Ми будемо офігенними ветеранами

Юрій Гудименко

Ми будемо ах*єнними ветеранами.
(Якщо виживемо, звичайно).

Коли ми переможемо і повилазимо з окопів і шпиталів, ми будемо не такими, як ті дідусі, яких приводили у нашу школу на дев‘яте травня. Нє, дзуськи.

Ми будемо жартувати. Ми будемо носити футболки зі смішними принтами. Ми будемо робити татуювання. Ми будемо тими самими bad guys, за якими старанно конспектують Джон Вік та «Серйозний Сем» Стоун.

Ми будемо ах*єнними ветеранами. Ті, хто пройшов пекло і не втратив там почуття гумору. Ті, ким російські матері лякають дітей. Ті, хто тепер не сміятиметься в цирку, зіватимуть під час фільмів жахів і сприйматимуть «Пастку-22» як доповнення до стройового статуту.

Ми будемо ах*єнними ветеранами.

До наших дітей та онуків у школи на ювілей дня перемоги приїздитимуть татуйовані діди та бабусі з потяганими патчами про російський корабель. І вони розповідатимуть, як розтягнули на шмаття найсильнішу армію континенту. І робитимуть це вони так само, як роблять все інше зараз. З енергією, гумором і агресією.

Тому що навіть перемоги бувають різні. А нашою ми будемо пишатися.

Ми будемо ах*єнними ветеранами.

Автори