Вісті з фронтів. 05.08.2022
Так, найбільш активною зоною ведення бойових дій зараз залишається Східна операційна зона. Це єдиний оперативний напрямок, де противник намагається поки що вести активні наступальні дії значного масштабу. На інших напрямках та в операційних зонах війська противника або вже в обороні, або “повільно” до неї переходять, все ж таки намагаючись контратакувати або наполегливо готуються до чергової “вспышки” своєї наступальної активності.
Отже, головними напрямками ворожого наступу в Східній операційній зоні на сьогоднішній момент є Сіверськ – Слов’янськ, Бахмут – Краматорськ та західні, північно-західні околиці Донецька – Покровськ.
Тож спочатку розберемося, що воно таке, що так борзо і вперто продовжує таранити українську оборону на Сході, намагаючись за будь-яку ціну просунутись якомога західніше умовної лінії Сіверськ – Бахмут – Мар’янка навіть після того, як війська російського Східного ВО масовано знялись звідси та поїхали “в отпуск, на юга”.
Все це у російських штабах називається “оперативная группировка войск Восток” (загальна протяжність зони відповідальності по лінії фронту – приблизно 245-250 км). На сьогоднішній день, після убиття з її складу військ Східного ВО, вона нараховує приблизно 17-18 БТГр зі складу 41-ї ЗВА Центрального ВО зс рф, 8-ї ЗВА Південого ВО та 1-ї гв.ТА Західного ВО + головні сили так званих 1-го та 2-го АК “народної полюції днр\лнр”, а також до 4-х БТГр різноманітних російських чвк (вагнер, ліга, редут і т.д.).
Загальне керівництво бойовими діями на цих напрямках забезпечує штаб та органи управління 8-ї ЗВА Південного ВО (приблизне місце розташування КП – район Петрівка – Роздольне – Староласпа – Біла Кам’янка).
Усе МТЗ цього угрупування військ здійснюється централізовано через систему пунктів постачання та обслуговування як дивізійного, так і бригадно-батальйонного рівня, розгорнуту силами 105-ї та 106-ї обр МТЗ Центрального ВО (ТПУ – південна та східна околиці Луганська).
Треба зразу сказати, що це угрупування на сьогоднішній день являє собою справжню “солянку” різноманітних (за рівнем боєздатності та чисельністю) тактичних “юнітів” такої ж різної етимології – від наловлених “бомбаських мобіків” зі складу “мобілізаційного резерву 1-го та 2-го АК” до схибнутих на вбивствах та катуваннях “їдейних” професійних найманців з російських чвк ( а посередині десь – кадрові російські війська). Таке собі патентоване та легалізоване стадо “блатных и нищих”.
Звісно, що для того, аби керувати цією шоблою, та й ще так, щоб вона діяла цілеспрямовано, узгоджено та бодай якось ефективно, треба мати відповідну систему бойового управління, а також керівників різного рівня із майже залізними нервами та відповідним хистом.
Тому сама система бойового управління, вибудована росіянами на цих напрямках, повністю відповідає “характерним ознакам” цього угрупування.
На Сіверсько-Слов’янському напрямку, вздовж Сіверського Донця та прилеглих територій наступає тактичне угрупування під “загальним керівництвом” штабу 150-ї “експерементальної” мсд 8-ї ЗВА (р-н с. Гірське), на Бахмутсько-Краматорському напрямку – угрупування, яким рулить “штаб 2-го АК” (р-н с. Лопаскине, є відомості про його переміщення ближче, у бік лінії фронту), а від Донецька на Покровськ рвуться основні сили “1-го АК”(польовий КП розгорнутий на східній околиці Макіївки, по дорозі на Колосникове). Усе ясно, зрозуміло та аргументовано. Які війська – такі й штаби, що ними керують.
У справедливості цієї думки можливо пересвідчитись ще у більшій мірі, якщо більш уважно придивитися до того, що саме наступає по вказаних напрямках і як воно це робить.
В напрямку на Сіверськ наступає, мабуть, єдине у складі цього стада більш-менш російське тактичне угрупування, основу якого складають до 5-и БТГр-и та ТГр-и зі складу 55-ї мсбр 41-ї ЗВА ЦВО, 24-ї обр СпП ЦВО, а також до 1-2 танкових БТГр зі складу 68-го тп (150-ї мсд 8-ї ЗВА) та 80-го тп (90-х тд ЦВО). Посилюють все це угрупування до 3-х батальонів зі складу 2-ї, 4-ї мсбр 2-го АК та 7-ї мсбр 1-го АК. Крім того, до періодичної участі у спробах прорватися “на Сіверськ” російське командування залучає 114-й “батальон Територіальної оборони 2-го АК” та принаймні 1 БТГр російської чвк “вагнер”.
