніше Архангельского по напрямку Вереміївка – Черешневе, а також намагаються утримати рубіж Нововоскресенське – Біляївка – Шевченківка – Золота Балка.
Це рішення було не тільки очевидним, а й добре “читалося”. Більше того, зразу було очевидним, що для його втілення у життя противник обов’язково задіє свій “мобільний резерв” на плацдармі зі складу угрупування ПДВ.
Але в такому разі постає цілком логічне питання – а якого дідька тоді усі російські підрозділи північніше дороги Берислав – Давидів Брід продовжують, причому навіть сьогодні, вперто чіплятися за свої розтягнуті та “незручні” позиції, явно ризикуючи нарватися у кінцевому результаті на оточення?
Це що, таке “ноу-хау” у російського командування – поставити долю цілого угрупування (а там діє приблизно до 3-х БТГр зі складу двох мсбр 49-ї ЗВА, залишки “батальйонів” 83-ї дшбр, 10-ї обр СпП та “свіжий” батальйонний резерв 98-ї дшд) в пряму залежність від двох своїх десантних батальонів? Хоча в переважній більшості вживання терміну “батальйонний” стосовно російських підрозділів, які намагаються зараз стримати наступ ЗСУ у північній частині плацдарму, є певним перебільшенням, це скоріше – “збродні роти” із залишків.
Якщо так вже кортіло утримати північну частину плацдарму, то треба було думати раніше й не про те, як “зупиняти ЗСУ” у Високопілля та Потьомкиного силами “останніх резервів”, а як краще не допустити посилення українського угрупування на Інгулецькому плацдармі.
Однак “у русских собственная гордость…”, вони явно вважали, що Інгулецький плацдарм ЗСУ то є “ниже их достоинства”, а також “ничтожен и не стоит внимания”. Замість цього вони вирішили влаштувати у Архангельского та Високопілля справжнє “рубілово” із заздалегідь зрозумілим результатом. Ось тепер вимушені кидати “на зустріч” наступаючим “украинско-фашистким ордам” останній НЗ своїх “дЮсантоФФ”. І куди, власне, подівалася та пиха в них тепер?
А загальна ситуація явно має стійку тенденцію далеко не до покращення для росіян. Обидві основні бригади 35-ї ЗВА (64-а мсбр та 69-а обрп) втягнуті у напружені бої північніше та західніше безпосередньо Херсону. 2-ї БТГр 38-ї мсбр також не помічники, їх так не слабо “потріпало” біля Посада-Покровського.
Більше того, швидко витягнути усю цю “красоту”, щоби запобігти “погіршенню” у північній частині плацдарму, у російського командування, явно не вийде. До того ж, якщо так зробити, то виникне цілком реальна загроза “располовинивания” плацдарму не по дирекції на Берислав, а взагалі власне по Інгульцю.
Додамо до цього просто-таки “замечательную” ситуацію із основними мостовими переходами через Дніпро і, скажімо так, досить своєрідний характер “плеча” підвозу предметів МТЗ на плацдарм, і стає зрозумілим, що дійсно “усе тільки починається”.
Детальніше “за Балаклею та Ізюм” поговоримо завтра, бо звідти йде якась, бля, зовсім фантастична інформація, якій я через свій природній скептицизм не зовсім довіряю.
Шановні читачі!
Якщо вам подобаються мої тексти, то маєте можливість висловити власну прихильність до них у скрутний для автора момент не тільки “лайком”, але й фінансово… За що, буду щиро вдячний.
Ще раз підкреслюю, ЦЕ ВИКЛЮЧНО НА ДОБРОВІЛЬНІЙ ОСНОВІ, я до того нікого не примушую.
Реквізити:
4731 2196 1439 9123 карта ПриватБанку
PayPal:
Фото: Костянтин і Влада Ліберови
