Вісті з фронтів. 20.08.2022

Костянтин Машовець

Судячи зі всього, командування військ противника продовжує на Херсонсько-Бериславському плацдармі виношувати активні, наступальні плани. Тож сьогодні поговоримо “за плацдарм”.

В цьому контексті я вже писав про тактичне значення дороги Т-1508 Миколаїв – Снігурівка між Первомайским та Снігурівкою, особливо на ділянці між Партизанським та Широким. Вчора противник своїми діями підтвердив свою “зацікавленість” у цій ділянці фронту. Силами до 2-х БТГр зі складу 20-ї мсд, посилених залишками БТГр 108-го дшп 7-дшд, він атакував передові позиції ЗСУ по напрямку Васильки – Благодатне та Калинівка – Благодатне. За даними, які потребують уточнення, в атаках також брали участь перекинуті на цю ділянку підрозділи 127-ї мсд 5-ї ЗВА. (до 1 БТГр).

В результаті вогневого бою між передовими підрозділами ЗСУ та атакуючими силами противника останньому вдалося просунутись на цьому напрямку та “зачепитись” за південну околицю Благодатного. Намагання противника просунутись також на сусідній ділянці, лівіше Благодатного (між Благодатним та Новопетрівкою), та обійти з заходу власне Новопетрівку закінчились для нього безрезультатно.

Очевидно, що ця повторна, вперта спроба наступати саме на цій ділянці (нагадаю, декілька днів тому противник вже пробував тут наступати) обумовлена для нього можливістю досягнути реалізації зразу декілкох цілей, зокрема:

– суттєво ускладнити постачання та можливості маневрування для наших військ, які ведуть напружені бої північніше та північно-західніше Снігурівки.
– створити зручні для себе “стартові” умови для проведення більш масштабних наступальних дій щодо обходу Миколаєва зі сходу та північного сходу.
– а головне, цілком зрозуміле прагнення поставити у складне становище угрупування Сил оборони України, яке веде нині активні наступальні бої по обох боках дороги Миколаїв – Херсон.

Звісно, що у цьому сенсі було би більш логічно очікувати наполегливі атаки противника у напрямку рубежу Шевченкове – Зелений Гай, адже його передові підрозділи вже знаходяться східніше Новогригорівки і мають можливість після невеликої підготовки (головним чином, підсилення) перейти у наступ.

І власне, місяць тому противник так і робив, намагаючись прорватися принаймні від Любомирівки на Зорю та Новогригорівку. Але тоді “російського спортсмена спіткала невдача”. Тому, скоріше за все, командування військ противника вирішило дещо змінити свій “сценарій” щодо “відкидування” ЗСУ від Херсону.

Справа ось в чому…

На мій погляд, аби спромогтися “одним проривом вирішити зразу купу завдань”, противник спробує реалізувати найімовірніший план прориву по загальній дирекції Новомиколаївка – Зелений Гай – Миколаївське (Кульбакине). За своєю МОЖЛИВОЮ оперативно-тактичною “віддачею” це найбільш оптимальний варіант для ворога. Адже дозволяє йому достатньо коротким шляхом, як у сенсі часу, так і в сенсі відстані, не тільки “вирішити проблему Херсона”, а й фактично “повертає” російськи війська на околиці Миколаєва.

Але для практичної реалізації цього задуму противнику необхідно мати можливість більш-менш організовано, приховано та безпечно зосередити відповідну ударну тактичну групу (з принаймні 3-4-х “свіжо-відновлених” БТГр) саме у районі Новомиколаївки.

Причому здійснити це необхідно в умовах наявності у ЗСУ на цьому напрямку високоточних та потужних артилерійських засобів ураження (як ствольної, так і реактивної артилерії).

Ось чому противник так вперто намагається просунутись у бік дороги Т-1508. Не стільки через бажання її перерізати (хоча воно, безперечно, також присутнє), скільки через прагнення убезпечити з півночі майбутній район розгортання свого майбутнього тактичного угрупування. Ви ж не думаєте, що, зосередивши на лівому березі Дніпра сили та засоби 5-ї армії Східного воєного округу, командування військ противника дозволить їм там “прохлаждаться” впродовж тривалого часу?

До речі, за певними даними, “стратегічно резервний” та “недоінспектований” генералом суровікиним 3-й АК також направляється “десь у зону відповідальності” угрупування військ “Юг”, тобто ближче до плацдарму.

Так, існує варіант із “продовженням банкету” з боку Новогригорівки у бік Шевченкове та Посад – Покровського. Але, очевидно, що це “економ-варіант”, який дозволяє противнику гарантовано досягнути лише однієї мети – ускладнити український наступ на Херсон, не більше.

Тоді як успішна реалізація задуму по варіанту “наступу з Новомиколаївки” дозволяє противнику не тільки “вирішити проблему з українськими військами біля Херсону” (просто відрізавши їх в районі Кульбакино та Широкої Балки) від будь-якого сполучення із усім Миколаївським угрупуванням, а й взагалі досягнути успіху оперативного значення, фактично знову відтворивши загрозу захоплення Миколаєва.

