Як путін змінює Європу
З аргументом про те, що Захід чи Україна самі винні у цій війні, бо не треба було розширюватись до кордонів Росії, багато проблем. НАТО і так було біля російських кордонів, а тепер його буде ще більше – як географічно, так і насичено. Орієнтація України тут нічого не змінювала, а ось війна з нею змінила все.
Насправді, можна хотіти захопити Україну лише тому, що вона «історично наша», «ми один народ», «ми подарували їй землі». І в такій ситуації є НАТО, немає НАТО – по цимбалах. І Росія напала не тому, що була об’єктивно затиснута в кут Альянсом, а зовсім навпаки – тому що її володар повірив у те, що на іншому боці натовп слабаків, яких можна залякати, просто захопивши Україну.
Хотів “як краще” – вийшло “як завжди”. Через дупу. Бо сьогодні в Європі ми спостерігаємо наймасштабніше переозброєння у 21 столітті.
Так, Бундесвер отримав близько 100 млрд євро на модернізацію та підтримку союзників, які надають озброєння Україні. Ухвалено рішення закупити 35 новітніх літаків F-35, винищувачі Eurofighter з новими станціями РЕБ, ударні дрони, САУ, підводні човни та корвети.
Польща готується освоїти понад 30 млрд євро: у планах – сотні РСЗВ HIMARS, 250 танків “Абрамс”, 8 батарей “Патріотів”, 23 машини F-35.
Новий глава Генштабу Британії прямо заявляє, що збройні сили мають бути спроможні не просто направити авіаносці на схід від Суеца, а й вести континентальну сухопутну війну. Додатково на ці цілі буде витрачено 80 млрд фунтів ($95,2 млрд) за 4 роки: ударні дрони, збільшення кількості ядерних боєголовок на бойовому чергуванні, модернізацію танкового парку та авіації.
Також заплановано розміщення у Східній Європі додаткових бойових груп НАТО та їхнє вирощування до бригадного рівня. Передбачається відновлення довгострокових складів зберігання США (Army Prepositioned Stocks) та загальним зростанням збройних сил (сили швидкого реагування Альянсу до 300 тис. осіб, Військо Польське – 400 тис.).
По суті, ми зараз повернулися до розпалу холодної війни. Ліберали стрімко залишають європейський та американський подіум. Їм на зміну приходять праві консерватори, які займатимуться військовими реформами та переозброєнням.
І ось тут постає найголовніше питання – про уроки цієї авантюри. Ті, хто десятиліттями покладався на позицію «не бісити Росію», виявився фундаментально неправим у своїх прогнозах її поведінки та у своїй оцінці особистості Путіна. А ті країни (Британія, Польща, Литва, Латвія, Естонія) і політики, які вважалися яструбами і русофобами (Джонсон, Дуда, Порошенко), хто говорив про імперську свідомість російського президента, виявилися абсолютно правими.
Є надія, що Європа вже ніколи не буде такою, як раніше. Але для цього треба, щоб Україна перемогла, а з європейської політичної арени назавжди пішли такі русофіли, як Орбан, Шредер чи Берлусконі. І щоб в Україні ми ніколи не вибирали президентів, які б зупиняли ракетні програми, скорочували військо та шукали мир в очах російських диктаторів.