На найбільш важливому Бахмутсько-Краматорському напрямку діє тактичне угрупування, яке у рівній мірі складається як власне з російських кадрових підрозділів, так й з їхніх дресованих АбізЯноК з Луганди. А саме – до 4-х БТгр 31-ї одшбр та 102-го мсп (так, той самої 150-ї мсд 8-ї ЗВА), до 1-2-х танкових БТГр зі складу 68-го тп 47-ї тд 1-ї гв. ТА ЗВО. Все це достатньо суттєво розбавлено 3-4-а БТГр зі складу 4-ї мсбр та 6-го “казачьего” мсп 2-го АК з Луганди + 4 “стрілецьких батальона” лугандійских “мобіків.
Слід також підкреслити, що окрім штатних арт-ТГр цих частин та з’єднань, на цьому ж і сусідньому напрямку розгорнуті та активно діють ще принаймні 2-3 арт-ТГр зі складу 147-го сап 2-ї гв. Таманської мсд 1-ї гв. ТА ЗВО.
Окрім того, тактична группа “Семигір’я” – до 3-х БТГр зі складу 5-ї мсбр, 2-й отбн “Дизель” 1-го АК та принаймні 2-х БТГр чвк “вагнер” (ліга), що рветься на Кодему.
У резерві Бахмутсько-Краматорської групи військ противника, в районі Золотого виведено “на відновлення” ще з часів боїв за Попасну та північніше її до 2-х БТГр 61-ї обр МП.
І нарешті, в районі західних та північно-західних околиць Донецька, прости господи, наступає “цвіт, краса та гордість” усього Домбабвійського війська – тактична группа “Донецк”.
Наскільки я розумію, “домбабвійські воєнні” з так званого “1-го АК народної поЛЮції Домбабви” таки випросили собі у кремлівських вояк окремий напрямок та привелігійований “автономно-самостійний” статус такого собі “союзного війська”. Тобто від Мар’їнки до Горлівки, включаючи Пески та Авдіївку, діють виключно домбабвійські воєнИ. Хоча, звісно, їх так чи інакше “підстраховують” в районі Горловки БТГр-и – 336-ї обр МП, а в районі південніше Мар’їнки – до 2-ї БТГр 103-го мсп 150-ї мсд 8-ї ЗВА.
Тут зібралось справжнє сепарське кодло, таке, знаєте, із “знаком якості Z” чи то на лобі, чи то на сраці. Патентовані підари (як кажуть хлопці на фронті) у самому поганому сенсі цього терміну.
До 8- 9-и БТГр зі складу 1-ї, 100-ї “рИЦпубліканської гвардії”, 15-ї “інтернаціональної” мсбр (насправді, 15-а омсбр – у розмірі десь на 1.5 БТГр), 9-го омсмп та 11-го “ім. Ходаковского” мсп, 1-го отбн “Сомалі”, “іменний мотострілецький батальон спеціального призначення” (бля, що це?) пам’яті незабутнього МоторИлИ” та ціла розсипь інших якихось “незрозумілих” формувань штибу “1539-го отдельного батальона специального назначения имени Архангела Михаила мобилизационного резерва 1-го АК нм днр”, ну, або якогось утаємниченого “батальону” під назвою “185-я часть” ну і т.д. Особливо мене радують такі формування як “1117-й резервный батальон добровольцев” або “1919-й резервный танковый батальон им. Александра Невского”. Це ж виходить, що в них десь під 2 тисячі батальонів, нє?
Насправді, це тактичне угрупування військ противника одномоментно здатне задіяти на 2-3-х ділянках фронту (наприклад, Мар’їнка, Пески та Авдіївка) для проведення перманентних, постійних атак та штурмових дій щонайбільше до 6-и більш-менш боєздатних батальонів, залишаючи у резерві “на заміну чи підсилення” ще до 2-3-х.
Єдина їх перевага – це здатність сконцентрувати на цьому напрямку значну кількість ствольної та реактивної артилерії. На сьогоднішній день наша група ІС зафіксувала принамні 7 арт-ТГр противника, які діють на ділянці від Красногорівки да Мар’їнки. Більше того, протягом останніх 2-х днів фіксується підтягування командуванням військ противника на Бахмутський та Покровський напрямки ще як мінімум 2-х арт-ТГр через Кадіївку – Первомайськ та через Іловайськ на Донецьк.
Тепер про ситуацію на вище вказаних напрямках протягом останніх 3-х діб.
На Сіверсько-Слов’янському напрямку, після позавчорашніх та вчорашніх невдалих спроб провести “активну розвідку” у бік Серебрянки та просунутись східніше Верхньокам’янського, противник сьодні вів активну повітряну розвідку та здійснював вогневе ураження наших передових позицій та цілей у їхньому найближчому тактичному тилу.