Знаючи звички російських воєначальників “ставить самые решительные цели”, а також їхню схильність до авантюризму в оперативному плануванні, думаю, саме останній варіант вони й планують. У цьому сенсі поява протягом тижня, що минає, на плацдармі принаймні 2-х БТГр зі складу 5-ї (127-ї мсд) та 35-ї (64-ї мсбр), причому саме в районі південіше Снігурівки, мене певним чином насторожує.

Так, я вже передбачаю чимало заперечень, воплів та криків щодо ГІПОТЕТИЧНОЇ підготовки противником якихось активно-наступальних дій на цьому плацдармі. Мовляв, якій наступ, коли “мости розбиті”, коли у нас “вогневий контроль” і, загалом, до Херсону “залишилось 15 км”, а командування противника “евакуювалось”.

Тому давайте по порядку…

1. Щодо мостових переходів через Дніпро у Антонівки, залізничного у Придніпрового та Каховської ГЕС, а також через Інгулець у Дар’ївки.

Я, на відміну від більшості наших ЗМІ та різноманітних експертів, не впевнений в тому, що ступінь їхніх ушкоджень такий, що повністю виключає їхнє використання або повністю усуває можливість та перспективи їхнього відновлення і ремонту. Наприклад, в районі Дар’ївки російське командування цілком впевнено пускає автотранспорт через “підлатаний” штатний міст, а важку бронетехніку через насипний (???) або понтонний (треба уточнити) міст поруч.

Більше того, треба розуміти, що мостові переходи – це НЕ ЄДИНІ транспортно-логістичні комунікації через водну перешкоду, за допомогою яких можливо постачати предмети МТЗ на плацдарм або здійснювати маневр та перекидання ОВСТ. Наприклад, є ще пороми, моторні понтони, інші плавзасоби, в тому числі здатні перевозити танки та іншу важку техніку. Так, однієї ночі противнику буде цілком достатньо, щоб перекинути 1-2 БТГр на правий берег таким шляхом, наступної ночі повторити цю процедуру… і т.д. Не кажучи про боєприпаси, паливо, продукти і таке інше.

Тому, у цьому контексті, я геть не розумію тієї інформаційної істерії на рахунок нібито “мостової блокади” військ противника на плацдармі, яку хтось свідомо або несвідомо розганяє у вітчизняній інформацій сфері. Заспокойтеся, нічого і нікого ми там поки не заблокували. Тим більше, повністю. Ускладнили – так, створили противнику певні проблеми – також так. Але ні про яку ПОВНУ блокаду вести мову не варто.

2. Тепер за “вогневий контроль”. Перше питання, що саме ви розумієте під цим терміном? За визначенням, це такий вид вогневого впливу на ділянку місцевості, об’єкт або рубіж чи позицію, який ПОВНІСТЮ виключає фізичне перебування сил та засобів противника на них без ГАРАНТОВАНОГО їх ураження вашими вогневими засобами у БУДЬ-ЯКИЙ МОМЕНТ ЧАСУ.

Отже, застосування терміну “вогневий контроль” по відношенню до мостових переходів у тилу Херсонсько-Бериславського плацдарму є ЗНАЧНИМ перебільшенням.

Друге питання, а якого біса ЗСУ не встановили вогневий контроль над поромними та понтонними переправами противника, точне місце розташування яких їм добре відоме? Не тому, що вони мобільні і пересуваються та розбираються противником, нє? Може, справа полягає в тому, що засоби ураження ЗСУ можуть здійснювати так званий “вогневий контроль” лише над стаціонарними об’єктами штибу автомобільного чи залізничного мосту або дамби?

3. “Втеча та евакуація ворожого командування” з плацдарму. Так, цілий ряд елементів системи бойового та оперативного управління ворожого угрупування військ “Юг” були переміщені на лівий берег Дніпра. Однак:

– не всі вони переїхали.
– при сучасних армійських засобах зв’язку це навряд чи особливо вплинуло на такі ключові параметри управління військами противника як стійкість, прихованість чи мобільність.
– цей факт, у контексті рівня боєздатності військ противника, має значення виключно у сфері морально-психологічного стану їх особового складу (та й те лише за умов широкого розповсюдження такого роду інформації в їх частинах та підрозділах).

Тому факту передислокації органів управління угрупування військ противника “Юг” з правого на лівий берег Дніпра надавати значення рівня “ми ломим, враг бежит” явно не варто. Принаймні описувати це як “бегство и исход врага из-под Херсона” точно не треба. Він ще далеко не біжить і нікуди поки “не исходит”…


Шановні читачі!

Якщо вам подобаються мої тексти, то маєте можливість висловити власну прихильність до них у скрутний для автора момент не тільки “лайком”, але й фінансово… За що, буду щиро вдячний.

Ще раз підкреслюю, ЦЕ ВИКЛЮЧНО НА ДОБРОВІЛЬНІЙ ОСНОВІ, я до того нікого не примушую.

Реквізити:

4731 2196 1439 9123 карта ПриватБанку

PayPal: oksanam83@gmail.com

 

Фото: Генштаб ЗСУ

Автори