На Бахмутсько-Краматорському напрямку противник протягом останніх 3-х діб принаймні на трьох ділянках намагався наступати. Ним були атаковані позиції наших військ в напрямку на Бахмутське та Яковлівку, також в районі Пкоровського він намагався прорватися знову до східних окраїн Бахмуту, й південніше міста ним були атаковані позиції наших військ по напрямку Вершина та Зайцеве (треба розуміти, аби вийти на с. Опитне, південніше Бахмута). У всіх троьх випадках середнедобове просування військ противника становило – 0 км…
В свою чергу, “домбабвийска навала” на Донецько-Покровському напрямку принесла противнику деякі здобутки. Противник північніше Авдіївки зумів просунутись на 1 км 200 метрів у бік Красногорівки, “зачепившись” передовими підрозділами за східну околицю цього села, а в районі відвалів Авдіївського коксохіма його просування становило до 700-800 метрів (там в тих відвалах можна воювати до скінчання віків, я там колись був й бачив ці циклопичні “гори” власними очима).
В районі Піски й досі їдуть жорсткі бої з перемінним успіхом, і там, кажуть, противнику вдалося просунутись та захопити залишки корівника. Але, чесно кажучи, обстановка там дуже інтенсивно міняється і в той, і в інший бік, тому, що саме зараз в Пісках робиться, я в повній мірі сказати не можу.
Тож підсумуємо…
На мою, вкрай суб’єктивну думку, в районі Донецька ЗСУ мають справу з боку домбабвійського війська із так званим “ефектом відмінника”. Це коли дитині, яку до цього вважали нездатною на якісь самостійні та зважені вчинки, в кінці кінців за примірну поведінку та “успіхі у навчанні” довіряють якусь більш відповідальну справу, ніж поїдання цукерок. І вона, “окрИлЬОна” цією довірою з боку дорослих, прагне “усе зробити якнайліпше” і у цьому своєму прагненні в кінцевому рахунку “ламає (просирає) усі полімєри”.
Так й тут, уся ця домбабвійська шобла, яка нині прагне за будь-яку ціну “отбросить вражеские войска от окраин Донецка”, і якій для цих “подвигів” російське командування з барського плеча виокремило свій власний операційний напрямок, цілком реально ризикує у цих своїх впертих атаках на підготовлену українську оборону спалити к херам свої останні “батальйони мобілізаційного резерву”.
Я б зрозумів, якби це носило якійсь оперативно-тактичний чи бодай тактичний сенс, як це є під Бахмутом та Сіверськом. Але його тут не проглядається зовсім. По суті, це “наступ у порожнечу”.
Треба бути вкрай самонадіяними, щоб сподіватися таким чином оточити Авдіївку, тобто обійти її з півночі через Красногорівку та з півдня прорватися через Водяне на Тоненьке та Орлівку.
Хоча, звісно, думаю, саме цими “міркуваннями” російське (ну як російське, скоріше, формально домбабвійське) командування аргументувало оці свої баранячі тарани української оборони південніше та північніше Авдіївки.
Але, як казав сліпий, поживемо – побачимо…
* * *
– Командування військ противника продовжує посилювати своє угрупування “Запорожье”. Протягом минулих 2-х діб в район Токмаку ним було зосереджено не меньш як 2 БТГр, а в районі Михайловки ще 1 БТГр з числа найманців чвк “вагнер”.
Отже, загальна кількість найбільш боєздатних підрозділів штурмової піхоти російських військ із числа російських приватних військових компаній на Запорізькому напрямку досягла позначки у 4-5 БТГр (тобто російським військовим командуванням тут зосереджено, по суті, формування психопатів-маніяків рівня “посиленої бригади”). Всі вони перекинуті у цю зоні зі складу угрупування “Восток”.
Я дуже далекий від думки про те, що вони тут з’явились виключно для того, щоб зупинити просування ЗСУ в районі Нестерянки та Полог. Зазвичай росіяни пускають у бій цих катів тоді, коли треба “більш-менш швидко і за будь-яку ціну” щось відбити або “штурманути”. Так було під Попасною, так було під Лисичанськом і зараз відбувається південніше Бахмуту.
– На Херсонсько-Бериславському плацдармі, у рамках розгортання додаткових сил та засобів, командування противника провадить локальне перегрупування військ – у північно-східну частину плацдарма переміщені основні сили 34-ї та 205-ї мсбр 49-ї ЗВА (до 5-и БТГр), які змінили на цій ділянці “порепані” підрозділи 11-ї одшбр, які, судячи зі всього, відтягнуті південніше в район Бериславу та увійшли в оперативне підпорядкування 98-ї пдд. Слід пікреслити, що в цьому ж районі зосереджені підрозділи основних сил 76-ї дшд та 98-ї пдд, загалом до 7-8 БТГр.
Таким чином, на сьогоднішній момент основні сили угрупування російських повітряно-десантних військ, яке розгорнуто у Південній операційній зоні, сконцентровані в районі Томарине – Урожайне – Новорайск – Шляхове (принаймні, основна масса піддрозділів 2-х з 4-х дивізій пдв зс рф). БТГр ще однієї дивізії пдв (7-ї дшд) втягнуті у напружені бої в районі Снігурівки та Інгулецького плацдарму ЗСУ, і на даний момент “витягнути” їх звідти російське командуання просто не в змозі.
В якості резерву на лівому березі Дніпра в районі Костогризове – Малі Копані – Виноградове – Великі Копані майже закінчила своє розгортання остання з 4-х дивізій пдв зс рф – 106-а пдд.
Судячи зі всього, відведення основних сил угрупування пдв зс рф в районі Херсонського плацдарму у оперативно-тактичний та тактичний тил свідчить про зміну поточних планів російського військового командування щодо використання своїх повітряно-десантних військ на Криворізькому та Миколаївському напрямках.
– Загальна кількість підрозділв противника, зосереджених та розгорнутих безпосередньо на правому березі Дніпра в його нижній течії, на Херсонсько-Бериславському плацдармі (оперативне угрупування військ “Юг”) складає – 22-23 БТГр\ТГр зі складу 49-ї ЗВА, 8-ї ЗВА (20-а мсд), 22-го АК ВБО чф-у та 10-ї обр СпП Південого ВО, атакож ПДВ зс рф.
В свою чергу, цю кількість військ перевищує угрупування військ противника, зосереджене та розгорнуте на лівому березі Дніпра, прямо “за спиною” угрупування “Юг” – до 27-28 БТГр\ТГр зі кладу 5-ї та З5-ї ЗВА Східного ВО (ця кількість, безперечно, не кінцева – ще доїзжають БТГр-и 37-ї мсбр 36-ї ЗВА того ж Сідного ВО зі Слов’янського напрямку, а також не враховуються підрозділи 29-ї ЗВА, стосовно яких, судячи зі всього, командування противника ще не прийняло кінцевого рішення, де саме їх використовувати – на Криврізькому або Запорізькому напрямку), а також сили та засоби 106-ї пдд пдв зс рф.
– Противник продовжує поповнювати запаси своїх ОВТ та боєприпасів за рахунок Білорусі. У перших числах серпня ц.р. на залізничній станції “Брянск-2” був зафіксований ешелон з БП (25 вагонів), що прибули з залізничної станції “Орша” (Вітебська обл., Білорусь). Крім того, з залізничної станції “Гомель” через станцію “Клинці” (Брянська обл.) до “Гуково” (Ростовська обл.) прослідував ешелон з БП (30 вагонів) та ще один ешелон із ОВТ (30 платформ).
Загалом, військово-політичне керівництво Білорусі планує зняти з довготривалого зберігання близько 12 тисяч тон боєприпасів для переміщення на теріторію рф (за попередніми даними, до 1061-го ЦМТЗ ПІвденного ВО (м. Новочеркаськ).
Не думаю, що ця “расконсервація” білоруських боєприпасів та їх перекидання саме у “зону відповідальності” Південного ВО зс рф саме зараз є якимось випадковим “соУпадением”.
– Судячи зі всього, розгорнуте командуванням військ противника в Півдній операційній зоні потужне угрупування військ Східного ВО досягне стану оперативної готовності десь між 8-10.08.2022р. Думаю, саме з цього моменту слід почати очікувати якихось “різких стрибків та рухів” противника на трьох можливих напрямках його активних дій – Миколаївському, Криворізько-Нікопольскому та Запорізькому.
– Ведення бойових дій на Харьківському та Слов’янському (з півночі) операційних напрямках, треба розуміти, буде відтепер виключною справою військ західного та центрального воєних округів зс рф. Введення у бій у смузі дій угрупування “Восток” до 8-и БТГр 150-ї мсд 8-ї ЗВА, а також розгортання на Донецькому напрямку польового КП 8-ї ЗВА Південного ВО свідчать про те, що “лінія розподілу повоноважень”, скоріше за все, пройде по Сіверському Донцю.
Шановні читачі!
Якщо вам подобаються мої тексти, то маєте можливість висловити власну прихильність до них у скрутний для автора момент не тільки “лайком”, але й фінансово… За що, буду щиро вдячний.
Ще раз підкреслюю, ЦЕ ВИКЛЮЧНО НА ДОБРОВІЛЬНІЙ ОСНОВІ, я до того нікого не примушую.
Реквізити:
4731 2196 1439 9123 карта Приватбанку
PayPal: oksanam83@gmail.com
Фото: Генштаб ЗСУ
